Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Вища Математика для Економістів

.pdf
Скачиваний:
573
Добавлен:
19.03.2015
Размер:
5.79 Mб
Скачать

Зауважимо,

що

ранг

матриці G дорівнює кількості

її ненульових

рядків.

 

 

 

 

 

 

 

Теорема.

Для

m n -матриці

A рангу r

існують такі

невироджені матриці L і M порядків m і n відповідно, що

 

Er

0

 

 

LAM =

,

(19)

де

 

 

 

 

 

 

0

.

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

Нехай матриця A зведена до ступінчастого вигляду G = LA за допомогою елементарних перетворень з рядками. Далі за допомогою елементарних перетворень з стовпцями обернемо в нуль елементи кожного рядка, розміщені праворуч від провідного елемента, та переставимо стовпці так, щоб перемістити провідні елементи матриці у верхню частину головної діагоналі.

Це перетворення виконується за допомогою множення справа

матриці

G на елементарні матриці.

Якщо позначити добуток цих

матриць

через M , то одержимо:

Er

0

 

. З урахуванням

GM

0

 

 

 

0

 

 

Er

0

 

. Зауважимо, що в залежності від

формули (18), маємо: LAM

0

0

 

 

 

 

особливостей матриці A деякі або всі нульові підматриці в можуть не з’явитися. Зокрема, якщо матриця A порядку n є невиродженою,

то LAM = En .

Теорема. Ранг добутку двох матриць не є більшим ніж ранг

кожного множника, тобто

 

 

r AB r A ,

r AB r B .

(20)

Розглянемо матрицю AB A . Очевидно, що r AB r AB A .

Але стовпці матриці AB є лінійними комбінаціями стовпців матриці

A , тому r AB A r A . Отже, r AB r A .

 

Аналогічно, розглядаючи матрицю AB

, можна довести другу

B

 

нерівність (20).

Наслідок. Множення будь-якої матриці на невироджену матрицю не змінює її ранг.

Нехай матриця B невироджена. На підставі (20) маємо:

r A r ABB 1 r AB , але r AB r A , тому r AB r A .

Аналогічно можна розглянути випадок, коли невиродженою є матриця A .

112

Системи лінійних рівнянь

Розглянемо систему лінійних алгебраїчних рівнянь

відносно невідомих x1, x2, ..., xn :

 

a11x1

a12x2

... a1n xn

b1,

 

 

 

a22x2

... a2n xn

b2,

 

 

a21x1

(21)

 

........ ......... ... .......... ......

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

am2x2 ... amn xn bm .

 

 

am1x1

 

Позначимо

через A aij , i

 

, j

 

, матрицю

системи

1,m

1,n

(матрицю

коефіцієнтів

при

невідомих),

x x1 x2 xn T

- вектор

невідомих, b b1 b2 bm T

- вектор вільних членів. Тоді система (21)

набуде вигляду Ax = b .

Введемо розширену матрицю системи

Ab = A b , яка отримується з матриці системи приєднанням до неї

стовпця вільних членів.

Упорядкована сукупність значень невідомих x1, x2, ..., xn , яка

задовольняє кожному з рівнянь (21), називається розв’язком системи. Якщо система має принаймні один розв’язок, то вона називається сумісною. У противному випадку вона називається несумісною. Якщо система сумісна, то кожний її розв’язок називається окремим. Сукупність всіх окремих розв’язків називається загальним розв’язком системи.

Однорідною називається така система лінійних рівнянь, в якій всі праві частини дорівнюють нулю, тобто b = 0 . Якщо b 0 , то система називається неоднорідною.

Зауважимо, що однорідна система завжди сумісна, бо вона має розв’язок x = 0 . Цей розв’язок називається тривіальним (нульовим) розв’язком системи Ax = 0 . Наступна теорема з’ясовує структуру загального розв’язку однорідної системи.

Теорема. Якщо A є m n -матрицею рангу r , то множина всіх

розв’язків

системи Ax = 0

утворює

n r -вимірний

підпростір

простору Rn .

 

 

 

Очевидно, що коли x

і x є розв’язками системи

Ax = 0 , то

x x

теж є розв’язком цієї системи,

тобто множина розв’язків

утворює підпростір простору Rn . Базис цього підпростору називається фундаментальною системою розв’язків.

Нехай базисний мінор розміщений у верхньому лівому куті матриці A (цього можна завжди досягти зміною нумерації невідомих

113

і переставленням рівнянь). Як випливає з теореми про базисний мінор, перші r рядків матриці A є базисними рядками, через які інші рядки представляються як лінійні комбінації. Це означає, що кожне з рівнянь системи, починаючи з r 1 -го, є наслідком перших

r рівнянь. Запишемо систему Ax = 0 у блоковому вигляді:

A11

A12

y

0 ,

(22)

 

A22

 

A21

z

 

 

де A11 -невироджена підматриця порядку r , A12 - підматриця

розмірів r n r , y

-

вектор вимірності r

і т.д. Як сказано вище,

останні m r рядків

у

формулі (22) є зайвими, тому обмежимося

рівнянням

 

A11y + A12z = 0 .

(23)

 

 

У рівнянні (23)

координати вектора

z називають вільними

невідомими. Їм можна надати будь-які числові значення. Координати вектора y називаються базисними невідомими. Вони визначаються

з (23) за допомогою формули y A111A12z .

Отже, всі розв’язки системи Ax = 0 мають вигляд:

y

A111A12z

A111A12

 

(24)

x

 

z

Bz,

B

En r

.

z

 

 

 

 

 

Матриця B має розміри n n r і ранг n r , а z є довільним

n r -вимірним вектором. Тому всі вектори підпростору розв’язків є

лінійними комбінаціями n r лінійно незалежних стовпців матриці

B .

Розглянемо неоднорідну систему рівнянь Ax = b, b 0 .

Теорема Кронекера-Капеллі. Для того, щоб система Ax = b

була сумісною, необхідно і достатньо, щоб ранг матриці системи дорівнював рангу розширеної матриці системи, тобто

r A r Ab .

(25)

Дійсно, якщо існує розв’язок системи, то b

є лінійною

комбінацією стовпців матриці A . Тому r A r Ab .

Аналогічно доводиться достатність твердження теореми. Теорема. Загальний розв’язок неоднорідної системи Ax = b

дорівнює сумі загального розв’язку відповідної однорідної системи і окремого розв’язку неоднорідної системи.

Нехай f0 - окремий розв’язок неоднорідної системи Ax = b ,

x -

загальний

розв’язок

однорідної

системи

Ax = 0 ,

то

114

A f0 + x = Af0 + Ax = b + 0 = b . Отже, f0 x є загальним розв’язком неоднорідної системи.

З’ясуємо геометричний зміст множини розв’язків неоднорідної

системи лінійних рівнянь.

 

 

 

 

 

 

Припустимо, що в афінному просторі Sn

введена

афінна

система координат. Тоді кожному

розв’язку

x x1 x2 xn

T

неоднорідної системи Ax = b можна співставити точку простору Sn

з

координатами x1, x2, ..., xn .

 

 

 

 

 

 

Теорема. Всі розв’язки неоднорідної системи

Ax = b

утворюють в афінному просторі Sn

площину вимірності n r .

 

 

 

n r

 

 

 

 

 

Рівняння цієї площини x f0

i fi ,

де f0 -

окремий розв’язок

 

i 1

 

 

 

 

 

неоднорідної системи, f1, f2, ...,fn r -

фундаментальна

система

розв’язків відповідної однорідної системи, а числа 1, 2, ..., n r

є

довільними.

 

 

 

 

 

 

Теорема. В афінному просторі

Sn

і в будь-яких

афінних

координатах усяка m -вимірна площина може бути задана системою Ax = b з матрицею A рангу n m .

Наслідок. Гіперплощина визначається одним лінійним рівнянням a11x1 a12x2 a1n xn b1 .

Кожне з рівнянь системи Ax = b з матрицею A рангу n m можна розглядати як рівняння деякої гіперплощини і кожну m - вимірну площину можна розглядати як перетин n m гіперплощин.

Якщо система несумісна, то це означає, що не існує жодної точки, що належить всім гіперплощинам, які задаються рівняннями системи.

Приклад 8. Визначити ранг матриці

 

1

1

1

8

 

A

 

2

5

4

7

 

 

.

 

 

 

3

3

2

 

 

1

 

За допомогою елементарних перетворень з рядками зведемо матрицю A до ступінчастого вигляду:

 

1

1

1 8

 

1 1

1

8

 

A

 

2 5

4

7

 

 

 

0

3

6

9

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

3

2

 

 

 

0

2

4

6

 

 

 

1

 

 

 

 

 

115

 

1 1

1

8

 

1 1

1

8

 

 

 

0

1

2

3

 

 

 

0

1

2

3

 

G.

 

 

 

 

 

 

0

2 4

6

 

 

 

0

0 0

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У ступінчастій матриці G два ненульових рядки, тому

r A r G 2.

Приклад 9. З’ясувати, чи є вектори

a1 1 1 1 0 T , a2 1 2 3 2 T , a3 3 1 1 4 T , a4 2 1 0 2 T

лінійно залежними і у випадку позитивної відповіді знайти лінійні залежності між цими векторами. Яка вимірність підпростору, породженого векторами a1, a2, a3, a4 ? Які з цих векторів можна взяти

за базис підпростору?

Складемо матрицю, рядками якої є координати векторів a1, a2, a3, a4 . Запишемо також в останньому стовпці вектори a1, a2, a3, a4 . Одержану матрицю перетворимо до ступінчастого вигляду:

1 1 1

 

0

 

a1

 

1

 

1 1 0

 

a1

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

0

 

1 2 2

 

 

 

 

1 2 3

 

a2

 

 

 

 

a1 a2

 

 

3 1 1

 

4

 

 

 

0 2 4 4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a3

 

 

 

3a1 a3

 

 

2 1 0

 

2

 

 

 

 

0

1 2 2

 

 

 

 

 

 

 

a4

 

 

 

2a1 a4

 

 

 

1

 

1 1

 

0

 

a1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0 1 2

2

 

a1 a2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0 0 0

 

0

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

5a1 2a2 a3

 

 

 

 

 

0 0 0

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3a1 a2 a4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вектори a1, a2, a3, a4 є лінійно залежними, бо ранг одержаної матриці (без останнього стовпця) дорівнює 2, тобто є меншим, ніж 4.

Щоб два

останніх рядки були

нульовими, треба вважати, що

5a1 2a2

a3 0, 3a1 a2 a4 0 .

Це є шукані лінійні залежності.

Отже, вимірність підпростору, породженого векторами a1, a2, a3, a4 , дорівнює 2 і перші два вектори є лінійно незалежними. Тому їх можна взяти за базис підпростору.

Приклад 10. З’ясувати, чи утворюють базис простору R3

вектори a1 1 1

0 T , a2 2 3

2 T , a3 1 1 1 T

і

у

випадку

позитивної відповіді знайти координати вектора b 1

0 1 T

у цьому

базисі.

 

 

 

 

 

116

Складемо матрицю, рядками якої є координати векторів a1, a2, a3, b , і запишемо ці вектори в останньому стовпці. Далі перетворимо матрицю до ступінчастого вигляду:

 

 

 

1 1 0

 

a1

 

1 1 0

 

 

a1

 

 

 

 

 

 

2 3 2

 

 

 

 

0 1 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a2

 

 

 

2a1 a2

 

 

 

 

 

1 1

1

 

 

 

0 2 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a3

 

 

 

a1 a3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0 1 1

 

a1 b

 

 

 

 

 

 

1 0 1

 

b

 

 

 

 

 

 

 

1 1

0

 

 

 

 

a1

 

 

 

1 1

0

 

 

 

 

 

a1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0 1

2

 

 

2a1 a2

 

 

 

 

0 1

2

 

 

 

2a1 a2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0 0

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0 0

3

 

 

 

5a1 2a2 a3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5a1 2a2 a3

 

 

 

 

 

 

 

 

0 0

3

 

 

3a1 a2 b

 

 

 

0 0

0

 

 

 

2a1 a2 a3 b

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ранг матриці дорівнює 3, тому можна стверджувати, що вектори a1, a2, a3 утворюють базис. З четвертого рядка одержаної

матриці знаходимо, що 2a1 a2 a3 b 0 , звідки

b 2a1 a2 a3 .

Отже,

координати вектора b відносно базису a1, a2, a3 дорівнюють

2, 1,

1.

 

Приклад 11. Знайти загальний розв’язок і фундаментальну систему розв’язків для однорідної системи рівнянь

x1 3x2 x3 2x4 9x5 0,

x1 5x2 3x3 2x4 3x5 0,

x 4x

2

2x

3

3x

5

0.

1

 

 

 

Перетворимо матрицю системи за методом Гаусса:

1 3

1 2 9

 

1 3

1 2

9

 

 

3

2 3

 

 

 

0

2

2

4

12

 

 

1 5

 

 

 

 

 

0 3

 

 

 

0

1 1

2 6

 

 

1 4 2

 

 

 

 

 

 

1 3 1 2 9

 

1 0

2 8 27

 

 

0

1

1

2

6

 

 

 

0

1 1 2

6

 

 

 

 

.

 

 

0

1

1

2

6

 

 

 

0

0

0 0

0

 

 

 

 

 

 

 

Отже, ранг матриці системи дорівнює 2, x1, x2 - базисні невідомі, а x3, x4 , x5 - вільні невідомі. Згідно з перетвореною матрицею запишемо систему рівнянь:

x

1

2x

3

8x

4

27x

5

0,

 

x2

 

 

 

 

 

 

x3 2x4 6x5 0.

Звідси знаходимо базисні невідомі:

117

 

 

 

 

x 2x

 

8x

 

27x

 

,

 

 

 

 

 

 

 

 

1

3

 

4

 

5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x2 x3 2x4 6x5.

 

 

 

 

Додавши

 

тотожності

 

x3 x3, x4

x4,

x5 x5 ,

 

одержимо

загальний розв’язок системи:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x1

2x3 8x4 27x5

2

 

8 27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6x5

 

 

 

2

 

x3

 

 

 

x2

x3 2x4

 

 

1

 

6

 

x x3

x

 

 

 

1 0

0

 

 

,

3

 

 

x4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x4

 

x4

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

1 0 x5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

x5

 

 

 

 

x5

0

 

1

 

 

 

де x3, x4 , x5

відіграють роль параметрів, які можуть приймати будь-

які числові

значення.

Фундаментальною

 

системою

розв’язків є

вектори 2 1 1 0 0 T , 8 2 0 1 0 T , 27 6 0 0 1 T , тобто

підпростір розв’язків є тривимірним.

Приклад 12. Знайти загальний розв’язок неоднорідної системи рівнянь:

2x1

x2

 

x4 x5

2,

 

2x2 x3

 

x5 1,

4x1

 

 

x2 x3

x4 2x5

3.

2x1

Перетворимо розширену матрицю системи за методом Гаусса:

 

 

2

1

0

1

1

2

 

 

Ab

 

4

2 1

0

1

1

 

 

 

 

 

 

2 1 1

1

2

3

 

 

 

 

 

 

 

2 1 0 1 1

2

 

2 1 0 1 1

2

 

 

0

0 1 2 3

5

 

 

 

0

0 1 2 3

5

 

 

 

 

.

 

 

0

0 1 2 3

5

 

 

 

0

0 0 0 0

0

 

 

 

 

 

 

 

Зауважимо,

що

r A r Ab 2 ,

виберемо за базисні змінні x2, x3 ,

тоді x1, x4,

x5

будуть

вільними

змінними. У відповідності до

перетвореної розширеної матриці Ab

маємо систему рівнянь:

 

 

2x1 x2

x4 x5 2,

 

 

 

 

 

x3

2x4 3x5 5.

 

 

 

 

 

 

Звідси знаходимо базисні змінні:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

2 2x x

 

x

 

,

 

 

 

 

2

 

1

 

4

 

5

 

 

 

 

x3 5

 

2x4 3x5.

 

Додавши

тотожності

x1 x1,

x4 x4, x5

x5 , одержимо

загальний розв’язок системи:

 

 

 

 

 

 

 

118

x1

 

 

x1

 

 

 

 

 

0

1

x

2

 

 

2 2x x

4

x

5

 

 

2

 

 

2

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

x x

3

5

2x4 3x5

5 0

 

 

 

 

 

x4

 

 

 

0

 

 

0

x4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x5

 

 

0

 

 

0

x5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

0

 

 

 

 

1

1

 

x

 

 

 

 

 

1

.

2

3

 

x

4

 

 

 

 

 

1

0

 

 

 

x5

 

0

 

 

 

 

 

1

 

 

 

Перший доданок правої частини цієї формули є окремим розв’язком неоднорідної системи, а другий доданок – загальним розв’язком відповідної однорідної системи.

Приклад 13. Знайти систему рівнянь, яка визначає

підпростір,

 

 

натягнутий

 

 

 

 

 

 

на

 

 

 

вектори

a1 1 0 1 1 T , a2 3 1 1 0 T , a3 1 1 1 2 T .

 

 

 

 

Для того, щоб вектор

x x1

x2

x3 x4 T

 

належав підпростору,

натягнутому

на

вектори

a1, a2, a3 ,

необхідно і достатньо, щоб

r a1 a2 a3 r a1

a2 a3 x .

Складемо

матрицю

 

a1 a2

a3 x і

перетворимо її до ступінчастого вигляду:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 3 1 x1

 

1 3

1

 

 

 

 

x1

 

 

 

 

 

 

 

 

0 1 1 x

 

 

 

 

1

 

 

 

 

x2

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

0 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 1 1 x

 

0 2 2 x x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

3

 

 

1

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

1 0 2 x

 

 

0 3

 

 

x x

4

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

1

3

 

1

 

x1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

1

 

1

 

x2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0 x 2x

 

 

x

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

0 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

1

 

2

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0 0

 

x 3x

2

x

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З умови r a1

a2

a3 r a1

a2

a3 x

випливає, що

 

 

 

 

 

x1 2x2 x3 0,

x1 3x2 x4 0.

Одержана система рівнянь визначає підпростір, натягнутий на вектори a1, a2, a3 .

§3. Лінійні перетворення у векторному просторі

Лінійним перетворенням A у векторному просторі R

називається правило, за яким кожному вектору x R ставиться у відповідність вектор Ax R так, що виконуються наступні умови:

для будь-яких векторів x, y R виконується A x + y Ax + Ay ;

119

 

для будь-якого вектора x R та

довільного

числа

 

виконується A x Ax .

 

 

 

Лінійне перетворення E називається тотожнім,

якщо воно

перетворює вектор в самого себе, тобто Ex = x .

 

 

Сумою лінійних перетворень A і B називається лінійне

перетворення A + B , що визначається рівністю A + B x = Ax + Bx .

 

Добутком лінійного перетворення A на число називається

лінійне перетворення A , що визначається рівністю A x Ax .

 

Добутком лінійного перетворення A та лінійного

перетворення B називається лінійне перетворення AB , що

визначається рівністю AB x = ABx .

 

 

 

Зауважимо, що у загальному випадку AB BA .

 

 

Операція множення лінійних перетворень має такі властивості:

 

A BC = AB C ;

 

 

 

AE = EA = A ;

 

 

 

A + B C = AC + BC ;

 

 

 

C A + B = CA + CB .

 

 

 

Лінійне перетворення A 1 називається оберненим по

відношенню до лінійного перетворення

A , якщо виконуються

рівності: A 1A AA 1 E .

 

 

Нехай у векторному просторі Rn , базис якого e1, e2, ..., en , задано лінійне перетворення A . Застосуємо це перетворення до базисних векторів. Одержимо Ae1, Ae2, ..., Aen - вектори простору

Rn . Розкладемо їх за базисом:

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

Aej

aij ei ,

j

 

,

(25)

 

 

1,n

 

 

 

 

i 1

 

 

 

 

 

a11

a12 a1n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Матриця A

a21

a22 a2n

називається

матрицею лінійного

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

an1

an 2 ann

 

 

 

 

 

перетворення A в базисі e1, e2, ..., en .

 

Позначимо через x1

x2 ... xn T

і y1 y2

... yn T матриці-стовпці

координат векторів x і y у базисі e1, e2, ..., en простору Rn . Припустимо, що y = Ax , тоді за означенням лінійного перетворення маємо:

120

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

n

 

 

 

 

n

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y = Ax = A x j ej x j Aej

x j aij ei

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

j 1

 

 

j 1

 

 

 

 

j 1

i 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

n

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ei aij x j

yi ei ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i 1

 

j 1

 

 

i 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

звідки

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

yi aij x j ,

 

i

1,n

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(26)

 

 

 

 

 

 

j 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже,

 

y1

y2 ... yn T

A x1

x2 ... xn T ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(27)

тобто будь-якому лінійному перетворенню A у вибраному базисі

відповідає квадратна матриця A , причому

j -й стовпець матриці A

складається з

координат

вектора

Aej

(образу

базисного

вектора

ej при перетворенні A ).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Навпаки,

 

кожній

матриці

A

 

 

порядку

n

відповідає

деяке

лінійне

перетворення.

Дійсно,

 

для

 

довільного

вектора

x Rn

визначимо вектор y Rn

 

за формулою:

y = Ax . Це перетворення є

лінійним в силу лінійності операції множення матриць.

 

 

 

 

 

 

Теорема.

Якщо

у

векторному

просторі

Rn

задано

базис

e1, e2, ..., en та деяку невироджену

матрицю

A

n -го порядку, то

існує єдине лінійне перетворення, матриця якого дорівнює A у базисі

e1, e2, ..., en .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розглянемо матриці лінійного перетворення в різних базисах.

 

Нехай в

просторі

 

Rn

задано

 

«старий»

базис

e1, e2, ..., en і

«новий» базис

 

 

 

 

 

 

Запишемо лінійне

перетворення

у цих

e1, e2, ..., en .

базисах:

y = Ax ;

y

 

 

 

,

де

x

 

і y

 

-

матриці-стовпці,

складені з

 

= A x

 

 

координат векторів

 

x і

 

y

у

базисі

 

 

 

 

 

 

;

а

A

 

-

матриця

 

 

 

e1, e2

, ..., en

 

лінійного

перетворення

 

в

цьому

базисі.

На

підставі

формули

перетворення координат при зміні базису маємо:

 

 

 

 

 

 

.

x = Qx ,

y = Qy

Тоді y = Q 1y = Q 1Ax Q 1AQx , отже

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A = Q 1AQ .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(28)

Матриці A і A називаються подібними і перехід від

A до A

називається перетворенням подібності, якщо має місце формула (28), де Q - невироджена матриця.

Отже, дві матриці, відповідні до одного і того ж лінійного перетворення в різних базисах подібні між собою, причому матриця Q є матрицею перетворення координат при переході від «старого» базису до «нового».

121