Степова рослинність природного заповідника «Медобори»

КОРОТЧЕНКО І.А.

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, відділ екології фітосистем вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна

e-mail: korotchen@mail.ru

Згідно з геоботанічним районуванням України (Геоботанічне…, 1977) територія медоборської частини природного заповідника «Медобори» належить Тернопільського (Західноподільського) геоботанічного округу дубово-грабових та дубових лісів і лучних степів Подільсько-Придніпровській підпровінції Східноєвропейської провінції Європейсько-Сибірської лісостепової області. Перший опис рослинності території, де зараз знаходиться заповідник, наведено В. Шафером (Szafer, 1935), однак детального вивчення степової рослинності не проводилося, хоча існують узагальнені відомості про сучасний стан рослинності заповідника в цілому В.А. Онищенка (Онищенко, 1997, 2003). Загалом степова рослинність на території парку займає біля 0,8 %, зокрема це – три Городницькі товтри біля сс. Остап’я та Городниця та Гостра Могила на південний схід від них, Гостра Скеля, степові ділянки біля с. Паївка, степові ділянки в ур. Волове (на північ від с. Саджівки).

Нами протягом 2000-2008 років виконано 59 повних геоботанічних описів степової рослинності в Медоборській частині заповідника. Вони були опрацьовані методом перетворення фітоценотичних таблиць з подальшим виділенням синтаксонів на основі робіт сучасних фітосоціологів. На цих даних було складено продромус степової рослинності, який включає один клас, один порядок, три союзи, вісім асоціацій та одну субасоціацію.

CL. FESTUCO-BROMETEAE BR.-BL. ET R.TX. IN BR.-BL. 1949 Ord. Festucetalia valesiacae Br.-Bl. et Tuxen 1943

All. Cirsio-Brachypodion pinnati Hadač et Klika 1944 em. Krausch 1961 Ass. Adonido-Brachypodietum pinnati (Libbert 1933) Krausch 1960 Ass. Origano-Brachypodietum pinnati Medw.-Korn. et Kornaś 1963 Ass. Thalictro-Salvietum pratensis Medw.-Korn. 1959

Sass. Antherico ramosi-Trifolietum montani brizetosum mediae Kukovitza et al. 1998 All. Fragario viridis-Trifolion montani Korotchenko et Didukh 1997

Ass. Salvio pratensis-Poetum angustifoliae Korotchenko et Didukh 1997 All. Festucion valesiacae Klika 1931

Ass. Carici humilis-Stipetum capillatae Tkachenko, Movchan et V.Sl. 1987 Ass. Melico transsilvanicae-Stipetum capillatae Korotchenko et Fitsailo 2003

Ass. Festucetum valesiacae Solodkova et al. 1986; Tkachenko Movchan et V.Sl. 1987 Ass. Festucetum rupicolae Soó 1940

Не зважаючи на розташування заповідника в лісостеповій зоні, на його території переважють не зональні, а екстразональні степові угруповання союзу CirsioBrachypodion pinnati, у яких часто трапляються види класу MolіnioArrenatheretea R.Tx. 1937. Угруповання цього союзу репрезентовані трьома асоціаціями та однією субасоціацією, в той час як зональні лучно-степові угруповання союзу Fragario viridis-Trifolion montani лише однією асоціацією. Такий розподіл угруповань можна пояснити приуроченістю більшості степових ділянок до товтрової гряди із

специфічними едафічними умовами. Угруповання союзу Festucion valesiacae найбільш поширені на всій дослідженій території, вони сформувалися під впливом антропогенного фактора, зокрема викошування степових ділянок, випасання худоби, періодичних палів і т.д. і представлені на території заповідника чотирма асоціаціями, що свідчить про значну трансформованість рослинного покриву степів.

ЛІТЕРАТУРА

Геоботанічне районування Української РСР. – К.: Наук. думка, 1977. – 302 с. Онищенко В.А. Нарис рослинності природного заповідника «Медобори» // Заповідна

справа в Україні. – Канів, 1997. – 3, № 3. – P. 17-20.

Онищенко В.А. Рослинність природного заповідника «Медобори» та питання її охорони // Роль природно-заповідних територій Західного Поділля та Юри Ойцовської у збереженні біологічного та ландшафтного різноманіття, – Гримайлів, 2003. – С. 339-358.

Szafer W. Las i step na Zachodniem Podolu // Rozpr. Wydz. mat.-przyr., Polsca Acad. Umiej. – 1935. – 71, N 2. – S. 1-124.

Возрастной состав ценопопуляций Arum korolkovii Regel в западных отрогах Зарафшанского Хребта

КУРБОНОВА Г.Н.

Самаркандский государственный университет ул. Университетский бульвар, 15, г. Самарканд, 703004, Узбекистан e-mail: gulnozqi@yahoo.com

Arum korolkovii Regel в фитоценотическом отношении в Узбекистане ранее не изучен. В связи с этим, целью нашей работы было изучить возрастную структуру ценопопуляций аронника, произрастающего на западных отрогах Зарафшанского хребта.

Исследования проводили в 2007-2008 гг. в двух ценопопуляциях на территории Ургутского района Самаркандской области: в лесном хозяйстве «Аманкутан» (ЦП-1 ) и на перевале Тахтакарача (ЦП-2). Эти ценопопуляции различаются по экологическим и фитоценотическим условиям. Изучение возрастной структуры ценопопуляций проводили с применением методов и принципов, разработанных Т.А. Работновым (1950), А.А. Урановым (1975) и их школами (Ценопопуляции ..., 1976).

В ЦП-1 A. korolkovii произрастает в орешнике кустарниково-разнотравном. В этом растительном сообществе также встречаются Juglans regia, Rosa canina, в травяном ярусе общее проективное покрытие составляет 65-70 %, насчитывается до

30 видов растений: виды рода Gagea, Eremurus regelli, Allium sp, Biebersteinia multifida, Phlomis thapsoides, Ziziphora tenuior, Galium opareni, Rumex сonfertus, Тaraxacum officinalis, Lamium sp, Corydalys sp. и др.

В ЦП-2 аронник изучали в боярышниково-шиповниково-эремурусовой ассоциации. В составе этой ассоциации также встречаются Crataegus turkestanika, Poa bulbosa, Ranunculus acres, Ferula foetida, Hypericum scabrum, Melilotus officinalis, Cousinia aurea, Bunium sp, Poterium polygamum, Potentilla reptans, Colchicum kesselringii и др.

В возрастной структуре ЦП-1 присутствуют особи всех возрастных состояний, кроме проростков, однако максимум приходится на имматурные особи (21,6 %) и виргинильные (15,8 %), кроме того, достаточно много молодых и средневозрастных генеративных особей (по 15,7 %). Количество субсенильных и сенильных особей было значительно меньше (4,6 и 2,6 % соответственно).

Возрастной спектр ЦП-2 неполночленный, в нём отсутствуют проростки, ювенильные и сенильные особи. Преобладают молодые и старые генеративные особи (26,7 % и 18,6 %), а также виргинильные (15 %) и имматурные (12,2 %).

По классификации Т.А. Работнова (1950), Л.П. Рысина, Т.Н. Казанцевой (1975) изученные ценопопуляции Arum korolkovii принадлежат к ценопопуляциям нормального типа, однако степень устойчивости их в разных растительных сообществах различна, о чем свидетельствует разное соотношение молодых, средневозрастных и старых генеративных особей в исследованных ценопопуляциях.

ЛИТЕРАТУРА

Работнов Т.А. Жизненный цикл многолетних травянистых растений в луговых цено-

зах // В кн.: Геоботаника. М.: Л., 1950. – С. 7-204.

Уранов А.А. Возрастной спектр фитоценопопуляций как функция времени и энергетических волновых процессов. – Научн. докл. Высшей школы. Биол. науки. – 1975. – № 2. – С. 7- 34.

Ценопопуляции растений (основные понятия и структура). – М., 1976. – 214 с.

Рысин Л.П., Казанцева Т.Н. Метод ценопопуляционного анализа в геоботанических исследованиях // Бот. журн. – 1975. – 60, № 2. – С. 199-209.

Вивчення cезонного розвитку Calla palustris L. в природному заповіднику «Горгани»

ЛАХВА С.І.

Природний заповідник «Горгани» вул. Комарова, 7, м. Надвірна, Івано-Франківська обл., 78400, Україна e-mail: gorgany @ meta.ua

Флора природного заповідника «Горгани» налічує 459 видів вищих судинних рослин, що становить 11 % від флори України.

Цікавим є пристосування до умов сезонного клімату видів родини Araceae, адже близько 2500 з них поширені переважно в тропіках і субтропіках. І тільки деякі пристосувались до життя в помірній зоні. У флорі України ця родина представлена шістьма видами з трьох родів, в Карпатах зростає тільки три з них.

Єдиним представником родини Araceae на території заповідника є образки болотні (Calla palustris L.). Це рослина, пристосована до життя в умовах надмірного зволоження грунту. Весняно-літньо-зелена рослина, що вегетує з весни до початку осені. В образків болотних кореневище товсте, членисте, повзуче, зелене, розташоване на поверхні грунту. Листя широкосерцеподібне, на вегетативних пагонах – одиночне, крупне, на квітучих пагонах – зібране в розетку. Черешки листків довгі, в умовах заповідника до 24 см. Качан – подовгувато-циліндричний. Покривало суцвіття плоске,

яйцевидне з вузьким загостренням на верхівці, зовні зелене, зсередини біле. Плоди – яскраво-червоні ягоди. Вся рослина в свіжому вигляді отруйна. Цвіте в заповіднику з кінця травня до кінця липня. Ягоди зібрані в щільні кетяги (качани).

Єдине місце зростання виду – заболочена тераса річки Бистриці Надвірнянської. В травостої сфагнум, ситник і осока.

Так на території заповідника ріст рослини починається в травні (19.05.2005, 15.05.2008), масове цвітіння – травень - червень (29.05.2002, 1.06.2005, 24.05.2007, 10.06.2008), плодоношення – кінець червня - серпень (23.06.2004, 22.06.2005, 5.06.2007), розсівання плодів (7.07.2007,26.08.2008). Кінець вегетації наступає з першими осінніми заморозками (вересень - початок жовтня).

Клімат заповідника виявився настільки сприятливим, що висота деяких рослин сягає 30 см (найменша – 17 см, середня – 21,28), довжина листків 11,3 (найменша

–2 см, середня –16,8), ширина листка від 2 до 10-12 см (середня – 13,1), довжина покривала квітки 9 см (найменша – 3 см, середня – 6,5), ширина – 5 см, (найменша – 1,5 см, середня – 3,5). Найбільша кількість ягід в качані – 54 (найменша – 32, середня

–44,3). Кількість насіння в качані – 192 (найменша – 29, середня – 112). Найбільша кількість насіння в одній ягоді – 26 шт (середня – 7,6). Найбільша кількість порожніх ягід без насіння в качані – 30, найменша – 2, середня – 10,1. На час проведення вивчення насіннєвої продуктивності виду в даній популяції було 31,25 % генеративних особин з плодами в фазі початку розсівання плодів.

Подальше вивчення роду Calla palustris дозволить з’ясувати шляхи виникнення пристосування рослини до умов сезонного клімату.

Cladium mariscus (L.) Pohl на території Волинської височини

ЛОГВИНЕНКО І.П.

Рівненський державний гуманітарний університет, кафедра біології та прикладної екології вул. Остафова, 29-а, гуртожиток № 7, м.Рівне, 33028, Україна

e-mail: Karpovuch_I@mail.ru

Одним із найцікавіших третинних реліктів не лише України, але й всієї Європи і Азії є меч-трава болотна – Cladium mariscus (L.) Pohl (Барбарич, 1962).

Перепоною у справі охорони С. mariscus в Україні є недостатнє вивчення сучасного стану популяцій виду (Мельник, 2006). В 2007 році нами розпочато дослідження сучасного поширення, умов місцезростання та стану популяцій С. mariscus на території Волинської височини.

Для заходу України А.І. Барбарич наводив 11 місцезротань С. mariscus (Барбарич, 1962). Значна частина з них належить саме Волинській височині і, зокрема, Рівненській області: в заплаві р. Усті поблизу с. Дермань, Здолбунівського р-ну; між селами Івачкове і Новомильськ, Здолбунівського р-ну; в заплаві р. Горинь між селами Посягва, Гощанського р-ну і Тайкури, Здолбунівського р-ну: в околицях с. Перевередів, Млинівського р-ну. Одне місцезростання А.І. Барбарич наводить для Волинської області – на болоті між с. Довгів Горохівського р-ну і сел. Горохів.