#22. Встановлення обов’язку на користь третьої особи у договорі дарування

За договором дарування обдаровувана особа може отримати не лише дарунок, а й певні обов'язки. Так, разом з дарунком до обдаровуваного можуть перейти обов'язки, встановлені договором дарування. Зокрема, на обдаровуваного може покладатися обов'язок вчинити певні дії майнового характеру на користь третьої особи або, навпаки, утриматися від пред'явлення вимог до третьої особи. Причому не має значення зміст дій майнового характеру, що повинні бути вчинені або від яких необхідно утриматись. Дефініція статті 725 надає невичерпний перелік таких можливих дій та вимог, що можуть не пред'являтися. Суть обов'язку, який покладається на обдаровуваного згідно даної норми полягає у тому, що виконання такого обов'язку спрямоване на виникнення, зміну або припинення відповідних правових наслідків майнового характеру для третьої особи.

Положення коментованої норми не суперечать вимогам ЦК щодо безоплатності договору дарування, незважаючи на те, що за обставин, передбачених даною нормою, в обдаровуваного за договором дарування виникає певне зобов'язання. Підтвердженням цього слугує та обставина, що на обдаровуваного може бути покладено встановлений обов'язок виключно на користь третьої особи, а не на користь самого дарувальника. При цьому вимога щодо безоплатності договору дарування повністю дотримується.

Укладення договору дарування з умовою вчинення певних дій або утримання від них на користь третьої особи тягне виникнення обов'язку в обдаровуваного вчинити такі дії або не пред'являти вимог до третьої особи.

Незважаючи на те, що дія майнового характеру або утримання від неї спрямовані на задоволення інтересів третьої особи, а не дарувальника, останній вправі вимагати від обдаровуваного виконання покладеного на нього обов'язку на користь третьої особи. Третя особа, за загальним правилом, не має права вимагати від обдаровуваного зазначеного обов'язку. Таке суб'єктивне право має лише дарувальник. Проте, абзац другий ч. 2 даної статті встановлює виняток з даного правила. Так, у разі смерті дарувальника або оголошення його померлим, або визнання його безвісно відсутнім чи недієздатним право вимоги виконання обов'язку на користь третьої особи переходить до особи, на користь якої встановлений цей обов'язок. Таким чином, з настанням передбачених обставин дарувальник вже не в змозі захистити інтереси третьої особи, а тому така особа набуває право вимоги до обдаровуваного щодо виконання ним обов'язку, передбаченого договором дарування, на її користь. Тому навіть смерть дарувальника не впливає на припинення зобов'язання щодо третьої особи.

#23. Правовий режим пожертви

Пожертва за своєю правовою природою є різновидом договору дарування. Водночас для пожертви характерні специфічні, відмінні від дарування ознаки. У першу чергу такі особливості стосуються предмета договору: предметом пожертви не можуть бути майнові права (інше майно, не вилучене з цивільного обороту, може бути предметом договору пожертви). Крім того, пожертва передбачає цільове призначення предмета такого договору. Зокрема, разом з прийняттям пожертви на особу покладається обов'язок використовувати предмет договору виключно з метою досягнення певної, наперед обумовленої суспільно-корисної мети. Тому, пожертвою буде лише такий договір дарування, в якому є вказівка на цільове використання дарунка. У противному випадку безоплатна передача дарунка за договором буде вважатись звичайним договором дарування.

Учасниками договору пожертви можуть бути суб'єкти, визначені ч. 1 ст. 720 ЦК (фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада). Договір пожертви, як і договір дарування, може бути укладений представником пожертвувача, який діє на підставі відповідного доручення.

Необхідно враховувати, що пожертва є однією із форм благодійницької діяльності, у зв'язку з чим можливим є застосування спеціального законодавства. Зокрема, Закону України "Про благодійництво та благодійні організації", яким у ст. 1 передбачено, що благодійництво - це добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги. А відповідно до ст. 16 даного Закону благодійна допомога може подаватися набувачам також у вигляді дарування.

Договір про пожертву відноситься до реальних договорів. Договір вважається укладеним з моменту прийняття пожертви. Тобто з того моменту, коли особа, якій передається пожертва, підтвердить свою згоду на її прийняття. Змусити особу прийняти пожертву не можна. Тому й моментом виникнення договірних правовідносин за договором про пожертву є прийняття пожертви.

Виходячи з того, що пожертва за правовою природою є різновидом договору дарування, то положення про договір дарування застосовуються як правова основа для регулювання відносин з приводу пожертви. Зокрема, при укладанні договору пожертви слід дотримуватись вимог ст. 719 ЦК про форму договору дарування. Крім того, пожертвувач, як і дарувальник, зобов'язаний попередити обдаровуваного про недоліки та особливі властивості предмета договору про пожертву, якщо такі можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна обдаровуваного або інших осіб. При невиконанні цього обов'язку пожертвувач повинен відшкодувати завдану шкоду. Якщо законом встановлені спеціальні норми щодо регулювання договору про пожертву, то мають застосовуватись такі положення.

Однією з особливостей договору пожертви є наявність у пожертвувача комплексу додаткових прав, пов'язаних з контролем за реалізацією договору обдаровуваним та специфічні підстави розірвання договору пожертви.

Традиційна конструкція договору дарування, закріплена законодавцем ст. ст. 717 - 728, не передбачає можливості дарувальника здійснювати після укладання договору подальший вплив на хід його виконання обдаровуваним. Більш того, подібна діяльність забороняється законодавством у нормі ч. 2 ст. 717 ЦК про неможливість договору дарування встановлювати обов'язки на користь дарувальника. Дарувальник має право лише вимагати вчинення певних дій на користь тертої особи або утриматись від таких (ч. 2 ст. 727 ЦК). Правило частини першої коментованої статті містить додаткове право пожертвувача контролювати за використанням пожертви в цілях обумовлених договором.

Як вище зазначалося, договір пожертви укладається з чітко визначеною метою використання переданого майна. Тому порушення зазначеного обов'язку обдарованим має наслідки, обумовлені у частині другій та третій коментованої статті.

Тобто зміна цільового призначення пожертви може мати місце лише за згодою пожертвувача. Особистий характер пожертви зумовлює також ту обставину, що у випадку смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи - пожертвувача згоду на зміну умов договору щодо використання переданого майна може надати лише суд. Правонаступники, а також спадкоємці пожертвувача позбавлені, згідно вимог чинного законодавства, даної правової можливості.

Використання переданого у пожертву майна всупереч його цільовому призначенню, обумовленому у договорі, має наслідком його розірвання у судовому порядку. Зазначена вимога може бути також задоволена обдарованим добровільно. При цьому дане право належить не лише пожертвувану, а і його спадкоємцям та правонаступникам.

Договором може бути також передбачено додаткові штрафні санкції за використання переданого майна не за цільовим призначенням. Реалізація даної умови, однак, не звільняє обдаровуваного від обов'язку використання пожертви згідно мети договору або отримання дозволу пожертвувача на зміну цільового призначення переданого майна. Крім того, встановлення подібних санкцій не позбавляє пожертвувача та його правонаступників права вимагати розірвання договору пожертви.