Контакти зі спонсорами

Такі контакти встановлюються соціальними працівниками і

службами в інтересах їхньої діяльності й мають на меті надання допомоги клієнтам. Оскільки соціальні працівники зацікавлені в контактах більше, ніж спонсори, варто при призначенні часу й місця зустрічі враховувати інтереси й можливості в першу чергу потенційних спонсорів.

Оскільки при контактах із спонсорами насамперед переслідуються цілі вирішення матеріальних проблем клієнтів, матеріально-технічного забезпечення соціальних служб, варто чітко пояснити, якого роду допомога потрібна й у якому обсязі. Практика показує, що спонсори уникають давати соціальним службам гроші, надаючи перевагу оплачуванню рахунків або наданню товарів або послуг. Тому, готуючись до зустрічі, необхідно підготувати попередній розрахунок (кошторис) витрат на придбання необхідних товарів або послуг і пояснювальну записку, з якої спонсор міг би отримати необхідну інформацію про передбачене використання наданих їм засобів, товарів і послуг. Наприклад, якщо соціальна служба потребує спонсорських коштах для придбання оргтехніки для себе або продуктів харчування для якоїсь категорії клієнтів, варто не тільки підготувати кошторис із вказівкою вартості того, що купується, але й документ, який би свідчив, де, як і з якою метою буде використана оргтехніка, кому саме й на якій підставі будуть виділені продукти.

Проводячи роботу зі спонсором, соціальний працівник повинний розуміти, що виділення засобів соціальній службі на її потреби або потреби клієнтів для спонсорів є добровільною справою, актом милосердя. Це потребує від соціального працівника особливої гідності й такту, спритності (оскільки він, хоча більшою мірою й від імені клієнтів, виступає в ролі прохача), а також знання проблем і потреб клієнтів, уміння переконувати співрозмовника. Особливо сердечно варто дякувати спонсорам за надану допомогу не тільки від свого імені, але й від імені клієнтів.

Телефонна розмова

Розмова по телефону є невід'ємною частиною професійної діяльності соціального працівника. Розмови по телефону можуть відбуватися з клієнтами, колегами, представниками спонсорських

та інших організацій тощо, тому для соціального працівника важливо знати основні правила спілкування по телефону.

Спілкування по телефону починається з очікування відповіді на виклик абонента. Правила сучасного етикету рекомендують не дзвонити рано-вранці або пізно ввечері (якщо це не обговорено абонентом заздалегідь), очікувати відповіді на виклик протягом 5 — 7 гудків. Проте соціальному працівникові, що має справу з клієнтами похилого віку, які мають послаблене здоров'я, варто чекати довше: протягом такого короткого часу клієнт може не встигнути підійти до телефону.

Розмову завжди варто починати з привітання. Етикет рекомендує дотримуватися визначених часових меж телефонної розмови — не більше 5 хвилин (зважаючи, що більш велика інформація потребує особистої зустрічі). Проте соціальний працівник, визначаючи тривалість розмови, повинен орієнтуватися за ситуацією: неетично закінчувати розмову, якщо клієнт чогось не зрозумів, не дочув, попросив повторити або пояснити. Дотримання звичайних форм мовленнєвого етикету, про які говорилося раніше, обов'язкове й при телефонній розмові.

Першим покласти слухавку повинен клієнт.