#5. Майнові права як предмет договору купівлі-продажу

Ч. 2 статті 656 ЦКУ визначає предмет договору купівлі-продажу як майнові права. ЦК не містить визначення поняття "майнові права". Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначає майнові права, які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги. (абз. 3 ч. II ст. 3 Закону).

У Законі України "Про заставу" майнові права розуміються як належні заставодавцю на момент укладення договору права вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і ті, що можуть виникнути в майбутньому. Аналогічно майнові права визначаються банківським законодавством. Зокрема, відповідно до п. 1.4 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року N 49, майнові права - права вимоги особи за зобов'язаннями, за якими вона є кредитором.

В доктрині майнові права визначаються як суб'єктивні права учасників правовідносин, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а також з тими матеріальними (майновими) вимогами, які виникають між учасниками правовідносин у зв'язку з розподілом цього майна та обміном (товарами, послугами, виконаними роботами, грошима, цінними паперами і т. д.). Майнові права можуть зобов'язальними (наприклад, права наймача за договором найму) або речовими (наприклад, суперфіцій), можуть мати як відносний, так і абсолютний характер.

Можливість відчуження окремих майнових прав прямо передбачена деякими іншими актами українського законодавства. Так, п. 2 Порядку проведення у 2007 році аукціонів з продажу певних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2007 року N 611, містить визначення договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами. Останній визначається як договір, укладений між організатором і переможцем аукціону, за яким організатор аукціону надає дозвіл на користування надрами його переможцю, а переможець сплачує організатору аукціону фактичну ціну дозволу. Разом із тим, у юридичній літературі висловлюється думка стосовно того, що оплатна уступка прав володіння і користування (або тільки користування) на певен час охоплюється поняттям оренди речі.

Майнові права на результати творчої діяльності можуть бути предметом купівлі-продажу у випадку, коли це не суперечить природі таких прав і якщо спеціальним нормативним актом не встановлено іншого порядку відчуження вказаних прав. Так, наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про авторське право та суміжні права" передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється не договором купівлі-продажу, а авторським договором.

Можливість купівлі-продажу майнових зобов'язальних прав пов'язана з певними обмеженнями, обумовленими природою цих прав.

Так, більшість цивільно-правових договорів є взаємними, тобто кожна сторона має як права так і обов'язки. Вони настільки тісно пов'язані, що розірвати їх означає порушити зміст договору. Тому передати майнові права, засновані на взаємному договорі, можна лише в тому випадку, якщо продавець вже виконав усі покладені на нього обов'язки. Так, замовник за договором підряду може продати належне йому право вимагати передачі результату роботи, якщо він уже оплатив ці роботи.

Коментована норма регулює лише купівлю-продаж майнових прав. Проте, аналіз інших положень ЦК свідчить про те, що договір купівлі-продажу може бути укладений також стосовно майнових обов'язків (боргів). Так, згідно зі ст. 191 ЦК підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу. При цьому до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.