Вплив режимів зберігання на інтенсивність проходження процесу післязбирального дозрівання в зерні, вирощеного з використанням біокомпозицій

на основі азотфіксуючих мікроорганізмів

КОЖУХАР Т.В.

Національний університет біоресурсів і природокористування України, кафедратехнологіїзберігання, переробкита стандартизації продукціїрослинництва ім. Б.В. Лесика вул Героїв оборони 13, м. Київ, 03041, Україна

е-mail: tanyatkachenkov@rambler.ru

Дослідження проводили на озимій пшениці (Triticum aestivum L.) сорту Подолянка. Біологічні композиції, використані для передпосівної обробки насіння при його вирощуванні, створені в відділі симбіотичної азотфіксації Інституту фізіології рослин і генетики НАН України (Коць и др., 2003). Препарати створені на основі азотфіксуючих мікроорганізмів та мають бактеріальну та лектин-бактеріальну природу. Їхнє застосування дозволяє зменшити хімічне навантаження на екосистему та отримути екологічно чисту продукцію. Умовне позначення цих композицій П1 и П2 (детальна характеристика наведена в роботі (Кожухар и др., 2008). Отримане зерно зберігалось за різних режимів: регульований з t +5 - +10 оС і нерегульований (сховище).

Сорт Подолянка відноситься до сортів з довготривалим періодом післязбирального дозрівання, тому і зміни якості зерна відбувались до закінчення цього процесу. Кількість клейковини в зерні зростала на 0,5-1,3 % в нерегульованих умовах зберігання зерна протягом 3 місяців, та на 0,5-1,1 % в регульованих протягом 6 міс., що зумовлено сповільненням періоду фізіологічних процесів за знижених температур (Каза-

нина и др.,1991).

Якість клейковини зерна покращується. Дослідне зерно відносилось до ІІ групи (80-100 од. ІДК), тому спостерігалось зміцнення показників і наближення показників до І групи якості. Інтенсивні зміни спостерігаються до 3 міс., з 3 до 6 міс. залишається без змін, а потім послаблюється за збереження зерна в нерегульованих умовах. Зміцнення показників індексу деформації клейковини відбувається до 6 міс. на 2-16 од. Регульовані умови стабільні і покращення якості відбувається до 12 міс. в результаті чого якість зерна міцніє на 5-15 од.

Протягом зберігання відбувається зростання числа падіння в зерні за обох режимів зберігання: в нерегульованих умовах на 1-16 с., в регульованих – на 6-18 с. Зерно за зберігання в регульованих умовах має меншу амілолітичну активність на 16 с. відносно нерегульованих умов, що пов’язано з інактивацією ферментів за низьких температур.

За зберігання зерна спостерігається підвищення об’ємів пробних хлібців та загальної хлібопекарської оцінки. Так об’єми хліба збільшувалися на 35-65 см3 чи 0,1- 0,4 бали при збереженні зерна в регульованих умовах та на 42-60 см3 чи 0,4-0,6 бали – у нерегульованих.

8* Актуальні проблеми ботаніки та екології

Висновки:

1.Процес післязбирального дозрівання в зерні пшениці озимої проходить інтенсивніше за умови зберігання зерна в нерегульованих умовах і закінчується до 3 місяців для сорту Подолянка, а в регульованих до 6 місяців.

2.Протягом проходження процесу післязбирального дозрівання якість зерна поліпшується: зростає кількість клейковини на 0,5-1,3%, якість клейковини міцніє на

2-16 од., зростає число падіння на 1-18 с., збільшується об’єм пробної випічки на 3565 см3 та зростає загальна хлібопекарська оцінка на 0,1-0,6 балів.

ЛІТЕРАТУРА

Казанина М.А., Воронкова В.Я., Петровская В.А. Справочник по хранению семян и зерна / – Мн.: Ураджай, 1991. – 200 с.

Кожухар Т.В., Кохан С.С., Кириченко О.В. Варіювання урожайності та якості зерна пшениці м’якої озимої (Triticum aestivum L.) у межах одного сорту залежно від удобрення // Сортовивченнятаохоронаправнасортирослин. – 2008. – №7. – С.15-20 (доп. 2009, №(8). – С. 130.

Коць С.Я., Титова Л.В., Кириченко О.В., Омельчук С.В., Жемойда А.В. Штам бактерій

Azotobacter chroococcum Т79 для одержання бактеріального добрива під сою // Патент України

62820А, СО5F 11/08. – 15.12.03. – Бюл. № 12.

Особливості поширення раритетних видів на луках заплави р. Сейм

КОЗИР М.С.

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, відділ геоботаніки вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна e-mail:_kolya_@mail.ru, kms280382@bigmir.net

Протягом 2005-2007 рр. нами проводилися геоботанічні дослідження заплавних лук р. Сейм на території Сумської та Чернігівської областей. Регіон досліджень охоплював заплаву середньої та нижньої течій від кордону України і до гирла, загальною довжиною біля 250 км та площею близько 1000 км2 . На даній території нами було відмічено 20 нових місцезростань чотирьох видів, що запропоновані до включення у третє видання ЧКУ, а саме Gladiolus tenuis Bieb., Orchis palustris Jacq., Dactylorhiza incarnata (L.) Soo, Iris sibirica L. Встановлено, що найбільш поширеним видом, серед згаданих вище, для регіону досліджень є G. tenuis, який спостерігався нами, майже на протязі всієї заплави і приурочений до рівнинних або дещо підвищених ділянок центральної частини заплави з лучними, лучно-болотними, дерновими та торф’янистими ґрунтами. Ценози в яких він трапляється також різноманітні: від осте-

пнених до вологих лук (Ass. Koelerio-Agrostietum vinealis, Festucetum pratensis, Agrostio-gigantea-Festucetum pratensis, Alopecuretum pratensis, Poo palustrisAlopecuretum pratensis, Poetum palustris тощо). Останні можуть бути залиті водою до кінця другої декади червня. Крім того, найбільш чисельні популяції G. tenuis трапляються в умовах зі значним поверхневим зволоженням або з незначним заляганням ґрунтових вод. На основі літературних даних (Рак, Козир , 2007; Лукаш, Рак, Подоро-

жний, 2007) можна припустити, що на територію Лівобережного Полісся цей вид поширився з Лісостепу саме по заплаві р. Сейм.

Значно рідше поширений у заплаві D. incarnata місцезростання якого відмічено біля сіл Мутин та Ленінське Кролевецького р-ну Сумської обл., а також на околицях сіл Митченки, Вербiвка, Осіч, Обирки Бахмацького р-ну та лісового масиву поблизу с. Кербутовка Борзнянського р-ну Чернігівської області. Місцезростання до яких приурочений даний вид характеризуються високим зволоженням та лучно-болотними і болотними та торф’янистими ґрунтами. Найчастіше D. incarnata трапляється у притерасній та пониженнях центральної частини заплави на різних за розмірами ділянках в основному болотистих та справжніх перезволожених лук (Ass. Festucetum pratensis, Festuco pratensis-Deschampsietum caespitosae, Galio palustre-Agrostietum stoloniferae та ін.).

I. sibirica в районі досліджень має спорадичне поширення, виявлений поблизу с. Митченки Бахмацького р-ну та с. Долинське Сосницького р-ну Чернігівської обл., а також біля с. Піски Буринського р-ну Сумської обл. Встановлено, що в заплаві р. Сейм I. sibirica трапляється в ценозах, для яких характерний нерівномірний, змінний протягом вегетаційного сезону режим зволоження, за якого вид приурочений до депресій мікрорельєфу (Ass. Allio angulosi-Alopecuretum pratensis, Eleocharito palustris-Elytrigietum repentis). Таким чином, на дослідженій території вид характеризується вузькою екологічною амплітудою.

O. palustris трапляється досить рідко. Нами він виявлений лише в двох місцях поблизу сіл Обирки та Митченки (Ass. Allio angulosi-Alopecuretum pratensis) Бахмаць-

кого р-ну Чернігівської обл. в зволожених екотопах на торф’янистих ґрунтах центра-

льної частини заплави.

Отже, таке поширення рідкісних видів та їх комбінацій в заплаві, багатство та різноманітність біотопів в яких вони існують створюють надзвичайно цінний рослинний покрив, який необхідно зберегти для втримання балансу між людиною та біосферою. Це можна здійснити шляхом створення нових ПЗО, розробки екомережі, що в подальшому буде інтегровано в Національну та розробки схеми раціонального господарювання.

Фіторізноманіття проектованого ботанічного заказника «Бердянський степ» (Запорізька обл.)

КОЛОМІЙЧУК В.П.

Мелітопольський державний педагогічний університет, кафедра ботаніки вул. Леніна, 20, м. Мелітополь, Запорізька обл., Україна, 72312

е-mail: vkolomiychuk@ukr.net

Запорізька область є однією з найбільш трансформованих і освоєних у сільськогосподарському відношенні областей України: сільгоспугіддя складають 82,4 % від загальної площі області, у тому числі рілля – 71 %. Природна рослинність збереглася на території області в непридатних для оранки місцях: літоральній смузі, степових крутосхилах (в т.ч. приморських), заплавах річок тощо і займає близько – 5 %. Площа територій та об’єктів ПЗФ області є ще порівняно невеликою і становить лише близь-

ко 2,6 %. Тому, нагальним залишається встановлення охоронного режиму на ділянках, котрі відображають характер типових ландшафтів регіону, де природна рослинність знаходиться у збереженому стані. Саме така ділянка, яку ми пропонуємо резервувати як ботанічний заказник місцевого значення, збереглась на узбережжі Азовського моря на землях Новопетровської селищної ради Бердянського району. Раніше на цій території на площі близько 2500 га розміщувався військовий полігон після якого майже вся ділянка залишилась нерозораною.

Згідно геоботанічного районування ця територія розташована у Нововасилівському геоботанічному районі Каховсько-Молочансько-Бердянського геоботанічного округу типчаково-ковилових степів Причорноморської степової провінції. Природна рослинність заказника об’єднана нами у 4 типи, де за площею переважають степові угруповання, які нараховують 8 формацій. Меншу площу мають лучна (4 формацій), болотна (3) та чагарникова рослинність (3). Заказник є осередком 4 формацій рідкісних рослинних угруповань з Зеленої книги України (Stipeta capillatae, Stipeta lessingianae, Stipeta ucrainicae, Amygdaleta nanae) та пропонованої до 2-го видання формації Ephedreta distachyae.

За флористичним районуванням північного Приазов’я проектований заказник належать до Приморського флористичного району, Донецько-Північноприазовського округу який характеризується наявністю Південнопричорноморських і Приазовських ендеміків: Elytrigia tesquicola Prokudin, Gagea maeotica Artemcz., G. tesquicola A. Krasnova, Otites dolichocarpa Klokov, Rosa bordzilowskii Chrshan. (Краснова, 1974).

За нашими дворічними спостереженнями аборигенна флора проектованого заказника нараховує 181 вид судинних рослин з 146 родів, 40 родин та 2 відділів, що становить лише 12 % від загальної чисельності флори Запорізької області (Тарасов, 2005). Провідні родини Asteraceae (31 вид), Poaceae (20), Fabaceae (15), Lamiaceae (13), Brassicaceae (11), Rosaceae (10), Apiaceae, Caryophyllaceae, Ranunculaceae,

Scrophylariaceae (по 7 видів) нараховують 128 видів (71 %) від загальної кількості видів. Зважаючи на те, що тут зростають види, які знаходяться під загрозою зникнення в тому числі ті, які занесені до Червоної книги України та Європейського Червоного списку, а також трапляються рідкісні ковилові та мигдалеві угруповання, які занесені до Зеленої книги України, ми рекомендуємо створити тут ботанічний заказ-

ник місцевого значення «Бердянський степ».

ЛІТЕРАТУРА

Геоботанічне районування Української РСР. – К.: Наук. думка, 1977. – 304 с. Краснова А.Н. Очерк флоры Северного Приазовья: Автореф... канд. биол. наук:

03.00.05/ Институт ботаники им. Н.Г. Холодного. – К., 1974. – 28 с.

Тарасов В.В. Флора Дніпропетровської та Запорізької областей. Судинні рослини. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2005. – 276 с.