видов, на долю сармато-понтических и понтических приходится 8 % всех видов растений. На долю оставшихся групп видов приходится менее 12 % всех видов.

Водном из обследованных парков обнаружена крупная популяция редкого для территории Беларуси вида растений – тюльпан лесной (Tulipa sylvestris L.).

Вгеографическом отношении распределение видов растений старинных парков по зональным группам схоже с распределение видов растений по зональным группам флоры Беларуси – и в первом, и во втором случае наблюдается четкое преобладание плюризональных, однако эти в парках виды занимают более половины (54 %), тогда как во флоре Беларуси доля их относительно невелика (36 %). В парках более заметную роль играют бореально-сарматские, сарматские и сарматско-понтические виды.

ЛИТЕРАТУРА

Волкова О.М. Анализ флоры усадебных парков как элемент комплексного флористического изучения Тверской области // Флористические исследования Средней России: Материалы VI науч. совещ. по флоре Средней России (Тверь, 15-16 апр. 2006 г.). – М.: КМК, 2006.

– С. 48-51.

Полякова Г.А. Флора и растительность подмосковных парков // Экологические исследования в парках Москвы и Подмосковья. – М.: Наука, 1990. – С. 129-137.

Федорук А.Т. Древесные растения садов и парков Белоруссии. – Мн.: Наука и техника, 1980. – 208 с.

Федорук А.Т. Садово-парковое искусство Белоруссии. – Мн.: Ураджай, 1989. – 247 с. Федорук А.Т. Старинные парки Белоруссии: Инвентаризация, стилевые особенности,

сохранение и функциональное использование. – Мн.: Полымя, 1985. – 96 с.

Федорук А.Т. Старинные усадьбы Берестейщины / А.Т. Федорук; ред. Т.Г. Мартыненко. – 2-е изд. – Минск: БелЭн, 2006. – 576 с.

Закономірності змін морфометричних та цитогенетичних ефектів за стресових умов

1ВАРДАНЯН С.В., 1БОГУСЛАВСЬКА Л.В., 1ШУПРАНОВА Л.В., 2АНТОНЮК С.П.

1Науково-дослідний інститут біології Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара, відділ молекулярної біології пр. Гагаріна, 72, м. Дніпропетровськ, 49010, Україна

e-mail: milbo@rambler.ru

2Інститут зернового господарства УААН, лабораторія середньопізніх та середньоспілих сортів кукурудзи вул. Дзержинського, м. Дніпропетровськ, 49000, Україна

На сьогодні питання впливу хімічного забруднення (гербіциди) в умовах настабільного температурного режиму на функціональний стан рослин з різною генотипічною детермінованістю є актуальним (Жученко, 1988). Одним з основних критеріїв, які мають важливе значення при оцінці негативної дії факторів оточуючого середовища на рослину і які є найбільш наочними і важливими для сільського господарства, є морфометричні і цитогенетичні показники.

Об’єктом дослідження були рослини холодостійкої (ДК 267) та нехолодостійкої (ДК 633) ліній кукурудзи (Zea mays L.). Зерно пророщували в термостаті протягом трьох діб до появи коренів. Після цього проростки пересаджували на досліджувані середовища з гербіцидом диметенамід (ДМА) у концентраціях 1 мг/л і 10 мг/л та піддавали дії низької температури (6 0С) протягом двох діб. Особливості цитотоксичної дії досліджуваних факторів оцінювали по змінах мітотичного індексу, індексу аберації, відсотків пікнотичних ядер на тимчасових давлених препаратах (Паушева, 1988; Довгалюк, 2001).

Зміни морфометричних параметрів у холодота нехолодостійких лінії кукурудзи за умов дії гіпотермії (6 0С), гербіциду ДМА та при їх комбінованому впливі протягом проростання показали, що стресові умови, які були використані у досліді, пригнічують ріст коренів у довжину від 9 до 75 %, рівень якого залежав від генотипу та варіанту обробки. Найвпливовішим стресовим чинником для коренів проростків кукурудзи виявилася гіпотермія як окремий фактор, а також у комплексі з гербіцидною обробкою.

Довжина коренів в умовах гербіцидної обробки зазнала менш значних змін. Нехолодостійкий генотип кукурудзи виявився більш чутливим до дії гіпотермії і гербіциду. Холодостійка лінія зазнавала менш суттєвого впливу гербіциду, але виявилася чутливою до гіпотермії і сумісної дії обох чинників, але в меншій мірі порівняно з нехолодостійкою лінією кукурудзи.

Встановлено, що за окремої дії гіпотермії і гербіциду диметенамід спостерігається практично однаковий рівень пригнічення мітотичної активності меристеми кореня як стійкої, так і чутливої до холодового стресу ліній кукурудзи. За комбінованої дії стресових факторів більш чутливою виявилася нехолодостійка форма кукурудзи ДК 633. Найбільш значущими показниками чутливості різних генотипів кукурудзи до стресорів виявилися індекс аберації та пікнотичні порушення. Кількість хромосомних аберації у нехолодостійкої лінії ДК 633 до ДМА була в 3-5 разів вище, ніж у стійкої форми ДК 267, за впливу гіпотпермії – в 2,1 рази, а за комбінованої дії в 3,6 і 5,7 рази відповідно до першого (ДМА, 1 мг/л + 6 0С) і другого (ДМА, 10 мг/л + 6 0С) варіантів комбінованої дії.

ЛІТЕРАТУРА

Жученко А.А. Адаптивній потенциал культурных растений. – Кишинев: Штиинца, 1988. – 767 с.

Паушева З.П. Практикум по цитологии растений. – М.: Агропромиздат, 1988. – 271 с. Довгалюк А.И., Калиняк Т.Б., Блюм Я.Б. Оценка фито- и цитотоксической активности соединений тяжелых металлов и алюминия с помощью корневой апикальной меристемы лука

// Цитология и генетика. – 2001. – № 2. – С. 3-9.

Еколого-ценотичні особливості видів роду Stipa L. на Центральному Поділлі

ВАШЕНЯК Ю.А.

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, відділ екології фітосистем вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна

e-mail: plener@rambler.ru

На даний час українські степи, які колись займали третину території країни, збереглись лише на невеликих заповідних ділянках, і актуальним є питання охорони степової рослинності, типовим компонентом якої є ковила. Практичне значення оцінки екологічних амплітуд видів роду Stipa L. полягає у тому, що вона є науковою основою для розробки оптимального режиму заповідання територій, де зростають досліджувані види (Зеленая ..., 1987; Червона ..., 1996).

Ці види поширені в Україні спорадично, трапляються частіше в східній частині (Флора ..., 1940). Як правило, зростають на карбонатних грунтах, але S. capillata L. може зростати на глинистих, суглинистих, камянистих, супіщаних грунтах (Прокудін, 1977). Тому важливо відслідковувати місцезростання цих видів на території Центрального Поділля, де вони представлені малочисельними популяціями (проте на південних схилах р. Дністер займають більшу площу). На Центральному Поділлі S. capillata, S. pennata L. охороняються в Белянському, Грабарівському, Коростовецькому та Самчинецькому заказниках.

На території Центрального Поділля було знайдено три види роду Stipa, а саме:

S. pulcherrima C. Koch., S. capillata L., S. pennata: види зростають в угрупованнях кла-

су Festuco-Brometea Br.-Bl. et R. Tx. in Br.-Bl. 1949 на південних схилах та карнизах р. Ушиця та схилах р. Дністер.

Ми оцінили екологічні умови місцезростань шляхом опрацювання геоботанічних описів, виконаних на території Центрального Поділля під час експедиції 2008 року за допомогою програми синфітоіндикації екологічних факторів ECODID з використанням уніфікованих фітоіндикаційних шкал (Дідух, Плюта, 1994; Дідух та ін., 2000).

За відношенням до кислотності ґрунту види є нейтрофілами (8,32-8,84 бали): надають перевагу ґрунтам з нейтральною реакцією (pH 6,5-7,1). Вони надають перевагу багатим на солі ґрунтам (150-200 мг/л) із вмістом HCO3- (4-16 мг/100 г грунту) – семіевтрофи (7,08-8,60 бали). За потребою в азоті ці види є гемінітрофілами (4,03-5,58 бали), що зростають на відносно бідних на мінеральний азот ґрунтах (0,2-0,3 %). За вмістом карбонатів у ґрунті є гемікарбонатофілами (8,86-9,75 бали ), тобто зростають на ґрунтах, збагачених карбонатами (на лесовій основі). За вологістю ґрунту є субксерофітами (8,03-11,70 бали): зростають у сухуватих лучно степових екотопах. За кліматичними факторами, а саме за відношенням до терморежиму є субмезотермами (8,50-9,41 бали); за відношенням до континентальності клімату – геміконтинентали (8,83-9,62 бали); щодо суворості зим – субкріофіти (7,71-8,53) бали.

Як видно з оцінки екологічних умов місцезростання види S. pulcherrima, S. capillata, S. pennata на території Центрального Поділля мають вузьку (стенотопну) амплітуду за показниками екологічних факторів порівняно з загальною для території

України. Отримані дані можуть слугувати початком моніторингових досліджень рідкісних видів Центрального Поділля.

ЛІТЕРАТУРА

Дідух Я.П., Плюта П.Г. Фітоіндикація екологічних факторів. – К.: Наукова думка, 1994. – 280 с.

Дідух Я.П., Плюта П.Г., Протопопова В.В. та ін. Екофлора України. – К.: Фітосоціо-

центр, 2000. – Т. 1. – 284 с.

Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные, придающиеся охране растительные сообщества / Под общ. ред. Шеляга-Сосонка Ю. Р. – К.: Наукова думка, 1987.

– 216 с.

Прокудин Ю.Н., Вовк А.Г., Петрова О.А. и др. Злаки Украины. – К.: Наукова думка, 1977. – 518 с.

Флора УРСР / Під ред. E.И. Бордзиловського. – K.: АН УРСР, 1940. – Т. 2. – 590 c. Червона книга України. Рослинний світ / Під заг. ред. Ю.Р. Шеляга-Сосонка – К.:

Українська енциклопедія, 1996. – 608 с.

Биология цветения Fumana thymifolia (L.) Spach et Webb

и F. procumbens (Dun) Gren. et Godr. (сем. Cistaceae)

ГАФАРОВА М.А.

Никитский ботанический сад – Национальный научный центр пгт Никита, г. Ялта, 98648, АР Крым

Сохранение фиторазнообразия в настоящее время является первостепенной задачей и особенно это касается редких и исчезающих видов. Fumana thymifolia (L.) Spach et Webb – вид, находящийся под угрозой исчезновения, и в данной работе представлены результаты сравнительного изучения биологии цветения F. thymifolia и F. procumbens (Dun) Gren. et Godr. в связи с необходимостью выяснения причин снижения численности F. thymifolia в условиях естественного произрастания.

Наблюдения проводили на юго-восточном склоне г. Кошка, который является единственным местом произрастания F. thymifolia (Рубцов, Купатадзе, 1978). Изучение морфологической структуры генеративных органов вели на изолированных цветках в лабораторных условиях под микроскопом МБС-9. В исследованиях цветения использовали методику В.Н. Голубева, Ю.С. Волокитина (1986).

F. thymifolia – вид, находящийся под угрозой исчезновения, популяции его фрагментарны, наблюдаются тенденции к уменьшению численности особей (Червона …, 1996). Это летнее-зимнезеленый кустарничек рыхлой подушковидной формы, высотой 25-40 см. Стебель прямостоячий, ветвистый, симподиальный, с опушенными и оттопыренными побегами. Листья линейные, супротивные, с завернутыми краями, с мелкими прилистниками. Цветки немногочисленные, собраны в соцветие кисть, которое насчитывает примерно 5-7 цветков. Соцветие ограниченное (закрытое), цветение базипетальное, т.е. цветки в соцветии раскрываются последовательно от верхушки к основанию. Цветки F. thymifolia актиноморфные, полные, обоеполые. Чашечка имеет 5 свободных чашелистиков, причем 2 наружных отличаются от внутренних: наруж-

ные чашелистики игловидные, около 2 мм длиной, развиваются первыми, длина внутренних чашелистиков в сформированном бутоне равна 9 мм - 1 см., ширина – 0,5 см. Чашечка увядающая и остающаяся при плоде. Венчик свободнолепестный, состоит из 5 обратнояйцевидных лепестков ярко-желтой окраски.

Активная бутонизация F. thymifolia начинается в конце апреля - начале мая при среднесуточной температуре воздуха +15 - +18˚С. Пик цветения приходится на середину - конец мая, когда в Крыму устанавливается сухая и жаркая погода. Продолжительность цветения одного цветка 5-7 дней, после чего лепестки венчика опадают, а чашелистики смыкаются. На одном и том же растении можно наблюдать одновременное завязывание бутонов и плодоношение. Согласно классификации В.Н. Голубева (1996), по срокам цветения F. thymifolia может быть отнесена к поздне- весенне-позднелетней группе растений.

В раскрытом цветке андроцей представлен большим количеством свободных тычинок (20-25), которые располагаются в несколько кругов (3-5), причем наружные тычинки бесплодны (не имеют пыльников). Два пыльника соединены связником, тычиночная нить тонкая, тычинки несколько короче пестика, что исключает автогамию и способствует аллогамии. Длина тычиночной нити в 3-4 раза превышает длину пыльников. Гинецей состоит их 3 сросшихся плодолистиков, рыльце трехлопастное. Завязь верхняя, трехгранная, трехгнездная, поверхность завязи гладкая.

F. procumbens – многолетнее поликарпическое растение, высотой 5-15 см. Стебель стелящийся по земле. Растение почти голое, опушение из простых, нежелезистых волосков. Волоски на молодых стеблях и листьях мелкие и прижатые. Листья очередные, без прилистников, узколинейные. Цветки располагаются на побеге одиночно, актиноморфные, полные, обоеполые, ярко-желтого цвета. Цветок в диаметре составляет 2,5-3 см, на одном растении располагается не более 10-15 цветков. Тычинки короче пестика, тычинки наружного круга также, как у F. thymifolia, бесплодны. Растение широко распространено по всему Крыму. По ритму цветения F. procumbens относится к средневесенне-среднелетней группе растений. Массовое цветение ее совпадает со сроками цветения F. thymifolia. Часто наблюдается повторное цветение в начале июля.

Таким образом, морфологическое изучение цветка, соцветия и процессов цветения показало, что эти виды имеют своеобразные черты строения репродуктивных структур, препятствующих автогамии и способствующих аллогамии.

ЛИТЕРАТУРА

Голубев В.Н. Биологическая флора Крыма. – Второе издание. – Ялта, 1996. – 125 с. Голубев В.Н., Волокитин Ю.С. Методические рекомендации по изучению антэкологи-

ческих особенностей цветковых растений. Морфологическое описание репродуктивной струк-

туры. – Ялта, 1986. – 44 с.

Рубцов Н.И., Купатадзе Г.А. Fumana thymifolia – новый вид Флоры СССР // Бот. журн.

– 1978. – 63, № 2. – С. 254–255.

ЧервонакнигаУкраїни. Рослиннийсвiт/ ред. Ю.Г. Шеляг-Сосонко. – К.: УЕ, 1996. – 608 с.