34. Іншомовні слова та вимоги до їх вживання

Слід бути обережним й уважним під час використання у діловому мовленні іншомовних слів. Якщо іншомовні слова можна замінити відповідними українськими, тоді вживання іншомовних - недоречне. Якщо ж іншомовні слова ввійшли до активного словника міжнаціонального спілкування, тоді їх можна використати в певних ділових паперах, що стосуються питань угоди чи міжнародних проблем. Ця лексика з фінансової сфери обслуговування (банк, фінанси, кредит).

Вживання:

• не ставити у текст іншомовні слова, коли є відповідники в українській мові.

• вживати іншомовні слова в діловодстві допустимо лише в тому значенні, в якому воно зафіксоване в словниках.

• Не рекомендуємо користуватися в одному і тому ж документі іншомовним словником і його українським відповідником. Бажано користуватися в таких випадках національною мовою, що значною мірою полегшить ведення справочинства.

35. Правопис іншомовних слів має свою специфіку.

До складних випадків можна віднести правила подвоєння приголосних, вживання и та і, використання: апострофу.

Подвоєння приголосних

1. загальних назвах іншомовного походження, як правило, приголосні не подвоюються: клас, лібрето, бароко тощо. Винятки: аннали, білль, бонна, брутто, булла, ванна, вілла, дурра, мадонна, манна, мірра, мотто, мулла, нетто, панна, пенні, тонна.

2. Подвоєння приголосних можливе при збігу приголосних на межі префікса й кореня, якщо в мові паралельно використовується відповідна непрефіксальна форма: імміграція (бо міграція), контрреволюція (бо революція), сюрреалізм (бо реалізм) тощо.

3. Подвоєння зберігається у власних назвах: Ганна, Геннадій, Голландія, Калькутта, Яффа та ін.

Уживання и та і

1. І пишеться на початку слова (ідея, Іліада, інструкція, Індія); після приголосного перед голосним, є та й (радіус, аудієнція, клієнт, радій); після приголосних у кінці невідмінюваних слів (журі, колібрі, парі); в усіх інших випадках після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним (бізнес, академік, архів, література). Винятки: бурмистер, вимпел, єхидна, імбир, кипарис, лимані, миля, мирт, нирка, спирт, химера; башкир, гиря, калмик, кинджал, киргиз, кисет, кишлак.

2. И пишеться в загальних назвах після приголосних д, г, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним (директор, математика, цистерна, бригада тощо). У географічних назвах: з кінцевими -ид; -ика (Таврида, Арктика, Америка); після приголосних ж, дж, ч, ш, щ і після ц перед приголосним (Алжир, Чикаго); у буквосполученні ри перед приголосним, крім (Великобританія, Мадрид, Париж, Рига, але Австрія, Нігерія); за традицією (Аддис-Абеба, Аргентина, Братислава, Бразилія, Ватикан, Единбург, Єгипет, Єрусалим, Китай, Кордильєри, Палестина, Сардинія, Сиракузи, Сирія, Сіцилія, Скандинавія, Тибет). Вживання апостроф:

1. Апостроф пишеться: після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р

(комп'ютер, п'єдестал, миш'як, інтерв'ю, Рив'єра, П'ємонт, Фур'є); після кінцевого приголосного префікса (ад'юнкт, ін'єкція, кон'юнктура).

2. Апостроф не пишеться перед йо (курйоз, серйозний), коли я, ю означають пом'якшення попереднього приголосного перед а, у (бязь, бюджет, рюкзак, Гюго, Мюллер).