Родина Fabaceae у флорокомплексах золошлаковідвалів Бурштинської ТЕС

НЕСПЛЯК О.С.

Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, Інститут природничих наук, кафедра біології та екології вул. Галицька, 201, м. Івано-Франківськ, 76000, Україна

e-mail: ksuxa1983@mail.ru

З кожним роком посилюється антропогенний вплив на природні ландшафти, що призводить до збільшення площ девастованих земель. Золошлаковідвали, утворені в результаті діяльності Бурштинської ТЕС (Івано-Франківська область), характеризуються наявністю рослинного покриву, флористичний склад якого раніше не вивчався. Метою нашої роботи було встановлення видового складу та вивчення систематичної, біоморфологічної та екологічної структури флорокомплексів золошлаковідвалів. Дане повідомлення присвячене представникам родини Fabaceae – однієї із провідних у складі досліджуваного флокомплексу. Дослідження родини Fabaceae флорокомплексу золошлаковідвалів Бурштинської ТЕС проведено протягом 2007-2008 рр. Рослини визначено за Визначником вищих рослин України (1999), екологічна структура – за В.В. Протопоповою (1991), життєві форми – за І.Г. Серебряковим (1962).

Попередньо встановлений видовий склад флорокомпелксу золошлаковідвалів показав, що родина Fabaceae налічує 11 видів (6,05 % від загальної кількості видів) і 7 родів.

Найбільш чисельним є рід Trifolium L., який включає 4 види (36,37 % від зага-

льної кількості видів) – T. repens L., T. pratense L., T. hybridum L., T. arvense L. Рід

Melilotus Mill. містить 2 види (18,18 %) – M. albus Medik, M. officinalis (L.) Pall. Решта родів (Medicago L., Lotus L., Robinia L., Coronilla L., Vicia L.) є одновидовими (по 9,09 %).

На рекультивованому золошлаковідвалі зростають всі згадані представники Fabaceae, тоді як на нерекультивованому не виявлено Trifolium arvense і Robinia pseudoacacia L.

Більшість досліджуваних видів родини Fabaceae – трав’янисті полікарпіки – 6

видів (54,55 %): Trifolium repens, T. pratense, T. hybridum, Lotus arvensis Pers., Coronilla varia L., Vicia cracca L. Решта рослин: багаторічні або дворічні монокарпіки (3 види

(27,27 %): Medicago lupulina L., Melilotus albus і M. оfficinalis), дерево (1 вид (9,09 %) Robinia pseudoacacia) та однорічник (1 вид (9,09 %)) Trifolium arvense).

Robinia pseudoacacia, яка висаджена на рекультивованому золошлаковідвалі, добре приживається і перезимовує, досягає висоти 3,5-6,5 м, дає нові проростки, і її посадки подекуди тягнуться до 35 м (східна і південна сторони відвалу). На різних сторонах золошлаковідвалу R. pseudoacacia подекуди зростає поодиноко і змінює свою життєву форму на кущову.

По відношенню до зволоження 6 видів є мезофітами (Medicago lupulina,

Lotus arvensis Trifolium repens, T. pratense, T. hybridum, Vicia cracca) і 5 видів ксеромезофітами (Coronilla varia, Melilotus albus, M. officinalis, Trifolium arvense, Robinia pseudoacacia). Інших груп рослин з родини Fabaceae щодо цього показника не виявлено.

Стосовно освітлення досліджувані види поділилися на дві групи: геліофіти – 5

видів або 45,45 % (Melilotus albus, Trifolium repens, Trifolium arvense і ін.) та сциогеліофіти – 6 видів або 54,55 % (Medicago lupulina, Coronilla varia, Vicia cracca і ін.).

ЛІТЕРАТУРА

Определитель высших растений Украины // Д.Н. Доброчаева, М.И. Котов, Ю.Н. Прокудин и др. – К.: Фитосоциоцентр, 1999. – 548 с.

Протопопова В.В. Синантропная флора Украины и пути ее развития. – К.: Наук. дум-

ка, 1991. – 200 с.

Серебряков И.Г. Экологическая морфология растений. Жизненные формы покрытосеменных. – М.: Высшая школа, 1962. – 378 с.

До варіабельності ознак Juncus gerardii Loisel. (Juncaceae)

ОЛЬШАНСЬКИЙ І.Г.

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна e-mail: olshansky1982@ukr.net

Juncus gerardii Loisel – поліморфний вид, в якому виділяють три підвиди. J. gerardii subsp. gerardii поширений в Європі, Західній і Центральній Азії, Північній Америці, занесений до Австралії, Нової Зеландії та Гренландії, J. gerardii subsp. atrofuscus (Rupr.) Printz трапляється у Північній Європі, а J. gerardii subsp. montanus

Snogerup – у Піренейських та Атлаських горах (Hämet-Ahti, 1966; Kirschner et al., 2002). Підвиди розрізняють за висотою рослин, розмірами листків, суцвіть, квіток, листочків оцвітини, коробочок, тичинок, пиляків, тичинкових ниток, за забарвленням листочків оцвітини.

В Україні J. gerardii представлений типовим підвидом. У його популяціях з різних регіонів Європи також спостерігаються певні відмінності за вище переліченими ознаками. Нашою метою було дослідити варіабельність вибраних ознак J. gerardii subsp. gerardii на території України і порівняння з літературними відомостями для оцінки їх таксономічної значущості та, до певної міри, вивчення клинальної мінливості.

Показано, що в напрямку з півдня на північ зменшуються висота рослин, кількість квіток у суцвітті й розміри квіток. Стабільними є розміри листочків оцвітини та коробочок, забарвлення прицвітничків та листочків оцвітини.

ЛІТЕРАТУРА

Hämet-Ahti L. Variation of Juncus gerardii Lois. in northen Fennoscandia // Annales Botanici Fennici. – 1966. – № 3. – P. 391-398.

Kirschner J., Snogerup S., Novikov V.S. et al. Species Plantarum: Flora of the World. – 8.

Juncaceae. – Juncus subg. Agathryon. – 2002. – 192 p.

Репрезентативність рідкісних видів рослин у ботанічних садах та дендропарках України

ПЕРЕГРИМ М.М.

Ботанічний сад ім. акад. О.В. Фоміна Київського національного університетуім. ТарасаШевченка вул. Комінтерну, 1, м. Київ, 01032, Україна

e-mail: peregrym@ua.fm, mykyta.peregrym@gmail.com

У завданнях під номером 8 Глобальна стратегія збереження рослин (Глобальная …, 2002) і Європейська стратегія збереження рослин на 2008-2014 роки (A Sustainable …, 2008) чітко сформульовані задачі для ботанічних садів у сфері збереження рослин ex situ до 2010 і 2014 років відповідно: 60 % рідкісних видів рослин повинні бути представлені у колекціях ботанічних садів, переважно у країнах, у флорах яких вони репрезентовані, і 10 % – задіяними у програмах реставрації екосистем. У зв’язку з цим підготовлено даний огляд, мета якого – визначити сучасний стан виконання вище зазначених положень в Україні, з’ясувати проблеми, що заважають їх реалізації.

Нажаль, на сьогодні не можливо точно встановити на скільки близька наша держава до виконання міжнародних завдань визначених у Глобальній та Європейській стратегіях. За останній 21 рік в Україні опубліковано всього 8 каталогів рослин ботанічних садів та дендропарків (Каталог …, 1988; Каталог …, 1997; Каталог растений …, 2000; Каталог рослин …, 2000; Ботанічний …, 2007; Кременецький …, 2007; Колекція …, 2008; Каталог рослин і грибів … (у друці)), але за даними Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на 2002 рік в країні існувало 22 ботанічних сади та 35 дендрологічних парків (Заповідна …, 2003). Виходить, що репрезентативність інформації щодо культивування рідкісних і зникаючих видів приблизно складає 14 %. І це не враховуючи, що склад колекцій ботанічних садів надзвичайно динамічний, і опубліковані каталоги вже на наступний рік не відображають на 100 % інформацію про колекції.

Розуміючи очікувану похибку, ми проаналізували всі доступні каталоги з метою встановлення хоча б орієнтовних цифр щодо репрезентативності рідкісних і зникаючих видів рослин у колекціях ботанічних садів України. Отримані дані показали, що українські ботанічні сади та дендропарки виконують міжнародні зобов’язання для культивування видів судинних рослин, включених до Червоної книги України (Червона …, 1996) і до додатків Бернської конвенції (Вініченко, 2006): 60,59 % і 58,73 % відповідно. Проте, перший показник різко зменшиться після видання нової редакції Червоної книги, і буде 47,03 %, що приблизно на одному рівні з показником культивування видів, включених до Світового Червоного списку (IUCN …, 1998) – 47,17 %. Проте, ці показники в межах 47 % для 2009 року є оптимістичними, оскільки збільшити їх до 60 % до 2014 року є цілком можливим. Найгірший стан справ з культивуванням у ботанічних садах України рідкісних видів з Європейського Червоного спис-

ку (Собко та ін., 2002) – 33,71 %.

За результатами безпосереднього аналізу списків рідкісних видів, що культивуються у 8 ботанічних садах України, встановлено, що лише рідкісні судинні рослини вирощуються у цих науково-дослідних установах, жодного рідкісного виду мохоподібних, водоростей, лишайників та грибів не наведено. Є кілька груп рідкісних рос-

лин флори України, які взагалі не репрезентовані або частково репрезентовані в колекціях, як наприклад, види з відділу Lycopodiophyta, зокрема з родин Isoëtaceae,

Lycopodiaceae, Selaginellaceae, з відділу Pteridophyta, з родин Aspleniaceae, Athyriaceae, Hemionitidaceae, Ophioglossaceae, Sinopteridaceae, види з родини

Cyperaceae, з родини Asteraceae фактично не охоплені види роду Centaurea L., а з ро-

дини Fabaceae – роду Astragalus L., комахоїдні рослини з родів Drosera L. і Pinguicula

L., напівпаразитні рослини з роду Pedicularis L., високогірні рослини з родини

Asteraceae та родів Gentiana L., Salix L., Saxifraga L. Окремо відмічаємо, що значна кількість рідкісних видів флори України, які на сьогодні зберігаються у ботанічних садах країни, потрапили у колекції не з природної флори, а у вигляді насіння або живих рослин з колекцій закордонних ботанічних садів. А це свідчить проте, що репрезентативність генофонду українських популяцій рідкісних видів рослин у ботанічних садах України, є ще меншою ніж показав наш аналіз.

Таким чином, на сьогодні ботанічні сади України активно працюють над виконанням завдання 8 Глобальної та Європейської стратегій збереження рослин. Всі передмови для повної реалізації його першої частини є, необхідно лише подолати низку проблем, найголовніша з яких відсутність або обмеженість інформаційних ресурсів.

ЛІТЕРАТУРА

Ботанічний сад ім. акад. О.В. Фоміна. Каталог рослин. // Природно-заповідні території України. Рослинний світ. – Вип. 7. – К.: Фитосоциоцентр, 2007. – 320 с.

Вініченко Т.С. Рослини України під охороною Бернської конвенції. – К.: Хімджест, 2006. – 176 с.

Глобальная стратегия сохранения растений. – Richmond, 2002. – 60 с.

Заповідна справа в Україні: Навч. посібник. / За заг. ред. М.Д. Гродзинського, М.П. Стеценка. – К.: Географіка, 2003. – 306 с.

Каталог растений Донецкого ботанического сада. Справочное пособие / Под ред. Е.Н. Кондратюка. – К.: Наук. думка, 1988. – 528 с.

Каталог растений Криворожского ботанического сада. Справочное пособие / Под ред. А.Т. Гревцовой. – К.: Фитосоциоцентр, 2000. – 164 с.

Каталог растений Центрального ботанического сада им. Н.Н. Гришко. Справочное пособие / Под ред. Н.А. Кохно. – К.: Наук. думка, 1997. – 437 с.

Каталог рослин дендрологічного парку «Софіївка». – Умань: Уманський дендрологічний парк «Софіївка» НАН України, 2000. – 160 с.

Каталог рослин і грибів Ботанічного саду Херсонського державного університету / М.Ф. Бойко, П.М. Бойко, В.М. Дерев’янко та ін. – Херсон. – 116 с. (у друці)

Колекція рослин Ботанічного саду Дніпропетровського національного університету. / В.Ф. Опанасенко, І.О. Зайцева, А.М. Кабар та ін. – Дніпропетровськ: РВВДНУ, 2008. – 224 с.

Кременецький ботанічний сад. Каталог рослин. / В.Г. Стельмащук, А.М. Ліснічук, О.А. Мельничук та ін. – Природно-заповідні території України. Рослинний світ. – Вип. 8. – К.: Фитосоциоцентр, 2007. – 159 с.

Собко В.Г., Гриценко В.В., Гнатюк А.Н., Деркач О.В., Мініна Ю.В. Рідкісні види флори України у Європейському Червоному списку // Інтродукція рослин. – 2002. – № 3-4. – С. 4-13.

Червона книга України. Рослинний світ. / Під заг. ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко. – К.: Укр. енциклопедія, 1996. – 608 с.

A Sustainable Future for Europe; the European Strategy for Plant Conservation 2008-2014 / Developed by the Planta Europa and the Counsil of Europe. – Salisbury, UK – Strasbourg, France, 2008. – 63 p.

IUCN Red List of Threatened Plants / Eds. K.S. Walter, H.J. Gillent. – Gland-Cambridge, 1998. – 862 p.