Мінімальні стандартні Правила Організації Об'єднаних Націй, що стосуються здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх 1985 року

Ці Правила стосуються таких питань, як мінімальний вік осіб, які підлягають кримінальній відповідальності, цілі здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх, характеристики ефективного, справедливого й гуманного здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх і принципи реалізації прав людини. Вони також охоплюють питання, що стосуються розслідувань і судового розгляду злочинів, здійснених неповнолітніми, включаючи питання про утримання під вартою. У цілому в правилах рекомендується мінімально вживати заходів, що передбачають ув'язнення неповнолітніх до виправних закладів. Вони також містять положення, що забезпечують захист неповнолітніх правопорушників, які знаходяться у виправних закладах.

Конвенція про права дитини 1989 року

Основна мета Конвенції полягає в максимальному захисті інтересів дитини, при цьому вона закликає держави, що її ратифікували, створити умови, за яких діти можуть брати активну і творчу участь у соціально-політичному житті своєї країни.

Згідно з Конвенцією, дитиною є кожна особа віком до 18 років, якщо тільки національним законодавством не встановлений більш ранній вік досягнення повноліття. Охоплюючи весь комплекс громадянських, політичних, економічних і культурних прав людини, Конвенція визнає, що здійснення одного права невіддільне від здійснення інших. Вона показує, що свобода, необхідна дитині для розвитку його інтелектуальних, моральних і духовних спроможностей, залежить, крім усього іншого, від здорового й безпечного навколишнього оточення, наявності доступу до охорони здоров'я й забезпечення мінімальних норм стосовно харчування, одягу й житла. Діти повинні користуватися своїми правами без будь-якої дискримінації, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, походження, майнового становища, стану здоров'я й обставин народження дитини, її батьків чи законних опікунів або будь-яких інших обставин.

Конвенція захищає дітей від усіх форм експлуатації, розглядаючи питання про дітей представників національних меншин і груп корінних народів, а також проблеми зловживання наркотиками й відсутності турботи про дітей. Вона містить конкретні положення з метою захисту прав дітей, втягнених у злочинну діяльність. Конвенція визнає першорядну роль сім'ї й батьків у піклуванні про дітей та їхній захист, а також обов'язок держави допомагати батькам у виконанні їхніх обов'язків.

Міжнародна конвенція про захист прав усіх трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей 1990 року

Ця Конвенція застосовується до всіх трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей без будь-яких відмінностей, як-от: за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії або переконань, політичних або інших поглядів, національного, етичного або соціального походження, громадянства, віку, економічного, майнового, сімейного і станового положення або за будь-якою іншою ознакою. Конвенція охоплює широке коло прав, уже проголошених у Пактах.

Етико-професійний кодекс соціального працівника

Етичний кодекс соціального працівника становить основу етики соціальної роботи [13,32 -39].

У липні 1994 р. у Коломбо (Шрі-Ланка) загальні збори Міжнародної федерації соціальних працівників прийняли документ «Етика соціальної роботи: принципи і стандарти». Документ складається з двох частин — «Міжнародної декларації етичних принципів соціальної роботи» і «Міжнародних етичних стандартів соціальних працівників».

Прийняття цих документів відкладалося Федерацією багато років, і це не дивно. Представники багатьох країн, що входять до цієї організації, дуже різні за релігійними й політичними поглядами. Держави, що їх направили, різні за устроєм, формами правління, культурою, мають свої традиції і свою історію становлення соціальної роботи. У результаті палких суперечок удалося прийти до згоди, результатом чого стали ці декларації.

У «Декларації про етичні принципи в соціальній роботі» проголошені принципи:

• Кожна людина унікальна, що потребує уваги до неї з позиції моральності.

• Кожна людина має право на свободу задоволення своїх потреб, не зачіпаючи також права інших, і зобов'язана робити свій внесок у підвищення добробуту суспільства.

• Кожне суспільство, незалежно від форми правління, повинно прагнути до забезпечення максимуму благ для всіх своїх членів.

• Соціальні працівники дотримуються принципів соціальної справедливості.

• Соціальний працівник зобов'язаний використовувати об'єктивну систему знань, умінь і навичок для надання допомоги окремим людям, групам, общинам і товариствам у їхньому розвитку, рішенні особистісно-суспільних конфліктів і усуненні їхніх наслідків.

• Соціальна робота заснована на відмові від дискримінації. Отже, вона здійснюється незалежно від статі, віку, національності, віросповідання, мови, політичних переконань, статевої приналежності.

• Соціальні працівники поважають права кожної людини і права соціальних груп, їхню незалежність і гідність, керуючись при цьому положеннями Хартії ООН про права людини й іншими міжнародними документами.

• Соціальна робота базується на принципах захисту недоторканності клієнтів, включаючи вимогу дотримуватися прав на свободу вибору й професійну таємницю, право клієнта на компетентне роз'яснення його прав і суті його особистої справи.

•Соціальні працівники зберігають професійну таємницю, навіть якщо це суперечить чинному законодавству. • Соціальна робота потребує участі клієнта і співробітництва з ним. Передбачається, що соціальні службовці повинні працювати не тільки у співробітництві зі своїми клієнтами, прагнучи розв'язати будь-яке задання, із якою їм доводиться зіткнутися, найкращим за собом з метою задоволення інтересів клієнта. Особи, що користу ються послугами соціальних працівників, повинні брати найактивні шу участь у рішенні власних проблем. Клієнти повинні бути завжди проінформовані соціальним працівником про цілі й наслідки (ризик і користь) цих спільних дій.

•Соціальна робота базується на принципах самовизначення клієнтів. Отже, вона заснована на принципі зведення до мінімуму будь-якого примусу.

• У випадках, коли може виникнути необхідність розв'язати проблеми однієї групи учасників за рахунок проблем іншої, використання примусу завжди повинно базуватися на ретельному розгляді інтересів груп, що протистоять одна одній, і на виборі загальних принципів після того, як вислухані обидві групи. Соціальні працівники зобов'язані забезпечити обидві групи, що протистоять, кваліфікованими представниками.

• Соціальні працівники також зобов'язані зводити до мінімуму доступ легального примусу в законодавстві своїх країн.

•Соціальна робота несумісна—прямо або побічно — з підтримкою окремих осіб, груп, політичних сил або владних структур, що утискають своїх співгромадян, які використовують тероризм, катування й подібні жорстокі засоби.

У «Міжнародних етичних стандартах соціальної роботи» виділено 5 груп: стандарти етичної поведінки; стосунки з клієнтами; відносини з агентствами й організаціями; стосунки з колегами; ставлення до професії.

Стандарти етичної поведінки:

1. Прагніть зрозуміти унікальність кожної людини й ті умови, що визначають поведінку людини й характер допомоги, що їй надається.

1. Підтверджуйте професійні цінності, удосконалюйте знання й

навички; не робіть учинків, що можуть зашкодити престижу професії.

3. Не переоцінюйте свої особисті й професійні можливості.

4. Усебічно використовуйте знання, уміння, методи наукового пізнання у вирішенні проблем, що постійно виникають.

5. Використовуйте свій професійний досвід при розробці основних напрямків політики й соціальних програм, які служать поліпшенню якості життя суспільства.

6. Виявляйте соціальні потреби, природу й характер особистих, групових і общинних, національних і міжнародних соціальних проблем і пояснюйте їх.

7. Ясно й чітко, у дохідливій формі роз'яснюйте всі свої установки або дії як представник професійної асоціації, агентства або організації.

Взаємини з клієнтами:

1. Ставте на перше місце обов'язки у ставленні до своїх клієнтів, але в межах поваги до етичних установок інших людей.

2. Відстоюйте права клієнта на взаємну довіру, конфіденційність і відповідальне використання інформації.

Збір і передача інформації іншим особам здійснюється тільки в межах професійної діяльності, яка здійснюється в інтересах клієнта, якого заздалегідь доводять до відома про необхідність таких дій. Ніяка інформація не повідомляється без попереднього повідомлення і згоди клієнта, крім випадків, коли клієнт не може бути відповідальним за свої вчинки або коли приховування інформації може становити серйозну небезпеку для інших осіб. Клієнт має доступ до будь-якої інформації, що стосується його і є в соціального працівника.

3. Цінуйте й шануйте особисті устремління, ініціативу й індивідуальні особливості клієнтів. У межах агентства й соціального середовища клієнта професіонал допомагає останньому бути відповідальним за свої дії; він завжди готовий прийти на допомогу будь-якому клієнту. Якщо з ряду причин професійна допомога не може бути зроблена на даному рівні, то клієнта інформують про це, і він діє за власним розсудом.

3. Надавайте клієнтам (окремій людині, групі, общині, товариству) допомогу, необхідну їм для максимальної реалізації власних потенційних можливостей, проте з дотриманням однаковою мірою прав інших людей. Обслуговування клієнтів у своїй основі полягає в тому, щоб клієнт зрозумів і використовував контакти з професіоналом для досягнення законних бажань і вигод. Відносини з агентствами й організаціями:

1. Працюйте в тісному співробітництві з тими агентствами й організаціями, чия соціальна політика, методи й практика спрямовані на надання компетентної допомоги клієнтам і підтримку професійної соціальної роботи.

2. З повною відповідальністю ставтеся до статутних цілей і завдань агентства й організації; робить внесок у розробку соціальної політики, методики й практики з метою досягнення найвищих стандартів соціальної роботи.

3.3 повною відповідальністю ставтеся до долі клієнта; вносіть необхідні зміни до соціальної політики, методики і практики по каналах відповідних агентств і організацій. Якщо всі можливості було вичерпано, а зміни внести не вдалося, звертайтеся у вищі організації або до зацікавленої широкої громадськості.

4. Надайте клієнту професійний звіт про ефективність соціальної роботи у формі періодичного аналізу проблем, що виникають у, клієнтів, агентств і організацій, а також самоаналізу особистої діяльності.

5. Не припускайте суперечливості в напрямку дій, процедури і практики з етичними принципами соціальної роботи.