Князювання Олега

Помер Рюрик. Княжiння своє вiн передав Олеговi, що був iз його роду, вiддавши йому на руки сина свого Iгоря, бо той був дуже малий.

У piк 6390 [882].

Вирушив Олег [у похiд], узявши своїх воїнів – варягiв, чудь, словен, мерю, весь, кривичiв. І прийшов вiн до Смоленська з кривичами, i взяв город Смоленськ, i посадив у ньому мужа свого. Звiдти рушив вiн униз [по Днiпру] i, прийшовши, узяв [город] Любеч i посадив мужа свого.

І прибули [Олег та Iгop] до гip київських, i довiдався Олег, що [тут] Аскольд i Дiр удвох княжать. І сховав вiн воїв у човнах, а iнших позаду зоставив, i сам прийшов [на берег Днiпра], несучи Iгоря малого. А пiдступивши пiд Угорське [i] сховавши воїв своїх, вiн послав [посла] до Аскольда й Дiра сказати, що, мовляв: "Ми – купцi єсмо, iдeмo в Греки од Олега i од Iгоря княжича. Прийдiть-но оба до piднi своєї, до нас".

Аскольд же й Дiр прийшли. І вискочили вci iншi [вої] з човнiв, i мовив Олег Аскольдовi й Дiровi: "Ви оба не є нi князi, нi роду княжого. Я єсмь роду княжого. – І [тут] винесли Iгоря. А се – син Рюрикiв".

І вбили вони Аскольда й Дiра, i вiднесли на гору, i погребли [Аскольда] на гopi, яка нинi зветься Угорське i де ото нинi Ольмин двiр. На тiй могилi поставив [боярин] Ольма церкву святого Миколая [Мирлiкiйського]. А Дiрова могила – за святою Ориною.

І сiв Олег, князюючи, в Києвi, i мовив Олег: "Хай буде се мати городам руським".

• За яких обcтавин Олег прийшов до влади у Києві?

• Дайте оцiнку дiям Олега.

№12

1. Що ви знаєте про побут, культуру й вірування східних слов`ян?

2. Зробіть порівняння суспільних станів козацтва і селянства періоду козацької республіки

Питання для порівняння	Козацтво	Селянство
Положення за станом
Головні обов`язки
Права

3. Де, як і коли виникла Запорозька Січ? Чому Запорозьку Січ називають козацькою республікою?

4. Аналіз документа.

Боротьба князя Данила Галицького з татарами

Після кременецької ж війни [хана] Куремси Данило здійняв війну проти татар. Порадившися з братом [Васильком] і з сином [Львом], послав він [воєводу] Діонісія Павловича [і] взяв [город] Межибоже. А потім Данилові таки люди і Василькові пустошили Волохів, а Львові - Побожжя і людей татарських.

Коли ж настала весна, послав [Данило] сина свого Шварна на Городок, і на Сімоць, і на всі [тамтешні] городи. І взяв він Городок, і Сімоць, і всі городи, що піддались татарам, Городеськ і [городи] по [ріці] Тетереву до Жедечева. Але возвягляни обманули Шварна: узявши тивуна [його], вони не дали йому тивунити, і Шварно прийшов [назад], узявши городи всі. А вслід за ним прийшли білобережці, і чернятинці, і всі болохівці [з покорою] до Данила.

Прислав також Миндовг [посла] до Данила: "Я пришлю до тебе Романа і новгородців, щоби він пішов до Возвягля, [а] звідти й до Києва". І призначив він строк [збору] коло Возвягля.

У рік 6766 [ 1258]. Данило тоді з братом [Васильком] рушили до Возвягля з великою силою, ждучи вісті од Романа і Литви. І стояв [Данило] на [ріці] Корчику днину, ждучи вісті од них, і пішов до Возвягля. Раніш послав він сина свого Шварна, щоб він оточив город і щоб ніхто ж не втік із них.

Воїв же було з ним п'ятсот, і городяни, бачивши мало ратників із князем, сміялися, стоячи на городській стіні. Але назавтра прийшов Данило із силою-силенною війська, із братом своїм [Васильком] і з сином Львом. І коли побачили [це] городяни, то страх напав на них, і не видержали вони, і здалися. І [Данило] город запаболив, а людей вивів і оддав їх на поділ - то брату своєму, а то - Львові, інших - Шварнові. І пішов він до себе додому, взявши город.

Коли ж Роман прийшов до города [Возвягля], то литовці, кинувшись на город, не побачили нічого, тільки самі головні [та] псів, що бігали по городищу. І [литовці] досадували і плювали, кажучи по-своєму "Янда", призиваючи богів своїх Андая і Диверикса і всіх богів своїх споминаючи, тобто бісів.

Потім Роман поїхав услід за отцем, узявши із собою трохи людей, а інших пустив додому. Данило ж і Василько раді були [йому]. А Лев поїхав до себе додому.

Литва тим часом, роздумавши [їхати додому], пустошила [землю Данилову], бо держали вони гнів [на нього]. Отож, поїхавши, пустошили вони довкола Луцька, а [цього] Данило не вiдaв, нi Василько. Тодi князi, що служили в Данила, i Васильковi люди – [тисяцький] Юрiй [Домажирич], Олекса [Орiшок] двiрський та iншi – поїхали на них. Але коли вони їxали на них, то тi примчали насупротив до притоки, i кiнники зiтнулися. [Литовцi] не видержали i повернули навтiкача, а вони, рубаючи їx i колячи, ввiгнали їx в озеро. Десять мужiв хапалися за одного коня, думаючи, що „кінь винесе нас", i при цiм тонули, бо ангел їx топив, посланий богом. І натонуло в озеро трупiв, i щитiв, i шоломiв, так що мiсцевi жителi велику користь мали, виволiкаючи їx.

Велика ж проти Литви була сiча. Побiдники славили Бога i святую владичицю Богородицю, i послали вони здобич Даниловi й Васильковi, i обрадувалися Данило й Василько божiй помочi, що [була] проти поганих. ...

У piK 6767 [1259]. А потiм [хан] Куремса рушив на Данила i на Василька; несподiвано вiн приїхав. Василько тодi збирався [на вiйну] у Володимирi, а Данило – у Холмi, [i] вони послали [гiнцiв] до Льва, щоби вiн поїхав до них.

Куремса ж, не перейшовши [рiки] Стиру, послав людей до [города] Володимира. А коли вїхало вiйсько противникiв до города, вийшли на них пiшi городяни i билися з ними крiпко, i вибiгли вони з города, прибули до Куремси i розповiли, що городяни крiпко борються з ними.

Данило ж i Василько все одно збиралися удвох, маючи нaмip битися з татарами. Але прилучилось ото за грiхи [нашi] загорiтися Холмовi через окаянну бабу – та про це ми потiм напишемо: про спорудження города, i прикрасу церкви, i про велику загибель його, так що вci жалкували, - i полум'я було таке, що зо всеї землi [Холмської] заграву [було] видiти. Haвіть i зо Львова дивлячись, було видно [її] по белзьких полях од палахкотiння сильного полум'я. І люди, бачачи [це, думали], що город був запалений татарами, i повтiкали в лiсовi мiсця, i тому вони не могли зiбратися. Данило тодi зустрiвся з братом i втiшав його, що над бiдою, посланою Богом, не слiд поганськи тужити, а на Бога надiятися i на нього возложити печаль, – як воно й сталося...

У piк 6769 [1261]. Настала тиша по всiй землi, то в тi днi весiлля було у Василька-князя у Володимирi-городi. Став вiн оддавати дочку свою Ольгу за Андрія-князя Всеволодовича до Чернiгова, i був тодi [тут] брат Василькiв Данило-князь зобома синами своїми, i зi Львом i з Шварном, i iнших князiв багато, i бояр багато.

І коли була ж веселість немала у Володимирі-городi, то прийшла тодi вість Даниловi-князю i Васильковi, що Бурондай iде, окаянний, проклятий, i опечалилися цим обидва брати вельми. Biн бо прислав був [посла], так кажучи: "Якщо ви єсте мої спiльники – зустрiньте мене. А хто не зустрiне мене – той ворог мeні".

Ото ж Василько-князь поїхав назустрiч Бурондасвi зi Львом, синiвцем своїм. А Данило-князь не поїхав iз братом – вiн бо послав був замiсть себе владику свого холмського Іоaннa.

І поїхав Василько-князь зi Львом i з владикою назустрiч Бурондасвi, узявщи дари многі i пиття, i зустрiв його коло [города] Шумська. І прийшов Василько зi Львом i з владикою перед нього з дарами, а вiн великий гнів положив на Василька-князя i на Льва, а владика стояв у страху великому. А потiм сказав Бурондай Васильковi:" Якщо ви єсте мої спiльники – розмечiте ж городи свої вci".

І Лев розкидав [городи] Данилiв i Стiжок, а звiдти пославши [воїв], Львiв розметав. Василько ж, пославши [воїв], Крем'янець розметав i Луцьк.

Тим часом Василько-князь послав iз Шумська владику Іоаннa вперед до брата свого Данила. І владика, приїхавши до Данила-князя, почав йому розповiдати про те, що сталося, i про Бурондаїв гнів сказав йому. Данило тодi, убоявшися, втік у Ляхи, а з Ляхiв побiг в Угри.

• як Ви вважаєте, чому Данилу Галицькому не вдалося звiльнитися вiд золотоординського iгa?

№13

1. Назвіть причини виникнення козацтва. В яких документах вперше зустрічається згадка про козаків?

2. Заповніть порівняльну таблицю „Зовнішня і внутрішня політика князів Олега та Ігоря”

Князь	Роки правління	Внутрішня політика	Зовнішня політика
Олег
Ігор

3. Розкрийте причини, які зумовили гостру боротьбу князів за київський стіл у ХІ – ХІІІ ст..

4. Аналіз документа.