МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВІННИЦЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ

Кафедра економіки підприємств і корпорацій

СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА

Для студентів економічних спеціальностей всіх форм навчання

Вінниця – 2008

Рекомендовано до друку Науково-методичною радою Вінницького інституту економіки Тернопільського національного економічного університету (Протокол № 4 від 28.10.2006 р.) Видання друге, перероблене і доповнене – 2008. -114 с.

Укладач: викладач кафедри економіки підприємств і корпорацій ВІЕ ТНЕУ, к.е.н. Вікторія Іванівна Чорнодон

Рецензент: д.е.н., професор, заслужений економіст України Шестопаль Олександр Миколайович

Цикл лекцій з дисципліни "Стратегія підприємства" підготовлений згідно програми, затвердженої Вченою радою університету для кваліфікаційного рівня "Бакалавр" спеціальності "Економіка підприємств^” – 6.050100.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВІННИЦЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ

Кафедра економіки підприємств і корпорацій

СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА

Для студентів економічних спеціальностей всіх форм навчання

Вінниця – 2008

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ ЗДИСЦИПЛІНИ

„СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА”

Тема 1. Стратегія підприємства: поняття, еволюція концепції

План

1.1.Сучасні концепції стратегії.

1.2.Спільні та відмінні риси підприємств різних форм власності.

1.1. Сучасні концепції стратегії

Аналіз сучасної економічної літератури дає змогу виділити дві основні концепції стратегії:

• філософську;

• організаційно-управлінську.

Філософська концепція ґрунтується на загальному значенні стратегії для підприємства. У зв'язку з цим Шершньова З.Є. і Оборська С.В. рекомендують розглядати стратегію «як філософію, якою повинна керуватися організація». З цієї точки зору стратегію варто розглядати як:

• позицію організації, що не дає їй зупинитися на досягнутому, а весь час спрямовує, штовхає та орієнтує на постійний розвиток — придбання нової якості, яка активізує життєдіяльність в умовах середовища, що змінюється;

• найцінніше досягнення управлінської діяльності, що відкриває можливості досягнення бажаних результатів функціонування (підтримка життєдіяльності, збереження функцій, що визначають цінність, якісну визначеність, сутнісні характеристики) і розвитку організації.

Організаційно-управлінська концепція визначає стратегію як певний шаблон логічної і послідовної поведінки, що складається на під­приємстві свідомо або стихійно, і як найголовніший елемент самови­значення на ринку у швидко змінних умовах зовнішнього середовища.

Отже, до великої кількості трактувань поняття «стратегіям мож­на додати ще й таке: стратегія — це довгостроковий курс розвиту фірми, спосіб досягнення цілей, прийнятий у відповідності зі своїми продуктивними, фінансовими та іншими можливостями.

Таблиця 1.1.

Визначення терміну стратегія

Визначення	Автори
1. Стратегія – це загальний всебічний план досягнення цілей.	М. Меском, М. Альберт, Ф. Хедоурі
2. Стратегія – це визначення основних довгострокових цілей і задач підприємства, прийняття курсу дій і розподіл ресурсів, необхідних для виконання поставлених цілей.	А. Д. Чандлер
3. Стратегія – це зобов’язання діяти певним чином: таким, а не іншим.	Ш. М. Остер
4. Стратегя – це план управління фірмою, спрямований на зміцнення її позицій, задоволення споживачів і досягнення поставлених цілей.	А.А. Томпсон
5. Стратегія – це узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей шляхом координації і поширення ресурсів компанії. Власне кажучи стратегія –це набір правил для прийняття рішень, якими організація керується у своїй діяльності.	А. ДЖ. Стрікленд
6. Стратегія – це перелік правил для прийняття рішень, якими організація користується у своїй діяльності.	І. Ансофф
7. Стратегія – це план дій у конкурентній ситуації, що залежить від вчинків опонентів.	ДЖ. Фон Непман, О. Моргенштерн
8. Стратегія — це довгостроковий курс розвитку фірми, спосіб досягнення цілей, які вона визначає для себе, ке­руючись власними міркуваннями в межах своєї політики.	З. Є. Шершньова С. В. Оборська
9. Стратегія — це мистецтво керівництва; загальний план ведення цієї роботи, виходячи зі сформованої дійсності на даному етапі розвитку. Визначає напрям, у якому рухається компанія, виконуючи поставлені завдання.	А. Н. Азріліян
10. Стратегія — це комплекс прийнятих менеджером рішень стосовно розміщення ресурсів підприємства і досягнення довгострокових конкурентних переваг на цільових ринках»	П. Дойль
11. Стратегія — це загальний план розвитку компанії задля досягнення цілей.	О. Я. Шекшуєв
12. Стратегія — це обережне дослідження плану дій, що дасть можливість збільшити конкурентну перевагу в бізнесі і примножити її.	Б. Д, Хендерсон
1. Стратегія — це план. 2. Стратегія — це принцип поведінки. 3. Стратегія — це позиція (місце пезних товарів на кон­кретних ринках). 4. Стратегія — це перспектива, тобто основний спосіб дії організації. 5. Стратегія — це спритний прийом, особливий «ма­невр» з метою, наприклад, перехитрити суперника або конкурента.	Г. Мінцберг

Очевидно, для розробки стратегії кожне підприємство має спер­шу проаналізувати й оцінити такі напрями своєї діяльності, як: місію і можливості її здійснення;конкурентну(-і) перевагу(-и) на ринку; особливості організації бізнесу на ринку; ринки або сегменти ринків збуту, де «працює» підприємство і де збирається «працювати» найближчим часом; асортимент продукції або послуг, які надаються; ресурси; структуру підприємства й управління; виробничу програму.

Аналізуючи відомі трактування стратегії (табл. 1.1), необхідно визнати, що нині ще немає єдиного визначення.

А тому стратегію менеджери можуть представляти:

• методом пристосування і встановлення взаємодії фірми, під­ приємства із зовнішнім середовищем;

• «визначником», індикатором основних напрямів досягнення по­ ставлених цілей у здійсненні місії і концентрації зусиль на конкретних пріоритетах;

• основою для стратегічного аналізу, стратегічного планування й прогнозування, стратегічного управління, а також для розробки стратегічних проектів і програм перспективного розвитку підприємства;

• інструментом діяльності вищого керівництва й управлінського персоналу.

Звичайно ж, навіть найкраща стратегія не гарантує того, що підприємству вдається уникнути періодів спаду і нестійкості. Стратегія не є панацеєю від невдач. І це мають розуміти і менеджери, і керівники підприємства. Вони повинні також знати, що від стратегії не слід очікувати швидкого результату, повного передбачення майбутнього і розвитку подій, обов'язкових перемог на ринку і т. ін.

Менеджерам і керівникам не слід сприймати і розуміти стратегію як догму, істину, яких варто дотримуватися за будь-яких умов і за будь-яку ціну. Стратегія не повинна бути стандартним планом і набором інструкцій, «ідеєю фікс» вищого керівництва, простою сумою продуктових, ресурсних і функціональних планів.

Виникнення кризових ситуацій і подальший розвиток кризи підприємства відбувається в основному внаслідок недостатньо від­працьованої стратегії. Основними ознаками такої недостатності є:

• відсутність у менеджерів і керівників навичок стратегічної ді­яльності і часом невміння керувати опором конкуренції, вести «військові дії» з конкурентами (останнє зумовлено відсутністю відповідних стратегічних планів або їх недостатністю);

• нерозумінням і неосмисленням усіх сторін діяльності й особли­востей підприємства, нерозумінням цілей;

• відсутністю альтернативних стратегій і запасних варіантів роз­витку на випадок зміни середовища;

• неповне врахування вимог ринку (споживачів);

• відсутність інформаційно-аналітичної підтримки стратегії і роз­роблених проектів розвитку підприємства;

• недостатня увага до внутрішнього й зовнішнього середовища, використання неперевіреної інформації;

• неповне осмислення й ототожнення стратегії і тактики діяльно­сті підприємства.

Отже, аналізуючи існуючі визначення терміну «стратегія», варто зазначити, що нині немає загальноприйнятого і погодженого визначення. Однак таке різноманіття трактувань необхідно розглядати для забезпечення всеосяжного і всебічного розуміння стратегії. І тут дуже доречним буде вислів Генрі Мінцберга: «Кожне визначення додає важливі елементи до нашого розуміння стратегії, примушуючи нас ставити фундаментальні питання про організації і їхній розвиток узагалі».