Розділ 2 експериментальна перевірка шляхів формування пізнавальної активності студентів майбутніх соціальних педагогів

2.1. Організація та методи дослідження

Педагогічний експеримент було проведено у 2010-2011 навчальному році на базі Харківського гуманітарно-педагогічного інституту з метою перевірки ефективності формування пізнавальної активності студентів-майбутніх соціальних педагогів.

Дослідження проведено у три етапи, послідовність яких визначалася загальною метою дослідження.

На І етапі здійснювався констатувальний експеримент для перевірки існуючого рівня пізнавальної активності студентів у контрольній та експериментальній групах.

На ІІ етапі – формувальний експеримент для стимулювання пізнавальної активності студентів-майбутніх соціальних педагогів через реалізацію розробленого дидактичного комплексу засобів.

На ІІІ етапі – контрольний експеримент для вивчення змін рівня пізнавальної активності студентів після впровадження активних методів навчання у навчально-виховний процес.

В дослідженні брали участь дві групи студентів ХГПІ II курсу, загальна кількість яких складала 50 осіб. Перша група – експериментальна (ЕГ). До неї увійшло 25 осіб. Друга група – контрольна (КГ), у кількості 25 осіб.

За результами теоретичного аналізу нами, було визначено рівні розвитку та показники пізнавальної активності: мотивація досягнення успіху та мотивація професійного вибору студентів.

Навчально-пізнавальні мотиви визначають напрям пізнавальної активності студента, відображаючи характер інтересу до різних засобів та прийомів самостійного оволодіння знаннями, до методів наукового пізнання, що може бути спрямовано як на досягнення успіху, так і на уникання невдачі. Для порівняння обраних для експерименту академічних груп та оцінки їх за показником «мотивація досягнення успіху» у констатувальному експерименті використовувалася методика дослідження мотивації (тест-опитувальник А. Мехрабіана для виміру мотивації досягнення успіху) (додаток А).

Мотиви професійного вибору свідчать про вияв пізнавальної активності студентів у сфері професійних інтересів. Для порівняння обраних студентських груп та оцінки їх за визначеним показником у констатувальному експерименті використовувалася методика дослідження мотивації професійного вибору (за К. Пашнєвим) (додаток Б).

Рівні пізнавальної активності та ступень їх прояву у навчально-виховному процесі оцінювалися у дослідженні на підставі визначених мотивів досягнення успіху, уникання невдач та дослідження мотивації професійного вибору:

– нульова активність (низко негативний рівень мотивації досягнення успіху та дуже низький рівень мотивації професійного вибору);

– репродуктивна активність (низко позитивний рівень мотивації досягнення успіху та низький рівень мотивації професійного вибору);

– частково пошукова активність (відносно високий рівень мотивації досягнення успіху та середній рівень мотивації професійного вибору);

– творча і пошукова активність (високий рівень мотивації досягнення успіху та високий рівень мотивації професійного вибору).

Констатувальний етап мав на меті перевірку рівня пізнавальної активності студентів у контрольній та експериментальній групах.

У ході констатувального етапу експерименту, діагностуючи мотивацію студентів експериментальної та контрольної груп за тестом А. Мехрабіана, були одержані наступні результати (табл. 2.1), які дозволили розподілити досліджуваних студентів за різними рівнями пізнавальної активності (табл. 2.2).

Таблиця 2.1

Результати розподілу студентів КГ та ЕГ груп за видами мотивів досягнення успіху/уникання невдач на констатувальному етапі експерименту за методикою А. Мехрабіана (у відсотках)

Види мотивів	ЕГ	КГ
Виражена потреба в досягненні успіхів	24	32
Середня потреба в досягненні успіхів	52	40
Середня потреба в униканні невдач	16	20
Виражена потреба в униканні невдач	8	8

Визначено що у 24% першокурсників ЕГ і 32 % першокурсників КГ домінує потреба в досягненні успіхів, що відповідає рівню творчої та пошукової активності. У 24 % першокурсників ЕГ та 28 % першокурсників КГ домінує потреба в униканні невдач, що відповідає рівням репродуктивної та нульової пізнавальної активності.

Таблиця 2.2

Розподіл студентів експериментальної та контрольної груп за рівнями розвитку пізнавальної активності відповідно до показника «мотивація досягнення успіху» (у відсотках)

Рівні розвитку пізнавальної активності	ЕГ	КГ
Творча та пошукова активність (високий рівень)	24	32
Частково пошукова активність (відносно високий)	52	40
Репродуктивна активність (низько позитивний)	16	20
Нульова активність (низько негативний)	8	8

Під час констатувального експерименту нами також було проведено вимірювання рівня мотивації професійного вибору студентів за методикою К. Пашнєва, за допомогою якої перевіряється активність ставлення студентів I курсу до професії, яку вони отримують (додаток Б). Результати діагностики представлені в таблицях 2.3 та 2.4.

Таблиця 2.3

Результати розподілу студентів КГ та ЕГ груп за рівнями мотивації професійного вибору студентів за методикою К. Пашнєва у (відсотках)

Рівні мотивації професійного вибору	ЕГ	КГ
Дуже високий	20	16
Високий	44	40
Середній	24	28
Низький	10	11
Дуже низький	2	5

Таблиця 2.4

Результати діагностики рівня пізнавальної активності студентів експериментальної та контрольної груп відповідно до показника «мотивація професійного вибору» (у відсотках)

Рівні розвитку пізнавальної активності	ЕГ	КГ
Творча та пошукова активність (високий рівень)	20	16
Частково пошукова активність (відносно високий)	44	40
Репродуктивна активність (низько позитивний)	24	28
Нульова активність (низько негативний)	12	16

Під час проведення констатувального етапу експерименту було досліджено рівні розвитку мотивації студентів ЕГ та КГ за допомогою методики виміру мотивації досягнення успіху А. Мехрабіана та методики дослідження мотивації професійного вибору К. Пашнєва. Результати відображені у діаграмах (рис. 2.1, рис. 2.2).

Рис. 2.1. Розподіл студентів груп ЕГ та КГ за рівнями мотивації досягнення успіху/уникання невдач на констатувальному етапі експерименту

За результатами дослідження можна зробити висновок, що досліджувані першокурсники КГ більше прагнуть брати на себе важкі завдання, ризикувати, змагатися з іншими людьми, демонструвати свої досягнення, не звертати особливої уваги на невдачі і очікувати позитивної оцінки з боку оточуючих, що свідчить про високу пізнавальну активність таких студентів.

В той же час, серед досліджуваних ЕГ групи більше студентів, у яких побоювання невдачі досить сильно розвинуто і переважає над прагненням до успіхів. Такі студенти часто прагнуть брати на себе прості завдання, сильно переймаються з приводу власних невдач і набагато менше уваги звертають на успіхи. Усе це безумовно негативно позначається на їхній пізнавальній активності та потребує засобів корекції.

У ході констатувального експерименту було встановлено, що значна кількість досліджуваних першокурсників (ЕГ – 52 % та КГ – 40 %) мають виражений конфлікт між двома протилежно спрямованими і досить сильними мотиваційними тенденціями: прагненням до успіху і побоюванням невдач (рівень частково пошукової активності). Таким студентам важко приймати рішення в навчальних ситуаціях, пов’язаних з можливими успіхами або не менш вірогідними невдачами. Вони занадто емоційно реагують при виникненні таких ситуацій, виявляючи при цьому нерішучість у діях. Кількість студентів, у яких потреба в досягненні успіхів і униканні невдач розвинуті однаково погано, дещо менша серед першокурсників контрольної групи.

Згідно результатам дослідження студентів за показником «мотивація досягнення успіху», формування пізнавальної активності досліджуваних у Ег та Кг потребує подальшого вдосконалення. Отримані дані свідчать про необхідність застосування спеціальних заходів (дидактичного комплексу занять зі стимулювання пізнавальної активності студентів) для підвищення мотивації досягнення успіху у більшості досліджуваних як чиннику розвитку їхньої пізнавальної активності.

Рис. 2.2. Розподіл студентів груп ЕГ та КГ за рівнями мотивації професійного вибору на констатувальному етапі експерименту

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок про те, що в досліджуваних ЕГ та КГ виявлена достатньо велика кількість студентів з недостатнім і середнім рівнем мотивації професійного вибору, що відповідає репродуктивній та нульовій пізнавальній активності студентів.

Тому є необхідним впровадження заходів активізації пізнавального процесу з використанням змін у змісті, формах та методах навчання у процесі професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів з метою підвищення загального рівня їх професійної спрямованості.

Таким чином, ми дійшли до висновку щодо важливості стимулювання пізнавальної активності студентів-майбутніх соціальних педагогів.