Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
РОЗДІЛ VII ЕТИЧНІ ОСНОВИ СР.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
20.11.2019
Размер:
324.1 Кб
Скачать

Відповідальність соціального працівника перед клієнтом і його близькими

Професійний обов'язок соціального працівника стосовно клієнта полягає в сприянні найбільш повної самореалізації особистості останнього, яка досягається різноманітними засобами, методами, обраними залежно від потреби клієнта. Основними вимогами професійного обов'язку соціального працівника стосовно клієнта є такі вимоги, як повага клієнта як особистості, підтримка й розвиток найбільш значимих позитивних його рис, розумна вимогливість до нього, установлення не тільки ділових, але й людських стосунків, забезпечення клієнта оптимістичним настроєм, підтримка його гідності й самоповаги, допомога в плані збільшення поваги з боку соціального оточення. В інтересах соціального працівника довести оточенню клієнта об'єктивну необхідність і корисність його участі у вирішенні проблем клієнта, перебороти протиріччя в поглядах і думках людей, а також їхньої відчуженості, збудити в них інтерес до спільних дій, тактовно роз'яснити їхню роль стосовно клієнта, узгодити інтереси з метою організації плідного співробітництва на благо клієнта й домогтися добровільної участі в спільній діяльності.

Обов'язки соціального працівника перед самим собою

Обоє 'язок соціального працівника перед самим собою, в основному, лежить у галузі його формального й неформального авторитету.

Формальний авторитет спеціаліста становить собою авторитет його професії й посади. Неформальний є показником моральної

значимості й ступеня впливу спеціаліста на клієнта або його оточення, на колег, є мірилом абсолютної, незалежної від службового становища, цінності соціального працівника. Авторитет соціального працівника може бути заснований тільки на справжніх його позитивних якостях і заслугах як професійного, так і особистісного порядку. Не варто розраховувати на свій професійний статус як на умову, необхідну й достатню для завоювання міцного авторитету: це процес тривалий і важкий, що має, проте, одну особливість: наскільки менше соціальний працівник думає про авторитет і більше про власне професійну діяльність, настільки вище його авторитет. Якщо боротьба за завоювання і зміцнення авторитету стає для соціального працівника самоціллю, вона відриває його від професійної діяльності й може призвести до протилежного результату: він утратить залишки авторитету в очах навколишніх [9].

7.3. Етикет соціальної роботи

Етикет соціального працівника передбачає й одночасне дотримання ним відповідного етикету.

Поняття етикету

Етикет (франц. егіциейе) — установлений порядок поведінки будь-де [11, 15—67]. Етикет є феноменом, культурно й історично обумовленим. У сучасному світі його сутність (у тому числі й у сфері соціальної роботи) може бути визначена відповідно до висловлень академіка Д.С.Лихачова: «В основі всіх гарних манер лежить одна турбота — турбота про те, щоб людина не заважала людині, щоб усі разом почували б себе добре». Відповідно до цього положення Д.С.Лихачов [8,104—113] виділяє чотири принципи етикету, що узгоджуються з загальнолюдським принципом «розумно — морально — красиво» [6, 9]. У свою чергу Г.П.Медведєва інтеп-ретує ці принципи таким чином.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.