Использование Аrum кorolkovii Regel. в народной медицине Узбекистана

КУРБОНОВА Г.Н.

Самаркандский государственный университет ул. Университетский бульвар, 15, г. Самарканд, 703004, Узбекистан e-mail: gulnozqi@yahoo.com

Ядовитые растения известны давно. Корме вредных, они обладают и целебными свойствами и применяются в народной медицине. К таким растениям относится аронник (Arum korolkovii). Это многолетнее травянистое растение сем. Araceae. Стебель достигает 30-60 см. высоты и при основании у него есть яйцевидный клубень. Прикорневые листья копьевидные или стреловидные. Цветки мелкие, собраны в початок, переходящий кверху в булавовидный придаток, снабженный длинным, по краям фиолетовым покрывалом. Последнее в нижней части свернуто в виде трубочки. Плод – красная ягода. Запах противный, вкус острожгучий. В сыром виде ядовит, а в сухом теряет ядовитые свойства.

Цветет и плодоносит в мае-июне. В Узбекистане распространен в Ташкентской, Самаркандской, Ферганской, Кашкадарьинской областях (Флора …, 1941).

Издавно население Узбекистана употребляет аронник в виде лекарственного растения. Высушенные и измельченные корни применяются при укусе скорпиона и ядовитых животных, при острых формах геморроя и экземы. Экстракт из сухих корней применяется против простудных заболеваний и катаров дыхательных путей.

Во всех частях растения содержится сильно ядовитый алкалоид, дающий с соляной кислотой кристаллические соли; содержание его: в надземной части – следы, в клубнях от 0,1 до 0,5 % и выше, в свежих корнях 4,93 %, в высушенных 0,18 %, в листьях 0,2 %. В корне содержится: воды 9,3 %, глюкозы 7,77 %, сахарозы 0,59 %, мальтозы и декстринов 11,99 %, мелкозернистого крахмала 18-47,4 %, гемицеллюлозы 3,06 %, клетчатки 7,2 %, протеина 5,8 %, белка 5,25 %, жирного масла 0,89 % (Флора …, 1963).

Целью нашей работы было изучить распространение и приуроченности аронника Королькова к растительным сообществам. Проведенные исследования в Самаркандской области показали, что аронник произрастает в урочище Аман-Кутан в следующихсаях: Булбулзарсае, Терсаксае, Илонсае, ОкчакулсаеинаперевалеТахтакарача.

Выявлено, что аронник встречается в составе следующих ассоциаций: в орешниках кустарниково-разнотравных, разнотравно-аронниковых, орехово-шиповниково- разнотравной, боярышниково-шиповниково-эремурусовой.

Местным населением это растение применяется следующим образом: размельчают клубень и его порошок перемешивают со сливочным маслом и употребляют во внутрь для лечения болезней желудка. А также измельчают клубень, перемешивают его с медом и употребляют для лечения язв желудка и двенадцатиперстной кишки. При укусе собаки рану обрабатывают порошком аронника и рана быстро заживает. Также употребляют в народе при болезнях кишечника, диспепсиях, диарее, туберкулезе и кашле.

Как видно из далеко не полного анализа, аронник используется довольно широко, и в связи с этим, возникает необходимость исследовать этого растения более углубленно в биологическом и фитоценотическом аспектах.

ЛИТЕРАТУРА

Флора Узбекистана. Т. I. – Ташкент: Изд. АН УзССР, 1941. – 376-377 с. Флора Таджикской ССР. Т. II. – М., Л.: Изд. АН СССР, 1963. – 146-149 с.

Актуальність обговорення культурології рослин в контексті культурології

РАДЗІЄВСЬКИЙ В.О.

Київський національний університет культури і мистецтв вул. Щорса, 36, м. Київ, 01042, Україна

З 2006 р. поняття «культурології рослин» і «культурології дерев» (Неаполитанський, Матвеев, 2006) утверджуються в літературі. Звідси і пропозиції вивчення окремих її напрямків – травології, древології тощо. Культурологія рослин, як правило, виступає у двох значеннях цього слова – в широкому й у вузькому. Культурологія рослин розглядає історико-культурологічний процес і результат діяльності людини над рослинним світом і щільно пов’язана з медициною, зокрема з фітотерапевтичною культурою, вітальною медициною, дієтологією, етнографією, мистецтвознавством, вітологією, навіть фольклористикою, літературознавством (обряди і ритуали, звичаї і традиції, замовляння і приказки, прислів’я і заговори, пов’язані з рослинним світом) тощо. Культурологія рослин, як і фітокультура в системі культури, або як і глобальна вітологія, має власні складові, які формують внутрішню структуру. Культурологія, як і вітологія, звичайно розглядаються відмінно від традиційних наук, як напрями буття. Так, в РФ науковий ступень по культурології не включає слово «наука».

Останні відкриття в біології засвідчують вирішальний вплив рослин на всю систему культурних цінностей, переосмислюються поняття біополітики, біоетики, біоестетики. Рослини традиційно слугували базою для культури (звідси українське квітчання, японська ікебана тощо). Помилково ігнорувати і відкидати культурологію рослин через те, що нібито природа і культура – різні явища, а «культурологія рослин» – вислів не зовсім доречний через те, що в самих рослинах немає культури і культурологія рослин може сприйматись лише як своєрідний напрям вітології. В самих рослинах дійсно з першого погляду немає культури, але вся культура і все мистецтво протягом тисячоліть грунтувалась на рослинах і рослинній базі. Навіть в Київській Русі, за приблизними підрахунками, до 85-90 % досягнень культури, мали «рослинне» походження і грунтувались переважно на деревині, більше того – наприкінці ХІХ-на початку ХХ ст., за підрахунками до 60-80 % досягнень культури в світі (в залежності від регіону) мали «рослинне» походження і базувались в значній мірі на деревині.

Таким чином, на нашу думку, є слушним не лише застосування термінів «культурологія рослин» і «культурологія вітчизняних рослин» у вітологічному, але і насамперед у культурологічному контексті та заохочення цього напряму культурології як науки, яка розглядає, зокрема, і застосування рослин і рослинності в культурі. Звід-

си підтримка пропозицій вивчення окремих складових «культурології рослин» – «трасології», «древології» тощо.

ЛІТЕРАТУРА

Биологияикультура. – М.: Канон+, 2004. – 528 с.

Неаполитанський С.М., Матвеев С.А. Сакральные растения: энциклопедия священной гербалистики, описывающая теургическое, ритуальное, магическое и лекарственное использование растений. – СПб.: Изд-во Института метафизики, 2006. – 624 с.

Вивчення адвентивних видів Київської міської агломерації на початку ХХ ст.

ЯВОРСЬКА О.Г.

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, відділ систематики та флористики судинних рослин вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна

e-mail: sanayv@mail.ru

Огляд літератури з питань дослідження неаборигенних рослин дозволяє виділи в історії дослідження адвентивних рослин Київської міської агломерації (КМА) такі три періоди:

1)загального вивчення флори регіону, у тому числі й адвентивних рослин, кінець ХVІІІ – ХІХ ст.

2)етап цілеспрямованого вивчення не аборигенних видів: а) виділення адвентивних рослин у самостійну групу, початок ХХ ст.; б) подальші цілеспрямовані дослідження видів даної групи, довоенний час – початок 90-х років ХХ ст.

3)сучасний етап всебічного вивчення.

Як відомо, у першій чверті ХХ ст. бур’яни виділяються як самостійний об’єкт вивчення, і питання дослідження їх біології та екології стають пріоритетними Таким чином, на початку ХХ ст. вивчення представників адвентивної фракції досліджуваної території відбувалося в загальному контексті дослідження синантропних рослин або бур’янів загалом (цей період відповідає початку II історичного етапу вивчення неаборигенних видів). У 1909-1914 рр. с.-г. дослідні станції, а з 20-х років Бюро бур’янової флори Ботанічної Секції Сільсько-Господарського Наукового Комітету України розпочало дослідження рудеральних та сегетальних рослин, зокрема на Київщині та в м. Києві. Серед списку рукописів наукових праць Ботанічної Секції вже на кінець

М.О. Векслерчика, в яких наводилися досить цікаві відомості про способи, шляхи та причини поширення адвентивних рослин. Особливо процеси швидкого поширення та занесення багатьох нових бур’янів проявилися у період Першої світової, а на території України і громадянської воєн. Так званий «рух бур’янової рослинності» став цікавою темою для публікацій М.І. Котова, П.Ф. Оксіюка та інших. Значна робота проводилася з метою запобігання проникненню нових бур’янів, у тому числі і не абориген-

них видів, поширення яких набуло значних розмірів під час громадянської війни та післявоєнні роки. Введення карантинного контролю у 1931 році проти всіх видів бур’янів, який почав свою роботу після війни 1941-1945 рр., підвищило увагу науковців і до проблеми адвентивних рослин. Таким чином, у цей час адвентивний компонент стає предметом уваги у зв’язку з підвищенням інтересу науковців до антропохорного способу розселення видів.

З іншого боку, подальше вивчення саме антропофільних рослин, до складу яких входять і адвентивні види, було пов’язане і з розглядом питання про роль людини та наслідки її діяльності на рослинний покрив. Так у працях Й.К. Пачоського звертається увага на зміни рослинного покриву, що відбуваються під впливом людської діяльності, О.М. Краснов виділяється окремо «созданный человеком тип растительности», який «теперь несомненно господствующий», В.І. Талієв вказує на роль людської діяльності як значного ботаніко-географічний фактору формування навколишнього середовища. Вчені, звертаючись до історії розвитку ботанічної науки на Україні, відмічають, що саме у цей період починають формуватися напрямки природничих досліджень, що набули особливо важливого значення саме сьогодні. До їх числа можна віднести і вивчення процесів синантропізації та антропогенної трансформації флори.

Contribution of Saudi Desert Plants to Phytomedicine

PROF. DR. MOHAMMED A. AL-YAHYA

Department of Pharmacognosy, College of Pharmacy

P.O. Box 2457, King Saud University, Riyadh 11451, Kingdom of Saudi Arabia e-mail: alyahya@ksu.edu.sa

The Arab World is unique as regards the available traditional information about the plants and plant life. Perhaps, it is the only area on earth in which one can trace the presence of some plant species since ancient times. Many Latin names of plants growing in the Middle East are derived from their original Arabic names. The knowledge of medicinal plants in Saudi Arabia and elsewhere in the Arabian peninsula have been known to its people, and their description has been mentioned in various books and reports. The Kingdom of Saudi Arabia has given much attention on studying the natural vegetation and its protection. In order to meet conservation of natural sources and wild vegetation issue, a National Commission for Wild Life Conservation and Development (NCWCD) was established and the efforts of various ministries, organizations and agencies such as Ministry of Agriculture, Prince Sultan Centre for desert studies, Arabian Plant Specialist Group (APSG) are laudable. Moreover, during the fourth International Conference of Drug Regulatory Authorities (ICDARA) held in Tokyo in 1986, the World Health Organization (WHO) was requested to compile a list of medicinal plants and to establish international specifications for the most widely used medicinal plants. In this regard, several scientific bodies of the United Nations (UN), that have close links with the Kingdom, are helping in organizing and implementing scientific conferences, training and workshops for wider application and utilization of desert plants. During last 30 years, Saudi Arabia has contributed towards desert plants for their identification, isolation of chemical constituents, performing biological experimentation. As

a result of research, the properties of these plant components revealed various treatments of the diseases. A large number of local plants were screened for their phytochemical, biological activities in our laboratories. Some desert plants belonging to over one hundred families are prevalent such as Apocynaceae, Asteraceae, Brassicacae, Capparidaceae, Convulvulacae, Luguminosae, Rutaceae, Scrophulariacae, Tamaricacae, Zygophyllaceae, etc. Some popular plants known to possess therapeutic properties for example: i- Commiphora molmol, ii- Ruta chalepensis, iii- Lepidium sativum, iv- Acacia arabica, v- Cassia senna, vi- Rhazya stricta are few to name. Details will be discussed.

REFERENCES

Ali B.H., Basher A.K., Tanira M.O., Medvedev A.E., Jarrett N., Sandler M., Glover V. Effect of extract of Rhazya stricta, a traditional medicinal plant, on rat brain tribulin // Pharmacol. Biochem. Behav. – 1998. – 59 (3), – P. 671-675.

Gazi M.I. The finding of antiplaque features in Acacia Arabica type of chewing gum // J. Clin. Periodontol. – 1991. – 18, N 1. – P. 75-77.

European Medicines Agency, Evaluation of Medicines for Human Use, Doc. Ref. EMEA/HMPC/51870/2006.

Paranjape A.N., Mehta A.A.A Study on clinical efficacy of Lepidium sativum seeds in treatment of bronchial asthma // Iranian Journal of Pharmacology and Therapeutics. – 2006. – 5, N 1. – P. 55-59.