6.2.Тематика рефератів

1. Пилип Орлик і його „Конституція”.

ЛІТЕРАТУРА:12,23,52,116,118,146,155.

2. Наказний гетьман П. Полуботок.

ЛІТЕРАТУРА:23,29,38,52,55,81.

3. Останні гетьмани – Д. Апостол та К. Розумовський.

ЛІТЕРАТУРА:123,29,38,52,55,81.

4. Роль закордонного капіталу в економічному розвитку України. Україна у світовій економіці кінця XIX - початку XX ст.

ЛІТЕРАТУРА:15,34,52,92,94,117,121,123,134.

5. Характеристика економічного розвитку українських земель у складі Російської та Австрійської імперій в дореформений період.

ЛІТЕРАТУРА:15,34,52,94,121,123,134.

6. Українське національне відродження, його передумови та етапи розвитку.

ЛІТЕРАТУРА:67,111,131,146,151,161.

7. Імперські реформи 60-70 рр. ХІХ ст. в Російській імперії та капіталізація економіки України.

ЛІТЕРАТУРА:10,15,104,121,137.

8. Активізація суспільно-політичного руху в Україні на початку XX століття.

ЛІТЕРАТУРА:4,25,26,27,33,67,151,162.

9. Україна в роки першої російської революції 1905-1907 рр.

ЛІТЕРАТУРА:10,38,52,55,123.

10. Феномен Т.Шевченко в історії України.

ЛІТЕРАТУРА:19,74,93,138,139,140.

11. Концепція соціалізму М. Драгоманова.

ЛІТЕРАТУРА:65,93,95,132,137,148.

12. Селянська реформа 1861 р. в Україні.

ЛІТЕРАТУРА:29,31,52,53,89,123,150.

13. Реформи Йосифа 2 в Західній Україні.

ЛІТЕРАТУРА:29,31,52,89,123,150.

14. Класи і партії в умовах першої світової війни.

ЛІТЕРАТУРА:4,19,33,96,107,158.

15. Аграрна політика П. Столипіна в Україні, її економічні та політичні наслідки.

ЛІТЕРАТУРА:52,128,133,136,137.

16. Мазепа та його роль в історії України.

ЛІТЕРАТУРА:12,23,49,75,82,100,113,149.

17. Феномен П. Могили.

ЛІТЕРАТУРА:44,106,146,147,165.

18. Києво-Могилянська Академія та її просвітницька діяльність

ЛІТЕРАТУРА:32,44,56,81,143,166.

19. Українські братства та їх роль у формуванні української культури XVII-XVIII ст.

ЛІТЕРАТУРА:1,3,29,35,50,116.

20. Особливості розвитку правобережних і західноукраїнських земель під владою Польщі (друга половина XVII-XVIII ст.).

ЛІТЕРАТУРА:29,31,52,89,123,147,150.

21. Освіта в Україні в першій половині XIX ст.

ЛІТЕРАТУРА:18,29,52,53,60,61.

22. Декабристський рух в історії суспільно-політичного розвитку України.

ЛІТЕРАТУРА:19,69,74,123,137,139,150.

23. Кирило-Мефодіївське товариство та національне відродження України.

ЛІТЕРАТУРА:53,70,74,93,137,138,150.

24. Наукова та суспільна діяльність Н.І.Костомарова.

ЛІТЕРАТУРА:65,83,84,93,120,132,148.

25. Ідея державності в українській політичній думці кінця XIX - початку XX ст.

ЛІТЕРАТУРА:25,26,27,67,125,137,150.

26. Народовольці в Україні 60-80-х рр. XIX ст.

ЛІТЕРАТУРА:25,27,52,125,135,137,150.

27. Сільське господарство в західноукраїнських землях. Трудова еміграція (кін. ХІХ – поч.ХХст.).

ЛІТЕРАТУРА:52,62,123,137,150,163.

7.Завдання поточного контролю зі змістовного модулю №3

7.1.Методичні рекомендації до написання лабораторно-практичної роботи

Своєрідність та структура лабораторно-практичної роботи

Своєрідність лабораторно-практичних робіт з історії полягає в тому що об’єктом дослідження в таких роботах виступають історичні джерела, з фіксованими в них історичними фактами. Особливість складається в тому, що можна аналізувати джерела під різними кутами зору, залучувати нові, щоб дійти вірогідних, на думку студента, висновків.

Відтак метою лабораторно-практичних робіт є не стільки дослідження навчального матеріалу за допомогою історичних джерел, скільки розвиток певних здібностей, умінь і навичок, пізнавальної активності та самостійності студентів

Істотними ознаками лабораторно-практичних робіт з історії є висока міра самостійності студентів у процесі виконання їх; менший, ніж звичайно, контроль з боку викладача, який тільки коригує готові висновки під час усної відповіді й при потребі надає студентам загальної консультації.

Структура лабораторно-практичних робіт являє собою єдність таких складників: 1) актуалізація знань і корекція опорних уявлень; 2) мотивація навчальної діяльності; 3) усвідомлення змісту; 4) самостійне виконання роботи; 5) узагальнення і систематизація результатів; 6) підбиття підсумків.

Актуалізація знань і корекція опорних уявлень - коротенький, але відповідальний етап лабораторно-практичної роботи. На цьому етапі викладач спрямовує увагу студентів на сутність майбутньої роботи. Студенти сприймають або повторюють (залежно від того, відомо це було їм раніш, чи ні) факти, поняття, потрібні для виконання завдання.

Мотивація навчальної діяльності передбачає ознайомлення студентів з темою, метою та завданнями роботи, її характером. Відтак студенти повинні сприймати і усвідомлювати мету, послідовність своїх дій, аналізуючи і узагальнюючи вихідні положення, на яких ґрунтується завдання, вивчають проблему (якщо вона є), шукають засоби до її розв’язання, визначають хід і етапи дослідження. Далі студенти знайомляться зі змістом завдання, встановлюють, що вони знають, а що потрібно вивчати, які відомі прийоми дослідницької діяльності можна застосувати в цій ситуації. Виконуючи роботу, студенти аналізують історичне джерело індивідуально.

Структура лабораторно-практичної роботи з історії узагальнено відображено у схемі:

Актуалізація знань і корекція опорних уявлень

Письмова фіксація підсумків

Пошук засобів виконання завдання та визначення його етапів. Сприйняття і усвідомлення інструктажу

Усвідомлення мети

Аналіз проблеми

Мотивація навчальної діяльності

Виконання роботи

Усвідомлення змісту

Сприйняття (повторення) основних фактів. Формування понять, потрібних для виконання роботи

Як організувати лабораторно-практичні роботи

Дослідницька робота такого виду передбачає не тільки самостійність студентів, а й глибше вивчення ними певного явища, процесу тощо. Неодмінна вимога до теми – це її значущість у загальному курсі викладення того чи іншого предмета. У курсі історії до найзначущих належать, зокрема, питання суспільно-політичного й культурного життя, погляди провідних політичних діячів, економічний розвиток, літературні й мистецькі напрями.

Виконання студентами дослідницької роботи передбачає здобуття знань у вигляді певного фактичного матеріалу; засвоєння основних понять, законів або теорій; формування специфічних, притаманних тільки цьому предметові й тільки цьому виду діяльності вмінь і навичок, що своєю чергою становлять навчальну мету роботи.

З іншого боку, лабораторно-практичні заняття покликанні розвивати мислення учнів, формувати пізнавальну потребу, забезпечувати переростання її в інтерес, у пізнавальну активність аж до досягнення пізнавальної самостійності, сприяти розвиткові волі й наполегливості в навчанні; удосконалювати емоційну сферу особистості; виробляти загально навчальні вміння й навички. У цьому полягає розвивальна мета роботи. Мета заняття має включати розвиток реальних творчих можливостей студентів, що передбачає навчити студентів:

1) самостійно переносити засвоєні знання в нову ситуацію;

2) бачити проблеми у звичних умовах;

3) бачити нові функції знайомого предмета;

4) бачити структуру об’єкта;

5) бачити альтернативи способу розв’язання та самого розв'язку;

6) комбінувати нові способи з уже відомих.

Тому відповідно до видів пізнавальної діяльності розрізняють три види завдань: перший – передбачає репродуктивну діяльність; другий – має перетворювальну – репродуктивний характер; третій – пов’язаний з пошуковою діяльності.

Лабораторно-практичні роботи сприяють підвищенню пізнавальної активності. Тому організація лабораторно-практичних занять має здійснюватися з урахуванням доконечної потреби розвитку пізнавальної активності студентів.