#24. Особливості договору поставки енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу

У ст. 714 ЦК України договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу визначений як правовідношення, в якому одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Договір про постачання енергії та інших ресурсів є консенсуальним, двостороннім та оплатним. Об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

Істотною ознакою даних видів договорів є спосіб транспортування (доставки) енергетичних та інших ресурсів споживачеві, а саме - через приєднану мережу, яка може перебувати у власності чи управлінні не тільки постачальника чи абонента, а й третіх осіб. Тому юридична модель договору постачання енергетичними та іншими ресурсами не застосовується до тих відносин, в яких доступ споживача до відповідного ресурсу забезпечується іншим способом, як то: купівля-продаж акумуляторних батарей та елементів живлення, природного газу в балонах, палива на автозаправних станціях тощо. Важливою ознакою договорів постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу є покладення на споживача (абонента) додаткових обов'язків з дотримання режиму використання відповідної мережі та безпечної експлуатації енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Зокрема, особливості договірних відносин постачання енергетичних та інших ресурсів визначаються Законами України "Про електроенергетику", "Про нафту і газ", "Про теплопостачання", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про енергозбереження", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" та ін., а також прийнятими на їх основі підзаконними нормативно-правовими актами, наприклад, Правилами користування електричною енергією, Правилами користування електричною енергією для населення тощо.

#25. Форма договору ренти

Для договору ренти ЦКУ (стаття 732) встановлює письмову форму. Вимоги частини другої статті 732 обумовлюють необхідність укладення договору ренти у вигляді єдиного письмового документу з обов'язковим дотриманням сторонами у момент укладення вимог пунктів 2 та 4 ст. 207 ЦК.

Положення ст. 641 - 646 ЦК до укладення договору ренти не застосовуються.

Норма частини другої коментованої статті про обов'язкове нотаріальне посвідчення договору ренти обумовлена насамперед підвищеними вимогами до захисту прав сторін договору ренти. Зазвичай в якості об'єкта рентних відносин виступає особливо цінне майно, при укладенні договору ренти непоодинокі випадки зловживань та порушень закону, має місце повна необізнаність сторін про свої права та обов'язки за договором, наслідки вчинюваних ними дій тощо. За таких умов кваліфікована допомога нотаріуса в частині встановлення справжньої волі сторін та перевірці змісту договору на відповідність закону має дуже важливе значення.

Необхідність державної реєстрації договору про передачу нерухомого майна під виплату ренти пояснюється тим, що даний договірний тип відноситься до категорії договорів про передачу нерухомого майна у власність, а відповідно до ст. 182 та 210 ЦК всі правочини, направлені на відчуження нерухомості, підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Порушення нотаріальної форми договору ренти, так же як і відсутність його державної реєстрації, мають своїм наслідком неукладеність договору ренти (п. 3 ст. 640 ЦК).