Географічна структура флори міст поліської частини Рівненської області

ГУЦМАН С.В.

Рівненський державний гуманітарний університет, кафедра біології та прикладної екології вул. С. Бандери, 12, м. Рівне, 33028, Україна

e-mail: gutsman@email.ua

Флора міст є досить гетерогенною за структурою та походженням, що зумовлює присутність в її складі видів, які характеризуються різноманітним географічним розповсюдженням. Тому метою наших досліджень був ареалогічний аналіз видового складу флор окремих міст Волинського Полісся.

Основою для проведення аналізу стали матеріали польових досліджень, проведених упродовж 2003-2008 pp. на території 5 міст Рівненської області (Кузнецовська, Дубровиці, Сарн, Березного та Костополя), що розташовані в межах фізикогеографічної області – Волинського Полісся, результати критичного перегляду гербарних матеріалів Рівненського обласного краєзнавчого музею й кафедри агрохімії, грунтознавства та землеробства НУВГП а також узагальнення літературних даних. Усі досліджені міста належать до категорії малих. Оскільки єдиної загальноприйнятої класифікації географічних елементів ще не існує, нами був застосований регіональний підхід із використанням флористичного районування земної кулі (Тахтаджян, 1978). На основі довідкових даних із врахуванням сучасного поширення адвентивних видів усі види урбанофлори були згруповані в 15 ареалогічних груп.

За результатами досліджень встановлено, що флори міст регіону налічують 860 видів, які належать до 433 родів і 107 родин. Із них 565 видів є представниками природної флори, 295 видів належать до адвенивної фракції. Географічний аналіз показав, що найбільш чисельними виявились декілька ареалогічних груп: голарктична (260 видів), європейсько-середземноморсько-азіатська (133 види), космополітна (123 види), євразійська (92 види), європейсько-середземноморська (58 видів), гемікосмополітна (54 види), європейська (53 види), євросибірська (23 види). Ці групи разом об’єднують понад 92 % від загального числа видів урбанофлори. Решта видів об’єднуються в 7 ареалогічних груп, кожна з яких представлена менш як 20 видами. Близьку географічну структуру має також адвентивна фракція урбанофлори, лише гемікосмополітні види в ній займають вищу позицію. Подібний розподіл географічних елементів був отриманий Л.М. Губарь для урбанофлор східної частини Малого Полісся (Губарь, 2006).

Таким чином, результати досліджень свідчать, що в складі флори міст переважають види з широким ареалом, що є характерною рисою урбанофлор у цілому. З інших груп також виявились достатньо представленими європейська, євросибірська та європейсько-середземноморсько-кавказька ареалогічні групи. Одночасно тут присутні 2 неоендеміки (понтичний ендемік Tragopogon ucrainicus Artemcz. та прибалтій- сько-поліський ендемік Silene lithuanica Zapal.). Найбільш різноманітною виявилась ареалогічна структура адвентивної фракції урбанофлор.

ЛІТЕРАТУРА

Губарь Л.М. Урбанофлори східної частини Малого Полісся (на прикладі Острога, Нетішина, Славути та Шепетівки): Автореф. дис. ... канд. біол. наук. – К., 2006. – 20 с.

Тахтаджян А.Л. Флористические области Земли. – Л.: Наука, 1978. – 248 с.

Паліноморфологічні особливості кримських видів

Campanula taurica Juz. і С. talievii Juz.

ДРЕМЛЮГА Н.Г.

Інститут ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України вул. Терещенківська, 2, Київ, 01601, Україна

Кримські види Campanula taurica Juz. і С. talievii Juz. описані С.В. Юзепчуком (1951) як самостійні види. Згодом визнавався лише C. taurica (Вісюліна, 1961), а у більшості інших робіт (Федоров, 1957; Fedorov, 1978; Чопик, 1987) обидва види були віднесені до складу C. sibirica у якості підвидів.

Наші результати палінологічних досліджень підтвердили видовий статус вищезазначених таксонів. Ми зазначаємо наявність у цих рослин низки спільних паліноморфологічних ознак: дрібні розміри і майже сфероїдальна форма пилкових зерен (відношення полярної осі до екваторіального діаметру у С. taurica становить 27,20 х 26,67 мкм, у C. talievii 27,6 х 24,95 мкм), три екваторіально розташовані, чіткі в обрисах, округлі пори, борозенчаста поверхня з шипиками, розширеними при основі, з тупуватою верхівкою, 0,27-0,78 мкм висотою. Проте пилкові зерна мають у досліджуваних видів суттєві відмінності, зокрема, у С. taurica вони з порами діаметром 4,1-4,8 мкм, з обідком 9,5-12,2 мкм завширшки, у той час як порові отвори C. talievii діаметром 5,1-5,8 мкм й без обідка. Є відмінності й у густоті розташування шипиків: у С. taurica – 1,01 шипик/мкм проти 0,57 шипиків/мкм у C. talievii. На нашу думку, вищерозглянуті палінологічні дані (разом з суттєвими відмінностями у морфологічній будові вегетативних та генеративних органів), є додатковими ознаками що підтверджують самостійність видів C. taurica і С. talievii.

ЛІТЕРАТУРА

Вісюліна О.Д. Родина Дзвоникові – Campanulaceae Juss. // Флора УРСР. – К.: Изд. АН УРСР, 1961. – Т. Х. – С. 401-435.

Особенности флоры г. Гомеля

ЖАДЬКО С.В.

УО «Гомельский государственный университет имени Франциска Скорины», кафедра ботаники и физиологии растений ул. Советская, 104, г. Гомель, 246019, Республика Беларусь

e-mail: zhadkosv@mail.ru

Прогрессирующий рост и развитие города Гомеля ведет к более эффективному использованию занятых городских земель и освоению новых близлежащих территорий. Это влечет за собой изменение всех составляющих среды на городских площадях, по сравнению с естественными. Как правило, такие изменения являются необратимыми и определяют разнообразие растений в городской черте.

На протяжении нескольких лет нами проводится изучение флоры г. Гомеля. Зафиксировано 495 видов сосудистых растений, относящихся к 335 родам из 89 семейств, 6 классов и 4 отделов. Наименьшим количеством видов представлены отделы Polipodiophyta (0,6 % всех отмеченных видов) и Equisetophyta (1,0 %), несколько шире

– Pinophyta (2,4 %) и наибольшим – Magnoliophyta (96,0 %). В последнем отделе доминируют двудольные – 81,1 % видов. К десяти наиболее многочисленным семейст-

вам (Asteraceae, Poaceaе, Rosaceae, Fabaceae, Brassicaceae, Caryophyllaceae, Lamiaceae, Scrophulariaceae, Apiaceae, Polygonaceae) относится 57,2 % видов флоры. 51 одно- и двувидовых семейств включают 14,3 %.

Преобладающей жизненной формой по количеству цветений и плодоношений на протяжении жизни являются поликарпики (73,7 % видов), моноциклические монокарпики включают пятую часть видов (21,2 %). Более разнообразен спектр жизненных форм по эколого-морфологическим признакам: деревья (11,5 %), кустарники (7,7), кустарнички (0,8), полукустарники и полукустарнички (по 0,4), лианы (0,8). Од- но-, одно-двулетние и двулетние травы составили 25,7 %. Многолетние травы характеризуются разными типами строения подземных органов (длиннокорневищные – 15,2, короткокорневищные – 10,9, стержнекорневые – 10,3 %, клубневые – 2,0, луковичные – 1,4, кистекорневые – 1,0) и надземных органов кущения (рыхлодерновые – 4,0, плотнодерновая – 2,6, наземноползущие – 2,0, столонообразующие – 1,0, наземноползущие рыхлокустовые – 0,4) и 1 паразит. Кроме того отмечены аэро- (0,8 %) и эугидатофиты (0,6 %).

По жизненным формам Раункиера доминируют гемикриптофиты (50,7 %); фанерофиты и терофиты представлены близким количеством видов (20,6 и 17,0 % видов соответственно); геофиты включают около десятой доли видов (7,9 %) и наименьшую численность имеют хамефиты (1,8), водные геофиты и гидрофиты (по 1,0 % каждый).

Экологические группы растений относительно влажности почвы отражают относительно благополучное состояние урбанофлоры в целом: преобладание мезофитов (46,1 %) и даже незначительное смещение спектра в сторону влаголюбивых видов

(24,0 %).

Ареалогический анализ флоры (по Мезелю) показал присутствие растений всех групп. По зональному типу наиболее веско представлены бореальносубмеридиональные (19,2), температно-субмеридиональные (17,4) и температномеридиональные (11,7 %) виды. По региональному – европейско-азиатские (25,3), ев-

ропейские(20,2), европейско-восточноазиатские(19,8) ициркумполярные(17,4 %) виды. Из всех отмеченных видов 24,0 % используются в качестве декоративных (ин-

тродуценты и аборигены) и 4,8 % культивируются, из этих групп 8,1 % дичают.

На территории г. Гомеля заносными являются 37,8 % видов растений. 10,3 % видов являются адвентивными для физико-географического района Восточного Полесья, а для 27,4 % видов установлена их чужеродность относительно флоры Беларуси. Кроме того, в пределах городской черты Гомеля, отмечено 6 видов растений, занесенных в Красную книгу Республики Беларусь.

Crepis foetida L. – новый вид для флоры Республики Молдова

ИОНИЦА О.В.

Ботанический сад (Институт) Академии наук Молдовы, отдел дикорастущей флоры ул. Лесная, 18, г. Кишинэу, Молдова

Виды рода Скерда – Crepis L. обитают в Европе, Азии, Африке и Северной Америке. На территории бывшего СССР род насчитывает 204 вида (Черепанов, 1964). Для Молдовы указываются 7 видов: C. praemorsa (L.) Tausch., C. setosa Hall.fil.,

C. rhoeadifolia Bieb., C. pannonica (Jacq.) C. Koeh., C.ramosissima D’Urv., C. biennis L.,

C. tectorum L. (Негру, 2007). При критической обработке гербарного материала рода в коллекции Ботанического сада АНМ был выявлен новый для флоры вид: Crepis foetida – Cкерда вонючая. В морфологическом отношении вид очень близок к C. rhoeadifolia. В продолжение приводим таксономическое цитирование для вида, основные различия между C. rhoeadifolia и С. foetida и краткое описание вида.

С. foetida L. 1753, Sp. Pl. : 807; Чер.1964, Фл. СССР, 29 : 689. – C. foetida subsp. foetida: P.D. Sell, 1976, Fl. Europ. 4: 345; Barkhausia foetida (L.) DC. 1965, Клоков, Фл.

УРСР, 12: 340; Катина, 1999, Опр. высш. раст.Украины: 377.

1а. Обертки (6) 8-12 мм ширины, ширококолокольчатые; листочки их снаружи и цветоносы в верхней части усажены густыми, б.м. длинными нежелезистыми желтоватыми, утолщенными к основанию щетинками. Иногда с примесью немногочисленных железистых волосков …………….....………...……... C. rhoeadifolia

1б. Обертки более узкие, узкоколокольчатые; листочки их снаружи и цветоносы в верхней части усажены густыми, более короткими тонковатыми железистыми, желтоватыми или коричневатыми волосками………………. С. foetida

Корень вертикальный или косой. Стебель одиночный, (10) 20-60 см выс., восходящий или прямостоячий, тонко ребристобороздчатый, обычно от середины или от основания разветвленный. Листья обратноланцетные, чаще перистолопастные, почти перисто рассеченные, средние стеблевые продолговато-ланцетные, сидячие, при основании с острыми ушками, негусто волосистые. Листочки обертки и цветоносы всегда густо покрыты темными железистыми волосками. Все растение щетинистоволосистое, щетинки при основании утолщенные. Общее соцветие метелковидное. Корзинки узкоколокольчатые. Наружные листочки обертки вдвое короче внутренних. Цветы желтые. Семянки двух типов: краевые – веретеновидные, без носика, внутрен-