7. Ви не можете говорити про клієнтів, що вони безнадійні.

Багато досвідчених соціальних працівників могли б перерахувати певні індикатори, за якими вони передбачають, що той або інший випадок з клієнтом буде успішним. З мого особистого досвіду я міг би навести декілька прикладів, коли я починала працювати з клієнтом, що думає про себе самого як такого, що не має ніякої надії знайти свій шлях на цій землі. Проте незабаром відбувалися перші позитивні зміни, а потім я ставала свідком неймовірного прогресу! Я упевнена, що передбачити відсутність змін неможливо, тому з приводу перспектив кожного нового клієнта потрібно бути налаштованим якомога оптимістичніше, незважаючи на будь-яку жахливу інформацію про них. До того ж, цей позитивний настрій передається і клієнту, у свою чергу допомагаючи йому отримати надії.

8. Клієнти — це нашого колеги/партнери, вони потребують по ваги й конфіденційності.

Коли я працюю з клієнтом, я не просто роблю свою справу, — кожний з нас на рівних бере участь у процесі і впливає на нього. Отже, дуже важливо визнавати цей факт і ставитися до клієнта так само, як і до свого колеги. Це включає конфіденційність усієї інформації, що я запитую в клієнта протягом нашого спілкування. Я не маю права обнародувати цю інформацію до кінця мого життя! Зви-

чайно, якщо людина знаходиться в небезпеці й розголошення таємниці захистить її, може набирати сили виняток з цього правила, але й у цьому випадку, шануючи свого клієнта, я зобов'язана проінформувати його про свої зобов'язання й умови порушення конфіденційності.

9. У нашу роботу входить мотивувати клієнтів і вселяти в них надію.

Занадто часто ми очікуємо від клієнта радісного трепету з приводу вторгнення в його життя соціального працівника зі своїми пропозиціями щодо зміни життя. Зміни важкі, і клієнти часом мають вагомі причини, щоб не тремтіти від щастя при нашій появі. Тому для всіх було б корисно усвідомлювати існування природної схильності остерігатися соціального працівника. Запам'ятаєте, що якщо ви виконуєте свою роботу сумлінно, то повинні зробити все, щоб одержати підтримку і схвалення здійснюваних змін з боку клієнта.

10. Клієнти мають право на зміну власних переконань і життє вого стилю без усякого тиску з нашого боку (якщо, звичайно, вони не становлять небезпеки для самих себе і оточуючих).

Це значить, що вони мають право зробити свій вибір, навіть якщо їхній варіант радикально відрізняється від запропонованого нами. Іноді це достатньо важко, але необхідно не робити сліпий тиск на клієнтів, якщо вони обирають свій власний шлях, нехай навіть нам він не здається оптимальним.

В Україні на сьогоднішній день відсутній етичний кодекс соціальних працівників, що, проте, не знімає даного питання з порядку денного, оскільки кожен з членів професійної групи, крім українських законів, суспільних норм, обов'язково керується Міжнародними етичними стандартами соціальної роботи.

Резюме

1. Етика соціальної роботи є відносно самостійним поділом етичної науки й вивчає особливості морального аспекту соціальної роботи, визначаючи специфіку реалізації принципів загальнолюдської моралі у сфері соціального обслуговування населення, діяльності

соціальних служб і соціальних працівників; обґрунтовує особливості принципів етики соціальної роботи, розкриває їїфункції, визначає специфіку змісту категорій етики соціальної роботи. Будучи невід'ємною і специфічною частиною філософської науки про роль моральних начал у соціальній діяльності, етика соціальної роботи має велике значення для практики соціальної роботи, тому що спроможність соціальних працівників діяти відповідно до етичних норм істотно підвищує якість послуг, наданих клієнтам.

2. Актуалізація етичних питань соціальної роботи в сучасному світі детермінована принаймні двома основними чинниками. По-перше, у ході свого історичного розвитку соціальна робота досягла такого рівня, коли вона стала невід'ємною частиною життєдіяльності держави й суспільства з ринковою економікою. По-друге, етика професійної соціальної роботи спроможна й повинна забезпечити потребу цивілізованого суспільства визнати вищою його цінністю людину незалежно від її матеріального достатку, здатності до праці, стану здоров'я, освіти, інтелектуальних спроможностей, сімейного стану, статі й віку, раси й національності, поглядів і переконань тощо. Етичні норми спільного існування й діяльності людей у суспільстві потребують надання адекватної допомоги й підтримки кожній людині, що потребує її, допомоги, заснованої на любові до людини, повазі її прав, принципах гуманізму й соціальної справедливості.

3. Етика соціальної роботи базується наїїдеонтологічній парадигмі як комплексу норм, встановлень і розпоряджень про зобов'язання і професійні обов'язки, відповідальності соціального працівника перед суспільством і державою, перед соціальною роботою як професією і соціальним інститутом, перед колегами і перед клієнтом соціальної роботи. Деонтологія соціальної роботи характеризує той факт, що етика соціальної роботи з моралі доброчесної поведінки перетворилася в мораль норми соціальної роботи, у якій фіксується її належне у визначених максимах і правилах (професійний обов'язок, його зміст, об'єктивний і суб'єктивний обов'язки, моральний обов'язок, деонтологічні принципи, конкретні професійні стосунки і т. ін.).

Належне в етиці соціальної роботи й соціального працівника виявляється в системі конкретних професійних стосунків (як відповідальність і обов'язок соціального працівника перед суспільством і державою, перед професією, перед колегами, перед клієнтом і його близькими, перед самим собою), в етикеті соціального працівника, у типових ситуаціях його професійної діяльності, в особистісно-мо-ральних рисах соціального працівника.

4. Сучасна професійна етика соціального працівника становить собою значеннєву соціальну дію, економічно орієнтовану. Основу сукупності засобів діяльності й характеру професійної поведінки соціального працівника становить етика як система норм моральної поведінки професійної групи. У цьому випадку поняття «клієнт соціальної роботи» набуває нової якості. З одного боку, клієнти — це ті, що замовляють послуги в суб'єкта соціальної роботи, а з іншого, —люди, які опинились в особливому соціально-психологічному стані. Екологічний характер соціальної роботи акцентує її цільовий компонент на посиленні суб'єктивної ролі клієнта, що, у свою чергу, детермінує систему професійних цінностей соціальної роботи й етичний кодекс соціального працівника.

Глосарій

«Домострой» — твір російської літератури 16 ст, зібрання життєвих правил і настанов; виник у середовищі новгородського боярства й купецтва; широко відобразив реальний побут і мову 16 ст.

«Золоте правило» — одна з найдавніших моральних заповідей, що є в народних прислів'ях, приказках тощо, як-от: не роби іншим того, чого не хочеш, щоб робили тобі. Висловлювалася дав-пьосхідними й давньогрецькими мудрецями, ввійшла до Євангелія. Кант видозмінив її у своєму вченні про категоричний імператив.

Авторитет — специфічні стосунки, що існують між яким-не-будь індивідом, групою, організацією або соціальною нормою (носіями авторитету) та іншими індивідами (реципієнтами авторитету).

Виражається в безумовному, хоча й неформальному впливі носіїв авторитету, але лише в тому випадку, якщо реципієнти визнають їх авторитетними для себе, згодні сприймати вплив авторитету й підпорядковуватися йому. Авторитет особистості соціального працівника є одним із важелів соціального керування й невідємний від авторитету системи соціального обслуговування в цілому.

Деонтологія (наука про обов'язкове) — розділ етики, що розглядає проблеми обов'язку й обов'язкового; термін запропонований англійським філософом Н. Бентамом (1834) для позначення теорії моральності в цілому.

Екологія соціальна (екологія людини) формується з 70-х рр. 20 ст. Вивчає закономірності взаємодії суспільства й навколишнього середовища, а також практичні проблеми його охорони; включає різноманітні філософські, соціологічні, економічні та ін. аспекти (наприклад, екологічна етика, екологія соціальної роботи тощо). У цьому випадку говорять про «екологізацію» сучасної науки.

Етика (грец. еіЬоз — «звичай, вдача, характер») — філософська дисципліна, що вивчає мораль, моральність.

Етикет (фр. еііциеіїе) — установлений порядок, поведінка.

Етос—термін античної філософії, що позначає характер якоїсь особи або явища. Е. як стійкий моральний характер часто протиставляється пафосу як душевному переживанню. Е. соціальної роботи, наприклад, — це її внутрішній лад і характер впливу на клієнта.

Кодекс (лат. сосіех) — систематизований єдиний законодавчий (нормативний) акт, що регулює будь-яку окрему галузь суспільних відносин.

Морачь (від лат. тогаїіз — «моральний») — моральність, особлива форма суспільної свідомості й вид суспільних відносин (моральні відносини); один з основних засобів регуляції дій людини в суспільстві за допомогою норм.

Норма (від лат. погта — «керівне начало, правило, зразок») — зазначене установлення, визнаний обов'язковим порядок, устрій чого-небудь (наприклад, Н. моралі).

Обоє 'язок — категорія етики, моральні обов'язки людини, які виконуються зі спонукань совісті.

Цінність — позитивна або негативна значимість об'єктів навколишнього світу для людини, класу, групи, суспільства в цілому, обумовлена не їхніми властивостями як такими, а їхньою залучені-стю до сфери людської життєдіяльності, інтересів і потреб, соціальних відносин; критерії та способи оцінки цієї значимості, виражені в моральних принципах і нормах, ідеалах, установках, цілях.

Питання й завдання

1. Що насамперед підлягає оцінці при розгляді етичних питань у професійній діяльності? Відповідь обґрунтуйте.

2. Визначте й охарактеризуйте основні причини необхідності етичної регламентації професійної поведінки в соціальній роботі в сучасному українському суспільстві.

3. Визначте й охарактеризуйте етапи становлення й розвитку етичних традицій соціальної роботи.

4. Охарактеризуйте ситуацію, у якій перебуває етика соціаль-іюї роботи в Україні.

5. Проаналізуйте найважливіші міжнародні документи по захисту прав людини.

6. Що необхідно для повної реалізації міжнародних документів в Україні?

7. Розробіть Декларацію етичних принципів соціальної роботи.

8. Проаналізуйте документ «Етика соціальної роботи: принципи і стандарти», прийнятий загальними зборами Міжнародної федерації соціальних працівників (м. Коломбо, липень 1994 р.).

9. Назвіть загальні психологічні якості і спроможності, необхідні для соціального працівника.

10. На основі яких моральних принципів ви будете будувати свої стосунки з клієнтом?

11. Які права, що дозволяють вирішити проблеми клієнтів, існують у соціальних працівників?

12. Сформулюйте основні етичні правила взаємостосунків у колективі професіоналів у галузі соціальної роботи.

10. Охарактеризуйте сутність деонтологічного підходу в теорії і практиці соціальної роботи.

10. Проаналізуйте принципи деонтології соціальної роботи.

11. Охарактеризуйте такі поняття: «професійний обов'язок», «об'єктивний обов'язок», «суб'єктивний обов'язок», «моральний обов'язок».

12. У чому полягає відповідальність і обов'язок соціального працівника перед суспільством і державою?

13. У чому полягає відповідальність і обов'язок соціального працівника перед професією?

14. У чому полягає відповідальність і обов'язок соціального працівника перед колегами?

15. У чому полягає відповідальність і обов'язок соціального працівника перед клієнтом і його близькими?

16. У чому смисл і зміст обов'язку соціального працівника перед самим собою?

21. На основі загальнолюдського принципу «розумно — морально — красиво» розробіть систему принципів етикету соціального працівника.

22. Виходячи з принципів етикету соціального працівника, охарактеризуйте типову ситуацію «знайомство» у його професійній діяльності.

23. Виходячи з принципів етикету соціального працівника, охарактеризуйте типову ситуацію «консультування» у його професійній діяльності.

24. Виходячи з принципів етикету соціального працівника, охарактеризуйте типову ситуацію «спілкування з соціальним оточенням клієнта» у його професійній діяльності.

25. Виходячи з принципів етикету соціального працівника, охарактеризуйте типову ситуацію «робота з представниками закладу й організації» у його професійній діяльності.

26. Виходячи з принципів етикету соціального працівника, охарактеризуйте типову ситуацію «контакти зі спонсором» у його професійній діяльності.

27. Виходячи з принципів етикету соціального працівника, охарактеризуйте типову ситуацію «телефонна розмова» у його професійній діяльності.

28. Доведіть, що саме особистісні риси соціального працівника багато в чому визначають оптимальний характер і ефективність соціальної роботи.

29. Охарактеризуйте необхідні компоненти моральної свідомості соціального працівника.

30. Охарактеризуйте морально-духовні якості особистості соціального працівника.

31. Розробіть методику діагностики моральної свідомості со-і і,іального працівника.

32. Розробіть методику діагностики морально-духовних якостей особистості соціального працівника.

33. Охарактеризуйте центральну проблему в теорії соціальної роботи — проблему соціальної дії.

34. Охарактеризуйте сутність феномена «екологічно орієнтована соціальна робота».

35. Складіть систему ключових (головних) професійних цінностей соціальної роботи.

36. Складіть систему найближчих (безпосередніх) професійних цінностей соціальної роботи.

37. Складіть систему операціональних (інструментальних) професійних цінностей соціальної роботи.

38. Проаналізуйте приклади етичних кодексів різноманітних країн і на їхній основі спробуйте розробити відповідний кодекс для Асоціації соціальних працівників в Україні.

Іменний покажчик

Володимир /(? — 1015), князь новгородський (із 969 р.), київський (з 980 р.). Молодший син Святослава. У 988 — 989 рр. ввів як державну релігію християнство. При В. І давньоруська держава вступила в період свого розквіту, посилився міжнародний авторитет

Русі. У билинах наз. Красне Сонечко. Канонізований російською церквою.

Володимир II Мономах (1053 — 1125), великий князь київський (з 1113 р.). Син Всеволода 1 й дочки візантійського імператора Костянтина Мономаха. Розробив статут, що обмежував сваволю лихварів. У «Повчанні» закликав синів зміцнювати єдність Русі.

Гааз Ф.П. (1780 — 1853), лікар-гуманіст. Як головний лікар московських тюрем (з 1828 р.) домігся поліпшення утримання ув'язнених, організаціїтюремноїлікарні, шкіл для дітей арештантів.

Лавров П.А. (1856 — 1929), філолог-славіст, академік АН СРСР. Відомий працями з ранньої історії слов'янської писемності, історії слов'янських літератур, мовознавства.

Ртищев Ф.М. (1626 — 1673), дворецький, окольничий, глава ряду наказів, член «Гуртка ревнителів благочестя». На свої засоби відкрив кілька лікарень, богаделень, школу в Андріївському монастирі.

Література

1. Антология социальной работьі / Сост. М.В.Фирсов. — М., 1995.

2. Бербешкина З.А. Зтика социального работника // Теория и практика социальной работьі: проблемьі, прогнози, технологии. — М, 1993.

3. Волченко Л.Б. Гуманность, деликатность, вежливость и зти-кет. — М., 1992.

4. Гумилев Л.Н. От Руси до России. Диалог источников. — М„ 1995.

1. Гумилев Л.Н. Зтногенез и биосфера Земли. — М., 1994.

5. Курочкина И.Н., Черник Т.В. Зтикет в нашей жизни: истори-ческий и методический аспектьі. — М, 1994.

6. Лавров П.Л. Цена прогресса. История письма // Избр. про-изведения: В 2 т. — М., 1965. — Т. 2.

7. Лихачев Д.С. Школа зтикета: поучение на всякий случай. — Єкатеринбург, 1995.

9. Медведева Г.П. Зтика социальной работьі: Учеб. пособие для студ. вьісш. учеб. заведений. — М., 1999.

10. Профессионально-зтические нормьі социальной работьі. — М., 1993.

11. Советский знциклопедический словарь. — М., 1987.

12. Соціальна робота: Хрестоматія // Соціальна робота. — Кн.

3. —К.,2001.

13. Тетерский С.В. Введение в социальную работу: Учеб. пособие. — М., 2000.

14. Федоренко Е.Г. Профессиональная зтика. — К, 1983.

15. Фирсов ГИ.В. Введение в специальность и основьі профес-сиональной зтики социального работника. — М., 1993.