#7. Відмова платника безстрокової ренти від договору ренти та її правові наслідки

За загальним правилом рентні відносини носять безстроковий характер, оскільки зобов'язання по її виплаті наперед не обмежені будь-яким строком і можуть існувати безкінечно. На відношення безстрокової ренти розповсюджуються загальні правила про припинення зобов'язань, зміну та розірвання договорів, за виключенням припинення зобов'язання виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК). Крім того, одержувач ренти вправі у будь-який момент відмовитись від отримання рентних платежів, припинивши зобов'язання прощенням боргу (ст. 605 ЦК).

Пункт другий коментованої статті містить диспозитивне правило про можливість встановлення сторонами умов здійснення платником безстрокової ренти відмови від договору ренти.

Пунктом третім коментованої статті встановлені лише дві умови, які повинні бути дотримані платником ренти при здійсненні права на односторонню відмову від договору ренти. По-перше, платник ренти повинен повідомити одержувача ренти про відмову від договору у письмовій формі, і, по-друге, здійснити повний розрахунок з ним протягом трьох місяців з моменту отримання одержувачем ренти письмового повідомлення про відмову від договору ренти. Розрахунки, що мають здійснюватися між сторонами у разі відмови платника ренти від договору, врегульовані ст. 741 ЦК України. Стаття 739 передбачає легальне (тобто встановлене законом) виключення з принципу неприпустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, встановленого ст. 525 ЦК. У відповідності до положень п. 3 ст. 651 ЦК у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено законом, договір є розірваним. Наслідки розірвання договору встановлені п. 2 ст. 653 ЦК і полягають у повному припиненні зобов'язання між сторонами.

#8. Загальні та спеціальні види забезпечення виконання договору довічного утримання (догляду)

Стаття 754 закріплює гарантії для відчужувача, метою яких є збереження матеріального стимулу для належного виконання набувачем своїх обов'язків. До смерті відчужувача набувач не має права предмет договору продати, подарувати, обміняти, передати під заставу чи іншим способом відчужити у власність іншій особі на підставі іншого правочину. При такому способі забезпечення виконання договору слід зробити зауваження про те, що він оформлюється шляхом накладення заборони відчуження майна нотаріусом, про що робиться позначка на усіх примірниках договору. На нотаріуса відповідно до наказу Мін'юсту N 31/5 "Про внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів Міністерства та про затвердження Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна" покладається обов'язок занести відомості про накладення заборони до реєстру.

На майно, що є предметом договору, не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача.

Згідно зі ст. 323 ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо знищення або пошкодження майна не є випадковим, а спричинене неправомірними діями третіх осіб, то власник майна, яким є набувач за договором, має право на відшкодування заподіяної йому шкоди.