30. Способи викладу матеріалу в документах із високим рівнем стандартизації.

За способом викладу матеріалу всі документи поділяються на дві групи: документи з високим рівнем стандартизації та документи з низьким рівнем стандартизації.

До документів із високим рівнем стандартизації відносять ділові папери, в яких може бути передбачений не лише формуляр документа, а й навіть слова, словосполучення й речення, їдо в них має бути відлита думка, за винятком цілком конкретних відомостей (для них у готовому бланку залишається кілька незаповнених місць).

Процес укладання такого стандартного документа зводиться до трьох операцій:

1. Вибір (серед досить обмеженої кількості стандартних готових конструкцій) потрібної саме в даному конкретному випадку.

2. Заповнення формуляра.

3. Побудова за готовими зразками тих словосполучень і речень, які не передбачені формулярами бланків.

Стандартизація мови офіційних документів є ефективним засобом скорочення невиправданої інформаційної надлишковості в діловому папері за рахунок економії мовних засобів.

Для швидкого, грамотного й точного відображення певного виробничого моменту чи якоїсь ситуації потрібні готові, перевірені тривалою практикою, широко відомі словесні формули. Такі формули виступають кожного разу як сигнал певного типу інформації. Напр., початкова фраза "У порядку надання технічної допомоги..." підказує нам, що в цьому діловому листі буде викладено прохання; вона готує нас до сприймання подальшого ланцюга слів, котрий ми можемо з більшою чи меншою вірогідністю передбачити.

Тож застосування стандартних мовних зворотів ділового стилю дозволяє зводити процес оформлення ряду документів до заповнення формуляра бланка.

32. Лексичні норми_ділового мовлення; вибір слова при укладанні ділових паперів.

Лексико-фразеологічні норми - розрізнення значень і семантичних відтінків слів, закономірності лексичної сполучуваності [68, с. 32].

Засвоєння лексичного багатства мови неможливе без уважного ставлення мовців до словникового складу сучасної української мови. Так урізноманітнюють мовлення доречно застосовані багатозначні слова, синоніми, антоніми, омоніми, пароніми, які вживаються переважно в художньому стилі.

В офіційно-діловому стилі переважно вживаються книжні і нейтральні слова; емоційно-забарвлена лексика допускається, як правило, тільки в документах урочистого характеру. У документах не повинно бути нелітературних елементів: діалектизмів, жаргонізмів, арготизмів, тавтології й плеоназмів, макаронізмів, слів-паразитів, брутальних і лайливих слів тощо. Не варто зловживати канцеляризмами й мовними штампами.

При укладанні документів слід звертатися до словників і довідників, бо нормативними вважають тільки ті лексичні значення, які зафіксовані у спеціальній літературі. Так, напр., в сучасній українській мові слово відношення передає зміст поняття "стосунок, причетність до кого -, чого-небудь; зв'язок із ким або з чим"; ця ж лексема вживається як термін у математиці, лінгвістиці (арифметичні відношення, граматичні відношення); в офіційно-діловому стилі відношення виступає синонімом до словосполучення "діловий лист".

Терміни та професіоналізми в діловій мові

Терміни - слова або словосполучення, що служить найменуванням спеціальних понять якої-небудь галузі знання - науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо. Однією з важливих ознак термінів є їх однозначність у тій системі людських знань чи людської діяльності, в якій вони вживаються [68, с. 68 - 69]. Напр., сольфеджіо, арія, соната, ораторія та ін.

Професіоналізми - слова, що вживаються на позначення спеціальних понять у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу. Так у мові хореографів побутують такі слова на визначення певних рухів ногами: верьовка, підбивка, м'ячик, присядка, гусцчок, колу палочка, вихиляс, повзунець, молоточок.(До професіоналізмів звичайно відносять , назви знарядь виробництва, назви трудових процесій, різні професійні означення загальномовних понять тощо.

На відміну від термінів, професіоналізми не мають строгого наукового професіоналізми - конкретні; вони надзвичайно детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідної професії.

33. Залежно від сфери використання розрізнюють лексику стилістично-нейтральну (міжстильову – у будь-якому стилі, стилістично-марковану і розмовну). Книжна лексика – неспеціальні (не вузькопрофесійні) слова, характерні для мови наукових досліджень, політ. документів, інших видів праць, які переважно писемну форму (взаємодія, домінувати, причинність). До книжних слів належать власне українські й запозичені слова. Характерними ознаками власне української книжної лексики є наявність таких морфем: іменникових суфіксів – ан -, - енн -, - тт -, -ін- , -ств (подолання, тяжіння); дієслівник суфіксів –ува -, - ова (висувати, опрацьовувати). До книжних слів відносять і різні дієприкметникові форми (відзначений). Значну частину книжної лексики скл. іншомовні слова; зокрема для наукового стилю характерне вживання лексики типу гіпотеза, теза, аксіома, синтез, аналіз, експеримент; для публіцистики – дискусія, глобальний, тотальний, фронтальний; для художніх текстів – муза, поезія, курйоз; для офіційного стилю – документ, акт, резолюція, реферат.