Лабораторно-практична робота № 20

ТЕМА: «Рух опору німецькій окупації»

МЕТА

Дати студентам уявлення про мету, завдання, основні напрями діяльності радянського підпілля на націоналістичного руху УПА; розвивати в них уміння аналізувати, уза­гальнювати й пояснювати історичну інформацію на основі різнобічного вивчення джерел.

ХІД РОБОТИ

Згідно з попередніми описами.

ДЖЕРЕЛА

З фонду Центрального державного архіву громадських об’єднань України (справа 94,арк.94)

Аналізуючи стан підпільної діяльності і партизансь­кого руху в Україні на початку 1942 р. ЦК КП(б)У в од­ному зі своїх таємних документів зазначав, що секретарями під­пільних обкомів працюють лише 4 особи з тих, які до війни перебу­вали на посадах секретарів обкомів, решта — колишні завідуючі відділа­ми, інструктори та інші партійні функціонери нижчих ланок. ЦК КП(б)У наголошував, що це нега­тивно вплинуло на організацію підпільної роботи .

Матеріали з енциклопедії «Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941-1945 рр. (В 3-х т- К.,1967.- Т.1)

У зв'язку із швидким просуванням ворога в німецькому тилу опинилась значна кількість членів ко­муністичної партії, радянських, комсомольських, профспілкових функціонерів різних рівнів, працівників НКВС, рядових і командирів Червоної армії. Саме вони здебіль­шого виступали ініціаторами ство­рення партизанських загонів і підпільних груп. За німецькими джерелами, окремі партизанські загони та групи діяли в деяких ра­йонах Волині та в болотисто-лісо­вих масивах Полісся. За радянсь­кими даними, то були загони, очо­лювані М. Конищуком, Ю. Собесяком, П. Самчуком та ін. У Рівненській області бойові дії роз­горнули загони М. Корчева й М. Місюри. В Морочнівському ра­йоні старший сержант Д. Попов створив загін, до складу якого увійшли військовослужбовці та місцеві партійні і радянські посадовці

По матеріалам історика Коваля М.В.

У цілому ряді районів Житомирщини були поспіхом створені партизанські загони. Однак унасл­ідок швидкої окупації області лише окремі з них зуміли розгорнути ді­яльність у тилу окупантів, зокрема під командуванням Т.Гришана, І. Возбраного та ін. Уже в серпні 1941 р. німецьке командування зму­шене було провести проти жито­мирських партизанів каральні акції. У звіті за другу половину серпня штаб групи армій «Південь» доно­сив у Берлін, що вперті бої з парти­занами відбувалися в районі Ємільчино та інших районів. У вересні проти партизанів було кинуто значні сили 454-ї охоронної дивізії в райони на північ і північний схід від Овруча. У цих боях партизани зазнали значних втрат: 200 вбити­ми, 72 пораненими, в полон потрапило 862 особи .

За свідченням колишнього начальника Центрального штабу партизанського руху П. Пономаренка

В період оборони Києва партизанські загони провели 451 бойову операцію, знищували ворожі комунікації, живу силу і тех­ніку. Противник втратив понад 5 тис. солдатів і офіцерів.

Загинули сотні учасників боротьби з ворогом за лінією фронту. Лише в лютому 1942 р. в рейхскомісаріаті «Україна» було арештовано 550 партизанів, сабо­тажників, запідозрених у підривній діяльності. У ході каральних опе­рацій, проведених у березні 1942 р., в болотистому районі Прип'яті було вбито в боях 650 партизанів і страчено 2,5 тис. підозрілих, потен­ційних ворогів Рейху [1, 251].

З донесення генерала Фрідеріча (листопад 1941р.)

Активність партизанів у тилу групи армій «Південь» наростає. Небезпечним вогнищем партизанських дій є лісовий масив півден­но-західніше Черкас із протилеж­ним берегом Дніпра. Повстанський (партизанський. — авт.) район у пониззі Дніпра, захід­ніше Нікополя, вдалося ліквідува­ти майже повністю великими сила­ми. Значні скупчення партизанів існу­ють у районі Чернігова, під Лубна­ми, що на Полтавщині. Поступово ці угруповання партизанів були зни­щені.

По матеріалам історика Косика В.

Не випадково згадувалися ра­йони активних партизанських дій на Чернігівщині та Лубенщині. В північних районах Чернігівської області розгорнув бойову діяль­ність обласний партизанський загін під командуванням О. Федорова, який одночасно був і секретарем Чернігівського підпільного обкому партії. Загін утворився в листопаді 1941р. внаслідок об'єднання за­гонів Корюківського, Холминського, Рейментарівського, Перелюбського районів і розпочав бойові дії з розгрому дрібних ворожих гарні­зонів, поліцейських дільниць на території цих районів, проводив диверсії на комунікаціях противни­ка. Саме в листопаді 1941 р. німецькі охоронні частини переслідували партизанів, які, маневруючи, відірвались від карателів, вийшли в лісові масиви південних областей РСФСР. Там вони діяли спільно з російськими партизанами аж до літа 1942 р., потім знову повернулись на Чернігівщину .

У Сумській області діяли партизанські загони С. Ковпака, І. Федорова, М. Таратути, С. Гнибіди, О. Сабурова та ін. Під натиском ка­ральних сил окупантів вони зму­шені були відійти в північні райо­ни, які мали великі лісові масиви, і перебували там аж до весни 1942 р. Повернувшись на територію об­ласті, партизани розгорнули напа­ди на дрібні гарнізони і шляхи спо­лучення. Проти них німецьке ко­мандування кинуло каральні час­тини. Партизани вчасно відступи­ли у Брянські ліси. Карателі роз­горнули терор серед місцевого на­селення. Перевіркою на лояльність до окупаційної влади було охопле­но близько 6 тис. жителів у райо­нах Конотоп, Кролевець, Ямпіль, Середино-Буда та ін. Було виявле­но і розстріляно 2,4 тис. ворогів. Рейху.

З донесень штабу групи армій «Південь»

Партизансь­кий рух в Україні не був активним аж до весни 1942 р. Окремі вогнища його не мали вирішального значен­ня для постачання і поповнення німецьких збройних сил на Східно­му фронті та вивезення продоволь­ства й сировини до Рейху.

По матеріалам керівника Українського штабу партизанського руху Т.Строкача

Під контроль партизанських з'єднань і загонів переходили все нові райони, через які пролягали важливі німецькі комунікації, особливо за­лізничні, шосейні ґрунтовні шляхи, лінії зв'язку. Це створювало реаль­ну загрозу постачанню резервами Східного фронту. В розпал Курсь­кої битви 26 серпня 1943 р. коман­дуючий військами: оперативного ти­лового району групи армій «Південь» генерал Фрідерічі допо­відав у Берлін про те, що «постійно зростаюча кількість диверсій, які здійснюються на залізничних магі­стралях, приводить до надзвичайного стану всієї транспортної обстанов­ки і катастрофічного становища з постачанням військ.Начальник поліції безпеки і СД в Україні змушений був доповідати в Берлін: „Партизанський рух набрав таких розмірів, що значна частина областей потрапляє під контроль і панування партизанів.

За підрахунками, зробленими, партизанськими структурами, органами НКВС та військовими шта­бами

Партизани України впродовж 1941 — 1944 рр. підірвали 61 броне­поїзд, 4958 ешелонів противника, внаслідок чого знищено близько 52 тис. вагонів, цистерн, платформ, потоплено 105 одиниць плавзасобів зруйновано і спалено 607 залізнич­них та 1589 шосейних мостів, близь­ко 2,6 тис. об'єктів промислового і виробничого призначення.

Партизани визволили з боями 183 райцентри та залізничні станції, розгромили 411 гарнізонів, комен­датур та постів поліції, 56 штабів військових частин, знищили і по­шкодили 211 літаків, 1566 танків і бронемашин, понад 850 гармат, мінометів. Ворожі війська втрати­ли 468 тис. убитих і поранених сол­датів та офіцерів, поліцаїв, праців­ників місцевої окупаційної влади. Важливою була розвідувальна діяльність партизанів, які надісла­ли до відповідних органів 3625 розвідінформацій, що всебічно харак­теризували найважливіші військові, політичні, економічні заходи на­цистів на окупованій території, пе­ресування військ, їхні резерви :. тощо. У боях з ворогом з боку партизанів загинуло 60 тис. народних месників

Не бажаючи принизити чи замовчати успіхи, які здобули в боротьбі з во­рожими військами партизани і підпільники, дослідники схильні до того, що багато партизанських ко­мандирів, намагаючись показати «справну цифру», вдавалися до пе­ребільшення своїх досягнень, на­водили часом нереальні показники бойової діяльності. Адже чим більші показники, тим вищі наго­роди отримували партизанські ко­мандири, іноді незаслужено.

За своїм складом партизанський рух був багатонаціональним. У ньому брали участь представники 62 національностей СРСР та інших країн. Українці становили ядро партизанських загонів і з'єднань в і Україні (59 % від загальної кількості партизанів). За здійснення бойових операцій та диверсій 63,7 тис. партизанів і підпільників нагороджено орденами і медалями СРСР, 95 з них удостоєно звання Героя Радянського Союзу. Двічі Героями Радянського Союзу стали наші славні земляки С. Ковпак і О. Федоров.

З листівки УПА «За що бореться Українська Повстанча Армія (УПА)» (серпень 1943 р.)

«Українська Повстанська Армія бореться за Українську Самостійну Соборну Державу і за те, щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній, самостійній державі. Знищення національного поневолення та експлуатації нації нацією, система вільних народів у власних, самостійних державах - це єдиний лад, який дасть справедливу розв'язку національного і соціального питання в цілому світі.

УПА бореться проти імперіалістів і імперій, бо в них один пануючий народ поневолює культурно і політично та визискує економічно інші народи. Тому УПА бореться проти СРСР і проти німецької «нової Європи».

В українській державі влада вважатиме за найвищий свій обов'язок інтереси народу.

1. За знищення більшовицької експлуататорсько-кріпацької системи в організації сільського господарства. Виходячи з того, що земля є власністю народу, українська народна влада не накидуватиме селянам однієї форми користування землею. Тому в українській державі допускатиметься індивідуальне і колективне користування землею, в залежності від волі селян.

2. а) За те, щоб велика промисловість була національно-державною власністю, а дрібна - кооперативно-громадською;

б) за участь робітників у керівництві заводами, за фаховий, а не комісарсько-партійний принцип у керівництві.

3. а) За загальний восьмигодинний робочий день. Понад нормова праця може бути тільки вільною, як і кожна праця взагалі, і робітник отримуватиме за неї окрему зарплату;

б) за справедливу оплату праці, за участь робітників у прибуткових підприємствах. Робітник отримуватиме таку зарплату, яка потрібна для забезпечення матеріальних і духовних потреб цілої його сім'ї. При річних підсумках господарського стану підприємств кожний робітник одержуватиме: у господарсько-кооперативних підприємствах дивіденд, а в національно-державних - премію;

в) за вільну працю, за вільний вибір професії, вільний вибір місця праці;

г) за свободу профспілок. За знищення стахановщини, соцзмагань, підвищування норм та інших способів експлуатації працюючих.

5. За національно-державну організацію великої торгівлі, за громадсько-кооперативну дрібну торгівлю та за дрібну приватну торгівлю, за вільні базари...»

Зі статті «Час не жде» в газеті «Самостійність» (22-29 січня 1944 р.)

«Український самостійницький рух не потребує від німецьких імперіалістів визнання його як проти більшовицької сили. Ми боролися проти більшовиків ще тоді, коли сьогоднішні «оборонці Європи» засідали зі Сталіним при одному столі. Сьогодні це наше становище не змінилося. Бо хто бореться за Самостійну Україну, той мусить боротися проти Сталіна, так само як і проти Гітлера..»

З наказу військам УПА (27 червня 1943 р.)

«... Нав'язуючись до військових традицій нашого славного минулого з давніх часів і з часів визвольної боротьби рр. 1918 1922 армій УНР і УГА, називати всіх вояків УПА - козаками. Козак - є почесне звання борця за Українську Державу.

По своїй бойовій підготовці і вишколу козаки діляться на три групи: козаки-стрільці, підстаршини і старшини...»

З інструкції УПА «Самооборона» (ЗО серпня 1943р.)

«...Маємо ворогів: 1) німців; 2) поляків, що є на послугах німців і більшовиків; 3) більшовицькі банди на північних наших землях.

Німці. З своїми наймитами розміщаються в більших містах - це з більшими силами, в менших - невеликими і де-не-де на мостах, залізницях - командами; в селах німаків цілком немає, а лише для якоїсь акції вони наїжджають.

Більшовицькі банди. Ґрасують по лісах на півночі наших земель, відділами кілька сотень, грабують селян, щоби мати що їсти, з німаками зустрічей уникають, рідко нищать залізницю. В бойовому відношенні слабі. З нами воюють тільки підступом і провокаціями.

Поляки. Без німаків і більшовиків представляють незначну силу».

З наказу УПА 4.14 (21 вересня 1943 р.)

«На всіх теренах, звільнених УПА від Імперіалістів, дня 15.IX. 1943 почати 1943/44 учбовий рік у школах, де можливо закінчити біжучий ремонт на цей термін і є педагогічні сили.

Дня І.Х.1943р. почати учбовий рік у всіх інших школах звільненого терену та забезпечити педагогічними силами. Навчання в школі є обов'язковим.

Медичний огляд дітей має відбутися до початку навчання».

З листівки УПА «Росіяни» (червень 1943 р.)

«Дві імперіалістичні війни тяжко вдарили по російському народові. Перша 1914 р. і 1921 р. підкопала ідеологію старої царської Росії, яка ґрунтувалася на імперіалістичному пануванні російського народу над іншими народами, і друга 1941 р. завдала смертельного удару комунізму, що його Ленін поклав у підвалини сучасної Росії. Обидві ідеології не витримали проби життя, бо вони були за своєю суттю імперіалістичними, вони були підставою для поневолення інших народів.

...Боротьба росіян повинна йти під гаслом, спільним для всіх поневолених імперіалізмами народів: «Воля народам - воля людині!», «За самостійні національні держави Європи і Азії».

Російський народ тепер поневолений урядом комунізму не гірше інших народів. Більшовицький імперіалізм уверг його в криваву розправу, в якій гинуть мільйони...» (оригінал - російською мовою. - К.Б.).

З німецької пам'ятки про рух опору на території Радянської України (3 листопада 1944 р.)

«УПА (Українська Повстанська Армія) - це військова організація у теперішній час найсильнішого українського політичного руху, що називається ОУН, яка хоче створити Українську незалежну державу, в боротьбі проти «окупантів» на українській національній території. Головним та істо­ричним ворогом українського народу вважається Радянський Союз або Росія і Польща.

ОУН-УП А переконана в тому, що українське питання стало міжнародною політичною проблемою, яка може бути вирішена позитивно в ході сучасної другої світової війни під час конфлікту з Радянським Союзом, розв'язаним хоча б під керівництвом Німеччини або західних держав».

Походження і розвиток УПА

«УПА була створена в кінці 1942 р. на Волині після об'єднання різних військових груп, що були до цього належними...

...УПА прийняла основний політичний напрямок дії, який полягав у тому, щоб: а) вести безкомпромісну боротьбу у військовому плані проти Радянського Союзу і Червоної армії; б) у політичному плані - зберегти національну субстанцію українського народу...

Чисельний склад УПА можна оцінити приблизно:

а) в 80 тисяч - 100 тисяч бойовиків регулярної армії;

б) цифри можливої загальної сили повстанської армії встановити неможливо. Українські дані коливаються між 400 тис. і 2 мільйонами вояків».

З листа райхсфюрера СС Генріха Гіммлера до губернатора Галичини Отто Вертера (березень 1943 р.)

«Дорогий камраде Вехтер!

Одержав вашого листа від 4.3.1943. Фюрер дав принципову згоду на формування-утворення СС добровольчої дивізії «Галичина». її створення має пройти через такі етапи.

Після весняної сівби усі селяни, котрі повністю і в строк виконали норми здачі продовольства за 1941 і 1942 роки і які повністю засіяли свої поля навесні 1942 і 43 років, мають отримати право володіння своєю землею. Ледачим селянам, а також тим, хто внаслідок недбалості не виконав зобов’язань, право володіння землею надаватися не буде. Згодом ми розповсюдимо ваш заклик до молоді Галичини з кількома поправками, які я додаю.

Я вважаю це не поліційним батальйоном, а піхотною гренадерською дивізією. Як я з вами це вже погоджував, коні, речові обози або вози, а також зимовий одяг надаватимуть населення і торгівці з Галичини. Це, певна річ, буде оплачуватись за звичайними цінами...

Гайль Гітлер

ваш Г.Гіммлер»

Завдання А. Проаналізуйте документи відповідно до мети роботи.

Завдання Б. Проаналізуйте документи за таким планом:

1. Мета створення партизанських загонів таУПА.

2. Причини виникнення партизанських загонів,УПА й дивізії «Галичина».

3. Спільне і відмінне між цими військовими формуваннями.

4. Соціальна база і сприйняття їх населенням.

5. Спрямування їхніх дій.

6. Загальні висновки.

Завдання В. Ознайомтеся з документами й дайте відповідь на питання:

1. Яка мета створення партизанських загонів та УПА?

2. Що намагалися змінити лідери УПА в Україні?

3. Чи є якісь відмінності між УПА і дивізією «Галичина»? між УПА та партизанськими загонами?

4. Як ставилося до них населення України? Чому?

5. Яку роль відігравав рух Опору в боротьбі проти фашистської Германії?

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

Ця робота пов'язана з дуже складною темою - історією руху Опору, щодо якого в сучасному українському суспільстві немає одностайної думки. Викладачу слід пам'ятати, що метою роботи є лише дати студентам уявлення про це явище й зробити початкову оцінку, виходячи зі змісту поданих документів. Найбільше змістові роботи відповідає домашнє групове або індивідуальне дослідження. Треба пам'ятати, що навчаються студенти з різним рівнем розвитку. Час від часу викладачу слід проводити роботи, що визначають його в конкретних студентів, і залежно від результатів пропонувати їм наступні завдання. Водночас, зважаючи на загострену самокритичність студентів, їхнє прагнення до самоствердження, побоювання погіршити думку про себе, велику вразливість, доцільно практикувати роботу студентів у групах із мішаним складом, але з обов'язковою оцінкою внеску кожного члена групи в спільну діяльність.