- •Тема 1. Сутність роль та методологічні основи менеджменту
- •1. Поняття менеджменту, його зміст і загальна термінологія.
- •2. Рівні менеджменту.
- •3. Основні поняття системного та ситуаційного підходів у менеджменті
- •4. Модель менеджера (10 ролей за Мінцбергом) та його обов’язки.
- •Тема 2. Формування та розвиток теорії та практики менеджменту
- •1. Історичний розвиток передумов сучасного менеджменту.
- •2.1. Школа наукового управління
- •2.2. Класична (адміністративна) школа.
- •2.3. Школа людських стосунків.
- •2.4. Кількісна школа.
- •3. Порівняльна характеристика японської та американської моделей менеджменту
- •4. Маркетинговий підхід в управлінні.
- •Тема 3. Управлінські рішення
- •1. Суть та характерні особливості управлінських рішень, програмовані та не програмовані рішення
- •2. Рішення, що типові для реалізації управлінських рішень. Класифікація рішень.
- •3. Різновиди та способи ухвалення управлінських рішень.
- •3) Метод „дельфі” (дельфійський спосіб);
- •4. Розробка та ухвалення управлінських рішень в ситуаціях визначеності, ризику та невизначеності.
- •Тема 4. Інформація і комунікація в менеджменті
- •1. Поняття комунікації і комунікаційного процесу.
- •2. Канали та засоби комунікацій.
- •1) Одножильний ланцюг
- •2) Ланцюг „пліткаря”
- •3) „Імовірнісний” ланцюг
- •3. Документація та діловодство.
- •4. Бар’єри комунікацій.
- •5. Забезпечення ефективності комунікацій
- •6. Методи поширення інформації про діяльність організації
- •7. Розвиток технічної бази комунікацій
- •Тема 5. Планування як загальна функція менеджменту
- •1. Постановка мети діяльності (формування стратегії).
- •2.1. Аналіз матриці Бостонської консультаційної групи (бкг)
- •2.2. Методи вибору стратегії в умовах нестабільної економіки
- •1. Вибір стратегії на основі вивчення елементів стратегії
- •2. Крива досвіду
- •3.Лоцман
- •4. Модель МакКінсі " 7с "
- •5. Аналіз стратегії за Мінцбергом
- •Аналіз стратегії за Мінцергом
- •3.1. Класифікація за характером галузі і макросередовища
- •3.2. Класифікація за характером виробництва і реалізацією конкурентних переваг
- •4. Формування місії та цілей організації (реалізації стратегії). Різновиди цілей.
- •5. Дослідження життєвих циклів продукції (оцінка стратегії)
- •Тема 6. Організаційна діяльність як загальна функція менеджменту
- •1. Зміст організаційної функції в менеджменті.
- •2. Поняття організаційної структури управління виробництвом і фактори, що її визначають.
- •3. Основні класи організаційних структур управління виробництвом
- •4. Типи бюрократичних структур управління виробництвом, їх особливості.
- •5. Типи адаптивних структур управління виробництвом, їх особливості переваги та недоліки
- •6. Принципи формування організаційних структур управління виробництвом.
- •7. Розвиток організаційних структур управління виробництвом у сучасних умовах господарювання.
- •Тема 7. Мотивування як загальна функція менеджменту
- •1. Механізм дії мотивація до праці через поведінку. Потреби, винагороди, закон результату. Мотивація та компенсація.
- •2.1 Пятирівнева ієрархія потреб Маслоу
- •2.2. Теорія жвз Алдерфера
- •2.3. Теорія трьох потреб МакКлеланда.
- •2.4. Двофакторна теорія Герцберга
- •Герцбергова теорія мотивації
- •1. Фактори підвищення продуктивності:
- •2. Фактори, що роблять роботу більш привабливою:
- •3.1. Теорія сподівання Врума
- •3.2. Теорія справедливості
- •3.3. Об’єднана модель мотивації Портера-Лоулера.
- •Тема 8. „управлінський контроль”
- •1. Зміст, визначення та необхідність контролю.
- •2. Мета, завдання, об’єкт, предмет, суб’єкти та типи контролю.
- •3. Види контролю.
- •4. Процес контролю.
- •5. Етапи контролю.
- •А) встановлення бажаного результату (стандарту)
- •Б) вимірювання фактичного результату виконання
- •В) оцінка результатів виконання
- •Г) коригуючі дії
- •6. Системи контролю та механізм їх взаємодії
- •7. Контроль та контролінг.
- •8. Контроль та аудит
- •Тема 9. Управління групами
- •1. Групи та їх класифікація. Причини виникнення груп.
- •Основні відмінності формальних і неформальних груп
- •2. Управління формальними групами.
- •3. Особливості управління неформальними групами
- •4. Розвиток груп.
- •Тема 10. Керівництво та лідерство
- •1. Природа та визначення керівництва і лідерства. Форми впливу та влади.
- •2.1. Теорії особистих рис.
- •2.1. Теорії „х” та „y” МакГрегора
- •Теорії "X" та "y" Мак-Грегора"
- •2.3. Типологія керівництва.
- •2.4. Лейкертові системи керівництва
- •2.5. „Решітка менеджменту” Блейка та Мутон.
- •3. А)Модель Фідлера
- •3. Б) Модель Херсі і Бланшара
- •3.В) Теорія Мітчела і Хауса „шлях-ціль”
- •3.Г) Модель Врума-Йеттона.
- •Тема 11. Основи менеджменту персоналу
- •1. Поняття менеджменту персоналу. Суб’єкти і об’єкти управління.
- •2. Соціальне партнерство та його функції.
- •3. Основні функціональні обов’язки дирекції персоналу.
- •4. Планування та формування персоналу.
- •5. Побудова ефективної мотиваційної системи .
- •6. Управління кар’єрою.
- •Тема 12. Управління конфліктами, стресами та змінами в організації
- •1. Природа конфлікту, його складові та види конфліктів.
- •2. Причини конфліктів. Типи темпераменту та характеру людини.
- •3. Способи розв’язання конфліктних ситуацій.
- •4. Стреси, фактори, що їх викликають і шляхи уникнення.
- •Тема 13. Процес створення операційної системи
- •1. Поняття про операцію та операційну систему.
- •2. Продуктивність і конкурентноздатність.
- •3. Склад і взаємозв’язок елементів організації.
- •4. Розроблення продукту (послуг).
- •5. Проектування виробничого процесу.
- •Тема 14. Функціонування операційної системи
- •1. Планування виробничих запасів
- •Рівні управління виробничою програмою
- •2. Оцінка можливостей досягнення стратегічних цілей операційної системи.
- •3. Управління якістю продукції та послуг
- •4. Управління запасами
- •5.Оперативне управління виробництвом.
- •Література
2. Поняття організаційної структури управління виробництвом і фактори, що її визначають.
Організаційна структура – це конструкція організації, на основі якої здійснюється управління фірмою.
Згідно з цим визначенням основними елементами організаційної структури у правління і:
1) склад та структура функцій управління;
2) кількість працівників для реалізації кожної управлінської функції:
3) професійно-кваліфікаційний склад працівників апарату управління;
4) склад самостійних структурних підрозділів;
5) кількість рівню управління та розподіл працівників між ними;
6) інформаційні зв'язки.
Отже, кожне з визначень вносить свій вагомий внесок у розуміння суті організаційних структур управління підприємством (організацією). Зрозуміло, що чим досконаліша організаційна структура управління, тим ефективніший вплив управління на процес виробництва (надання послуг). Для цього організаційна структура повинна відповідати певним вимогам:
1) адаптивність (здатність організаційної структури пристосовуватися до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі);
2) гнучкість, динамізм (здатність чітко реагувати на зміну попиту, вдосконалення технології виробництва, появу інновацій);
3) адекватність (постійна відповідність організаційної структури периметрам керованої системи);
4) спеціалізація (функціональна замкнутість структурних підрозділів, обмеження та конкретизація сфери діяльності кожної керуючої ланки);
5) оптимальність (налагодження раціональних зв'язків між рівнями та ланками управління);
9) оперативність (недопущення безповоротних змін у керованій системі за час прийняття рішення);
7) надійність (гарантованість достовірності передачі інформації);
8) економічність (відповідність витрат на утримання органів управління можливостям організації);
9) простота (легкість для персоналу розуміння та пристосування до даної форми управління та участі у реалізації мети організації).
На побудову організаційних структур управління впливає Система факторів, яка стосується і об'єкта, і суб'єкта управління. Серед факторів є група регульованих і нерегульованих, а також таких, що виявляють безпосередній або опосередкований вплив. До найбільш вагомих факторів належать:
розміри виробничої діяльності фірми (середня, мала, крупна);
виробничий профіль фірми (спеціалізація на виробництві одного виду продукції або широкої номенклатури виробів різних галузей);
характер продукції, ще виробляється, та технологія П виробництва (продукція видобувних чи обробних галузей, масове чи серійне виробництво);
сфера інтересів фірми (орієнтація на місцевий, національний чи зовнішній ринок);
масштаби зарубіжної діяльності і форми н здійснення (наявність дочірних підприємств за кордоном, в т.ч. виробничих, збутових тощо);
характер об'єднання (концерн, фінансова група тощо).
3. Основні класи організаційних структур управління виробництвом
Теорія менеджменту виділяє два класи організаційних структур управління виробництвом:
1. Бюрократичні структури.
2. Адаптивні структури.
Бюрократичні (механістичні) організаційні структури характеризуються високим рівнем розподілу праці, розвинутою ієрархією управління ланцюгом команд, наявністю численних правил і норм поведінки персоналу, підбором кадрів за діловими та професійними якостями.
Концепція бюрократії (від французького "бюро, канцелярія" або грецького "вдало, панування", бука. - панування канцелярії) була сформульована німецьким соціологом Максом Вебером на початку XX ст. і в ідеалі є однією з найкорисніших ідей в історії людства. Теорія М.Вебера не охоплювала опису конкретних організацій і розглядала бюрократію як деяку нормативну модель, ідеал, до якого повинні прагнути організації.
Термін "бюрократія" часто асоціюється з канцелярською тяганиною, безплідною діяльністю, що, звичайно, зустрічається у повсякденному житті. Однак першопричиною всіх цих негативних явиш є не бюрократія як така, а недоліки в реалізації правил роботи та цілей організації, звичайні труднощі, пов'язані з розміром організації, поведінкою працівників.
Адаптивні (органічні) організаційні структури розробляються та впроваджуються з метою забезпечення можливостей реагувати на зміни зовнішнього середовища та впроваджувати нову наукомістку технологію.
Починаючи з 60-х років деякі організації стикнулися з такою ситуацією, коли зовнішні умови їх діяльності змінювалися так швидко, проекти ставали настільки складними, а технологія розвивалася так бурхливо, що недоліки бюрократичних структур управління почали перевищувати їх позитивні риси. Однак адаптивні структури не можна в будь-якій ситуації вважати більш ефективними, ніж бюрократичні.
Бюрократичні та адаптивні структури є крайнощами, а реальні структури реальних організацій знаходяться між ними і мають ознаки бюрократичних та адаптивних структур у різних співвідношеннях. Крім того, часто маємо так, що різним підрозділам в одній організації властиві різні структури.