- •2.Українська національна мова як основа культури українського народу, його державності.
- •9. 3 Історії українського ділового мовлення.
- •12. Ділові засідання.
- •16. Усне публічне мовлення та його види
- •18. Підготовка до публічного виступу.
- •28. Оформлення сторінки документа. Рубрикація тексту.
- •29.Способи викладу матеріалу в документах із низьким рівнем стандартизації.
- •30. Способи викладу матеріалу в документах із високим рівнем стандартизації.
- •32. Лексичні норми_ділового мовлення; вибір слова при укладанні ділових паперів.
- •34. Іншомовні слова та вимоги до їх вживання
- •35. Правопис іншомовних слів має свою специфіку.
- •35. Правопис іншомовних слів має свою специфіку.
- •36. Написання чужомовних власних назв
- •38. Синоніми, омоніми, антоніми, пароніми в діловому мовленні.
- •39. Сталі вирази й штампи.
- •40. Абревіатури та графічні скорочення, вимоги до їх уживання.
- •42. Уживання деяких форм іменників у діловій мові
- •45. Числівник – це слова,що означать певну кількість або порядок предметів при лічбі.
- •46. Числівник
- •47. Займенники в ділових паперах
- •48. Дієслово: форми часу, виду й способу у ділових паперах.
- •50. Синтаксичні особливості ділових паперів
- •51. Термін узгодження вживається у двох значеннях:
- •51. Термін узгодження вживається у двох значеннях:
- •53. Написання прізвищ, імен по батькові.
- •54. Правопис географічних назв.
- •56. Оформлення бібліографії
- •58. Документи в роботі вчителя
34. Іншомовні слова та вимоги до їх вживання
Слід бути обережним й уважним під час використання у діловому мовленні іншомовних слів. Якщо іншомовні слова можна замінити відповідними українськими, тоді вживання іншомовних - недоречне. Якщо ж іншомовні слова ввійшли до активного словника міжнаціонального спілкування, тоді їх можна використати в певних ділових паперах, що стосуються питань угоди чи міжнародних проблем. Ця лексика з фінансової сфери обслуговування (банк, фінанси, кредит).
Вживання:
• не ставити у текст іншомовні слова, коли є відповідники в українській мові.
• вживати іншомовні слова в діловодстві допустимо лише в тому значенні, в якому воно зафіксоване в словниках.
• Не рекомендуємо користуватися в одному і тому ж документі іншомовним словником і його українським відповідником. Бажано користуватися в таких випадках національною мовою, що значною мірою полегшить ведення справочинства.
35. Правопис іншомовних слів має свою специфіку.
До складних випадків можна віднести правила подвоєння приголосних, вживання и та і, використання: апострофу.
Подвоєння приголосних
1. загальних назвах іншомовного походження, як правило, приголосні не подвоюються: клас, лібрето, бароко тощо. Винятки: аннали, білль, бонна, брутто, булла, ванна, вілла, дурра, мадонна, манна, мірра, мотто, мулла, нетто, панна, пенні, тонна.
2. Подвоєння приголосних можливе при збігу приголосних на межі префікса й кореня, якщо в мові паралельно використовується відповідна непрефіксальна форма: імміграція (бо міграція), контрреволюція (бо революція), сюрреалізм (бо реалізм) тощо.
3. Подвоєння зберігається у власних назвах: Ганна, Геннадій, Голландія, Калькутта, Яффа та ін.
Уживання и та і
1. І пишеться на початку слова (ідея, Іліада, інструкція, Індія); після приголосного перед голосним, є та й (радіус, аудієнція, клієнт, радій); після приголосних у кінці невідмінюваних слів (журі, колібрі, парі); в усіх інших випадках після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним (бізнес, академік, архів, література). Винятки: бурмистер, вимпел, єхидна, імбир, кипарис, лимані, миля, мирт, нирка, спирт, химера; башкир, гиря, калмик, кинджал, киргиз, кисет, кишлак.
2. И пишеться в загальних назвах після приголосних д, г, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним (директор, математика, цистерна, бригада тощо). У географічних назвах: з кінцевими -ид; -ика (Таврида, Арктика, Америка); після приголосних ж, дж, ч, ш, щ і після ц перед приголосним (Алжир, Чикаго); у буквосполученні ри перед приголосним, крім (Великобританія, Мадрид, Париж, Рига, але Австрія, Нігерія); за традицією (Аддис-Абеба, Аргентина, Братислава, Бразилія, Ватикан, Единбург, Єгипет, Єрусалим, Китай, Кордильєри, Палестина, Сардинія, Сиракузи, Сирія, Сіцилія, Скандинавія, Тибет). Вживання апостроф:
1. Апостроф пишеться: після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р
(комп'ютер, п'єдестал, миш'як, інтерв'ю, Рив'єра, П'ємонт, Фур'є); після кінцевого приголосного префікса (ад'юнкт, ін'єкція, кон'юнктура).
2. Апостроф не пишеться перед йо (курйоз, серйозний), коли я, ю означають пом'якшення попереднього приголосного перед а, у (бязь, бюджет, рюкзак, Гюго, Мюллер).