Практичні завдання

Прочитайте уривки з поезій І. Франка (збірка “Зів’яле листя”). За допомогою яких синонімів автор передає складну гаму почуттів і душевних переживань ліричного героя?

Лиш коли на те личко чудове.

Ляже хмарою жалісна туга,

І болюще дрижання нервове

Ті усточка зцілить, як наруга,

І докір десь у горлі пропаде,

І в знесиллі опустяться руки,

І благає підмоги, поради

Прошибаючий погляд розпуки.

Отоді моє серце стискає.

Мов кліщами, холодна тривога:

Біль німий мене більш лякає,

Ніж всі громи й злих сил перемога.

•\ . \

О ні!

Являйся, зіронько, мені!

Хоч в сні!

В житті мені весь вік тужити -

Не жити.

Так най те серце, що в турботі,

Неначе перла у болоті,

Марніє, в’яне, засиха, –

Хоч в сні на вид твій оживає,

Хоч в жалощах живіше грає,

По-людськи вільно віддиха,

Зазнає, щастя молодого,

Бажано, страшного того

І того дива золотого

Гріха! Що щастя?

Се ж ілюзія,

Се привид, тінь, омана...

О ти, ілюзіє моя,

Зрадлива і кохана!

Надходить ніч.

Боюсь я тої но

Коли довкола світ увесь засне,

Я тільки сам замкнуть не можу очі:

Загиб спокій, і сон мина мене.

Я сам сиджу і риюсь в своїй рані,

плачу й тужу, плачу і клену,

І мрії всі летять, біжать, мов п’яні

До неї! Бачать лиш її одну.

Прочитайте За допомогою яких суфіксів у поезіях Л. Костенко досягається художня експресивність слова?

Дощ полив, і день такий полив’яний.

Все блищить, і люди як нові.

Лиш дідок старесенький, кропив’яний

блискавки визбирує в траві.

Струшується сад, як парасолька.

Мокрі ниви і порожній шлях

Ген корів розсипана квасолька

доганяє хмари у полях.

***

Щороку бачу: навесні, у травні,

приносять люди фарбу і струмент.

Хтось лагодить парканчики несправні,

або, на сірий ставши постамент,

фарбує жінка пам’ятник солдату,

у срібну фарбу щіточку вмоча.

І все цвіте, і хочеться ридати.

Вона тому солдату до плеча.

Вона його фарбує, кам’яного.

Як сива пташка, хилиться до нього.

Стає навшпиньки, по краєчку ходить,

несе ту фарбу, наче й не вага.

Вже так тією щіточкою водить –

мов у нову шинельку одяга.

***

Природа мудра.

Все створила мовчки

Росинку поту втерла на брові.

На бурелома сходять мухоморчики.

Дерева мертві. А вони живі.

На буреломах сходять мухоморчики,

яскраві приміряють ковпачки.

Природа мудра.

Все створила мовчки.

Лишила нам патент на балачки.

Осінній сад ще, яблучка глядить,

листочок – два гойдає на гілляках

І цілу ніч щось тихо шарудить,

і чорні вікна стигнуть в переляках.

Між стовбурами пробігає тінь...

у світанків очі променисті.

То білий кінь, то білий-білий кінь

шукає літо у сухому листі.

На прикладі запропонованого фрагмента “Енеїди” знайдіть підтвердження думки Д. Чижевського: «Котляревський ніби хоче подати в своїй поемі повний лексикон української мови свого часу». Визначте семантичне ядро дієслів:

Робила грішним добру шану,

Ремнями драла, мов биків;

Кусала, гризла, бичувала,

Кришила, шкварила, щипала,

Топтала, дряпала, пекла,

Порола, корчила, пиляла,

Вертіла, рвала, шпігувала

кров із тіла їх пила.