Лісові екосистеми та їх поширення в межах м. Києва

АЛЬОШКІНА У.М.

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, відділ екології фітосистем вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна

e-mail: uliashkina@ukr.net

Класифікація лісових екосистем викладена відповідно до європейської бази даних біотопів EUNIS (Davies, Moss, Hill, 2004).

G 1 Листяні ліси

G 1.1 Прирічкові та заплавні ліси з домінуванням Salix alba, Salix fragilis, Populus nigra, Populus tremula, пов’язані із безпосереднім впливом гідротопів

Salicion albae Th. Muller et Gors 1958

Смуга заплавних листяних лісів з домінуванням верби, тополі та залишків заплавних дібров розташовується в межах Дніпровського заплавно-острівного району під сучасними алювіальними ландшафтами на палеогеновій основі із заплавними дерновими глейовими піщаними ґрунтами, що перетинають Київ з півночі на південь

(Цуканова, 2005).

G1.2 Перехідні прибережно-заплавні ліси

Alno-Ulmion Br.-Bl. et R.Tx. ex Tekon 1948 (Alnenion glutinoso-incanae Oberd. 1953)

Перехідні прибережно-заплавні ліси – це багатовидові ліси заплав та прибере-

жних смуг з Alnus gutinosa, Fraxinus excelsior, Quercus robur, Ulmus laevis та Ulmus minor, в

наступній смузі прибережної зони після G1.1 заплави р. Дніпро та її приток.

G 1.41 Болотні ліси з Alnus glutinosa

Alnion glutinosae (Malc. 1929) Meijer Dress. 1936

Впівнічно-західній частині зеленої зони міста Києва (Межигірське лісництво)

–в долині річки Ірпінь біля смт. Коцюбинське та вздовж ставків по річці Нивка (Святошинське л-во). В північно-східній та східній частині – в лісопарках Биківнянський, Броварський, Дарницький, Біла Діброва на давньоалювіальних ландшафтах надзаплавних терас Дніпра на місці висушеного болота в урочищі Колпито (Білодубравне л- во), річки Дарниці навколо озер Дніпровське л-во) та на півдні в лісах Конча-Озерна, Конча-Заспа, Козинський в долині та біля струмків річки Віти, навколо озера Шапарня (Конча-Заспівське л-во). Утворюються в слабкодренованих заболочених зниженнях і западинах з лучно-болотними, болотними, торфово-болотними ґрунтами.

G1.A1 Ліси з Quercus robur–Fraxinus exelsior–Carpinus betulus на евтроф-

них та мезотрофних грунтах

Alno-Ulmion Br.-Bl. et R.Tx. ex Tekon 1948 (Alnenion glutinoso-incanae Oberd. 1953); Carpinion betuli Issler 1931 em Mayer 1937

Ліси у заказнику Лісники в долині р. Віти із мішаним деревним складом на багатих чи відносно багатих ґрунтах з домінуванням Acer sp., Carpinus betulus, Fraxinus exelsior, Quercus robur, Tilia cordata та Ulmus glabra. Грабові та грабово-дубові, по-

ширені в південній правобережній частині Києва на території Голосіївського лісу, Лисої гори, Феофанії. Залишки грабово-дубових лісів знаходяться також в межах міської забудови в парках Кирилівський гай на схилових урочищах підвищеної акумуля- тивно-денудаційної рівнини з сірими супіщаними і легкосуглинковими ґрунтами, парках Нивки, Дубки, насадженнях вздовж річки Сирець.

G3 Хвойні ліси

G3.4F Відновлені ліси з Pinus sylvestris

Dicrano-Pinion Libb. 1933

Є фоновими лісовими екосистемами в межах Києва, сформовані на піщаних відкладах моренно-водно-льодовикової рівнини у північно-західній і північній частині (масиви Біличі, Новобіличі, Берковець, Пуща-Водиця, Виноградар, Вітряні Гори, Нивки, Сирець). Значну частину урочищ ландшафтів змішано-лісового типу займають надзаплавні тераси Дніпра та Либіді. Перша надзаплавна тераса у Києві поширена на лівому березі, її ширина сягає 10-13 км (масиви Троєщина, Воскресенський, Комсомольський, Дарниця). На правому березі вона поширена фрагментарно: на півночі (частково Оболонь і Мінський масив), півдні (північна частина Корчуватого, ур. Бичок) (Київ …, 2001).

G4 Мішані ліси з Pinus sylvestris, Quercus robur

Pino-Quercion Medw.-Korn. 1959: Querco-Pinetum J. Mat. 1982; Convalario majali-Quercion robori Shevchyk et V.Sl. in Shevchyk et al. 1996.

Дубово-соснові ліси поширені на спільних із сосновими лісами територіях, для них характерні більш багаті і вологі підзолисті, суглинисті або супіщані, підстелені суглинками ґрунти.

Вцілому лісові екосистеми займають 51 % площі Києва та його зеленої зони.

Зних прирічкові та заплавні ліси – 6 %, болотні – 3 %, грабово-дубові – 1 %, хвойні ліси – 34 %, а мішані – 7 %.

ЛІТЕРАТУРА

Київ як екологічна система: природа-людина-виробництво-екологія. – К.: Центр екологічної освіти та інф-ції, 2001. – 259 с.

Цуканова Г.О., Андрієнко Т.Л., Прядко О.І. Рослинний покрив островів Дніпра в ме-

жах м. Києва // Укр. ботан. журн. – 2002. – 59, № 2. – С. 135-140.

Davies C.E., Moss D., Hill M.O. EUNIS Habitat Classification Revised. – Paris, 2004. – http:/eunis.eea.europa.eu/upload/EUNIS_2004_report.pdf, May, 2009

Аэральное поступление Zn, Cu и Pb на поверхность луговых трав в районе г. Гомеля

БУДОВ А.М.

УО «Гомельский государственный университет им. Ф. Скорины», кафедра ботаники и физиологии растений ул.Советская, 104, г. Гомель, 246019, Беларусь

e-mail: alangorn@yandex.ru

Накопление и поступление тяжелых металлов в растения во многом определяется количеством подвижных форм соединений тяжелых металлов (ТМ) в почве (Обухов, Лепнева, 1989). В тоже время, многие растения очень восприимчивы к поглощению металлов из воздушной среды, и в некоторых случаях, поступление металлов из воздуха может быть главным источником, давая до 90 % его общего содержания во всех частях зрелого растения, включая корни (Ильин, 1990).

Целью данной работы было изучение аэрального поступления Zn, Cu и Pb на поверхность луговых растений центральной поймы р. Сож в городской черте и ближайшем пригороде г. Гомеля в первом укосе. Всего было отобрано и проанализировано 19 видов луговых растений, относящихся к 7 семействам: Alopecurus pratensis L.,

Poa pratensis L., Festuca rubra L. (Poaceae); Carex vulpina L., C. leporina L., C. vesicaria L. (Cyperaceae); Trifolium hybridum L., Vicia cracca L., Lotus corniculatus L. (Fabaceae); Potentilla erecta (L.) Rausch., P. argentea L., Filipendula ulmaria (L.) (Rosaceae); Saponaria officinalis L., Coronaria flos-cuculi (L.) (Caryophyllaceae); Ranunculus acer L., R. flammula L., Thalictrum flavum L. (Ranunculaceae); Achillea millefolium L., Artemisia campestris L. (Acteraceae).

Отобранные пробы растительного материала последовательно подвергались поверхностному смыву дистиллированной водой и 1 М раствором ацетата аммония. После смыва, растения были высушены до воздушно-сухого состояния и озолены в муфельной печи при t = 400°C. В полученных водном и ацетатном смывах, и в золе растений методом атомно-абсорбционной спектрометрии было определено содержа-

ние Cu, Zn, и Pb.

Количество ТМ, смываемых с поверхности растений водой варьирует довольно широко как по семействам, так и по элементам. Процентный вклад водорастворимой составляющей поверхностного загрязнения растений лежит в пределах 13,9 - 41,2 % для Pb; 7,3 - 18,9 % для Zn; 4,5 - 16,2 % – для Cu. Максимальные количества

Zn и Pb, смываемые с поверхности растений водой были отмечены у растений семейства Cyperaceae, а Cu – у растений семейства Poaceae. Процентный вклад ацетатной составляющей поверхностного загрязнения растений колебался в пределах 12,6 - 30,2 % для Zn; 12,4 - 21,5 % для Cu; 9,2 - 27,3 % для Pb. Максимальные количества ТМ, смываемые с поверхности растений 1 М раствором ацетата аммония были обна-

ружены: Pb – сем. Caryophyllaceae, Cu – сем. Poaceae и Zn – сем. Rosaceae. Не про-

слеживается корреляция между площадью листовой и стеблевой поверхности растений и количеством водорастворимой и ацетатной составляющей поверхностного смыва. В данном случае необходим наиболее тщательный геоботанический и морфологический анализ растительности с учетом условий произрастания видов растений, а также количественная и качественная характеристика аэрального поступления ТМ и исследование процесса смыва ТМ с поверхности растений атмосферными осадками в период вегетации.

Сопоставление суммарного поверхностного загрязнения растений (водный и ацетатный смывы) тяжелыми металлами с содержанием их в золе показало, что аэральное, внекорневое поступление составляет 37 – 61 % от валового содержания Zn, Cu и Pb в надземной части луговых растений.

ЛИТЕРАТУРА

Обухов А.И., Лепнева О.М. Биогеохимия тяжелых металлов в городской среде // По-

чвоведение. – 1989. – № 5. – С. 65-73.

Ильин В.Б. О загрязнении тяжелыми металлами почв и сельскохозяйственных культур предприятием цветной металлургии // Агрохимия. – 1990. – № 3. – С. 92-99.

7* Актуальні проблеми ботаніки та екології

Изучение травянистого компонента флористических комплексов усадебных парков северо-западной Беларуси

БУРЫЙ В.В.

Институт экспериментальной ботаники НАН Беларуси, Сектор кадастра растительного мира ул. Академическая, 27, г. Минск, 220072, Беларусь

e-mail: bury_belarus@yahoo.com

Начало паркостроения на территории Беларуси положено более трех столетий тому назад (Федорук, 1989). Количество сохранившихся старинных усадебных парков в Беларуси точно не известно, однако об их числе можно судить по имеющимся старинным усадьбам. Так, по данным А.Т. Федорука (Федорук, 1985) только по Брестской области было выявлено 373 бывших усадьб, почти в каждой из которых в то или иное время были созданы парки.

Проблеме изучения флористического состава парков старинных усадеб Беларуси посвящен ряд публикаций (Федорук, 1980, 1985, 1989, 2006). Эти работы рассматривают парки с точки зрения истории, эстетики и садово-парковой архитектуры, в ботаническом отношении в данных публикациях описаны, как правило, только два основных компонента – видовой состав деревьев и кустарников. Почти не представлены данные, связанные с изучением состава и структуры травянистых растений парков. Эти сведения носят фрагментарный характер, хотя данный компонент флористических комплексов играет такую же важную роль в формировании парковых ландшафтов, как и деревья и кустарники.

Входе создания Книги особо ценных насаждений Государственного кадастра растительного мира Республики Беларусь и выполнения курсовой работы в период с 2007 по 2008 гг. было проведено обследование 7 усадебных парковсеверо-западной Беларуси.

Было выявлено 167 видов травянистых растений, относящихся к 117 родам 40 семейств. В 10 ведущих по количеству видов семейств травянистых растений в усадебных парках северо-западной Беларуси входят: Poaceae (27 видов), Compositae

(20), Fabaceae (13), Lamiaceae (9), Caryophyllaceae (9), Rosaceae (8), Cyperaceae (8), Apiaceae (7), Ranunculaceae (7), Scrophulariaceae (6) – доля видов этих семейств сос-

тавляет 68 % от общего числа видов травянистых растений старинных парков. Среди экологических групп растений по отношению к влажности почвы пре-

обладают мезофиты (55 %), доля ксерофитов и мезоксерофитов составляет 20 %, на гигрофиты и мезогигрофиты приходится 25 %.

По отношению к кислотности почвы виды травянистых растений старинных парков распределились в 3 группы, среди которых преобладаю нейтрофилы (73 %), а нейтробазофилы (15 %) и ацидонейтрофилы (12 %) представлены приблизительно одинаковым количеством видов.

Встаринных парках преобладают группы растений умеренно богатых (мезотрофы) и богатых почв (мезоэвтрофы и эвтрофы), число видов этих групп превышает более чем в 6 раз число видов бедных почв (олиготрофы и олигомезотрофы).

По зональным группам в старинных парках преобладают плюризональные виды (56 %), 27 % составляют группы бореальных, бореально-сарматских и сарматских