2.2. Впровадження активних методів навчання для стимулювання пізнавальної активності студентів майбутніх соціальних педагогів

На формувальному етапі експерименту була проведена робота з експериментальною групою щодо стимулювання пізнавальної активності студентів-майбутніх соціальних педагогів – упроваджено активні методи і прийоми навчання студентів. У контрольній групі проводилися традиційні для навчально-виховного процесу ВНЗ заняття, з використанням звичних дидактичних засобів.

Розроблений в дослідженні дидактичний комплекс засобів стимулювання пізнавальної активності майбутніх соціальних педагогів впроваджувався у навчально-виховний процес у Харківському гуманітарно-педагогічному інституті у ході занять з розвитку пізнавальної активності студентів-майбутніх соціальних педагогів.

Впровадження активних методів та прийомів навчання студентів відбувалося у межах занять з профільної дисципліни «Професійна адаптація майбутніх соціальних педагогів» (додаток В), яка складається з 54 аудиторних годин: 14 годин лекційних занять; 14 годин семінарських занять; 24 годин практичних занять, що впроваджувалися на заняттях лише в експериментальній групі (один раз на тиждень), у контрольній навчання велося традиційно.

Основним завданням спецкурсу "Професійна адаптація майбутніх соціальних педагогів" є участь у формуванні культури майбутнього соціального педагога. Сучасна концепція педагогічної освіти вимагає створення умов для розвитку творчих здібностей студентів вищих педагогічних закладів освіти вузів, завдяки чому можна досягти глибокої наукової професійно-педагогічної підготовки. Важливим принципом побудови дисципліни є відбір знань із різних галузей наук, які забезпечують формування умінь впливати на особистість, колектив з метою їх розвитку. Курс "Професійна адаптація майбутніх соціальних педагогів" дозволяє об'єднати теоретичну і практичну складову процесу підготовки студентів.

Впровадження активних методів навчання передбачало такі дії на заняттях з профільної дисципліни: впровадження коротких запитально-відповідних співбесід зі студентами протягом обговорення теоретичних питань; проведення коротких підготовлених самостійно або під керівництвом викладача презентацій студентів, які б розкривали одне з питань теми що вивчається; проведення коротких тестів на 5-10 хвилин, що демонструвало б розуміння студентами викладеного матеріалу, тощо.

Перетворення практичних занять/семінарів у так звані «майстерні», тобто такі види занять, де студенти в ході обговорень, дискусій вирішують значущі проблеми спеціальності на основі власних самостійних напрацювань, а не просто «опитуються» за матеріалом, начитаним у лекціях.

Широке впровадження у практичні/семінарські заняття виконання презентацій, самостійно підготовлених студентами за завданнями викладача, рольових та ділових ігор, виконання студентами індивідуальних та групових навчальних проектів, які відображають практику роботи за фахом.

Широке використання мультімедійних засобів у процесі проведення практичних/семінарських занять, електронних та різних видів опорних конспектів лекцій, надання студентам навчальної інформації на електронних носіях, Інтернет-пошук як студентами, так і викладачами для цілей навчального процесу тощо.

Активні методи навчання впроваджувалися у навчально-виховний процес поступово: спочатку діагностичні засоби, що забезпечували проведення первинної діагностики пізнавальної активності студентів, на початку навчальних занять; потім засоби, що забезпечували високий рівень пізнавальної активності студентів під час реалізації спецкурсу «Професійна адаптація майбутніх соціальних педагогів», проведення семінарів, конкурсів, соціально-педагогічних тренінгів, що сприяють набуттю студентами дидактично збагаченого соціального досвіду, формуванню мотивації до навчання і, як наслідок, пізнавальної активності; насамкінець – аналітичні, які забезпечували проведення вторинного тестування, завдяки результатам якого можливо перевірити ефективність проведеної роботи.

Методики проведення дидактичного комплексу занять (додаток Д) ефективно сприяли створенню позитивної невимушеної довірливої атмосфери спілкування, згуртовували колектив, спрямовували його на досягнення певного результату спільної навчальної діяльності. Використання розмаїття дидактичних засобів протягом занять було запорукою виникнення та закріплення у студентів інтересу до спілкування та спільної діяльності, вони мали нагоду проявити себе, краще узнати один одного, зацікавитися особистістю іншого.

На початку занять впроваджувалися дидактичні ігри діагностичного характеру задля збирання та вивчення інформації про обізнаність студентів щодо основних теоретичних положень соціальної педагогіки як науки, про сфери та об’єкти роботи соціального педагога, методики та технології соціального виховання та соціально-педагогічної допомоги, про професійні мотиви та рівень пізнавальної активності студентів.

Виходячи з того, що одним з важливих завдань стимулювання пізнавальної активності особистості є розвиток у студентів навичок самопізнання, впровадження активних методів навчання підсумовувалося у саморефлексії за допомогою питань для обговорення:

– Що допомагало та заважало команді під час виконання завдання?

– Яку поведінку спостерігали – конкуруючу або взаємодіючу?

– Що здивувало Вас під час виконання вправи?

– Як можна було б описати стиль спілкування?

– Яка група скоріше впоралася з завданням?

– Як у неї це вийшло?

– Чи усі команди поводилися гідно?

– Якою була атмосфера заняття: невимушена, напружена, весела?

– Чи усі учасники отримали у ході гри якусь роль?

– Хто частіше брав на себе керівництво процесом?

.

Розвитку пізнавальної активності студентів особливо сприяло те, що вони засвоїли методику обговорення підсумків занять, паралельно вивчаючи власну особистість. Це дало можливість поєднати процес набуття студентами професійних умінь та навичок самовивчення особистості з оцінкою власних можливостей, інтересів, здібностей. Більшість студентів охоче обговорювали результати занять у групі, радилися з одногрупниками та викладачем, ділилися результатами самоспостереження. Це сприймалося іншими як необхідне – спосіб краще пізнати один одного, студенти проявляють такт та толерантність протягом обговорення.

Заняття передбачало створення в процесі його проведення сприятливої атмосфери прийняття кожного члену колективу, розділення його інтересів, для чого використовувалася гра "Сніговий ком". З цією ж метою доцільно використовувати ігри "Коло привітань-комплімент", "Коло знайомств-інтерв'ю" та ін.. Позитивний ефект вказаних ігор побудований на багаторазовому повторені імен учасників гри, на щирому бажанні кожного учасника запам’ятати імена усіх присутніх.

Для стимулювання інтересу студентів до спільної діяльності та більшого згуртування колективу, для оцінки та формування здатності мікроколективів до взаєморозуміння використовувалися ігри-змагання, яким передував розподіл дозвільного колективу на команди, вибір капітана та визначення атрибутів команди (назви, девізу, емблеми, пісні та ін.). Під час проведення ігор "Хустинки та кульки", "Психологічний портрет команди", "Струм", "Співанки", "Мозковий штурм", "Банк цікавих ідей", дидактичні вікторини різноманітної тематики тощо, відзначалася згуртованість мікроколективу, уміння діяти спільно, розуміти один одного.

Слід враховувати, що ігри, які потребують розумового напруження, та ігри розважального характеру необхідно було використовувати у розумному сполученні. Серед ігор розважального характеру – "Хустинки та кульки", "Струм" – ігри, що дають змогу оцінити та сформувати здатність колективу до спільної діяльності.

Серед ігор, які потребують певного розумового напруження і вербальної взаємодії у групі використовувалися рольові та ділові ігри:

– ділові ігри «Алгоритм розв´язання управлінських проблем»;«Мізковий штурм»; «Банк цікавих ідей»; «Прийняття групових рішень»;

– навчально-рольові ігри «Послідовність дій при вирішенні проблем»; Навчально-рольова гра «Базові технології прийняття рішень»; «Скульптура з п´яти монет»; «Правила для переможця».

Гра “Мізковий штурм” широко відома у педагогіці і здобула на заняттях здобула нового змістового навантаження. Командам було дано завдання на теми: «Соціальний педагог як особливий тип вихователя», «Соціально-педагогічна діяльність та її особливості», «Робота соціального педагога у школі» та ін., пов’язане з плануванням подальшої діяльності колективу майбутніх соціальних педагогів. Протягом 5-10 хвилин студенти повинні були генерувати якомога більше цікавих та оригінальних ідей. Оцінювалася кількість ідей, їхня оригінальність, доцільність, незвичність, гумористичність. Позитивний ефект досягався повною забороною критичних зауважень, свободою висловлювань, стимулюванням гумору та жартів.

У ході занять проводились вікторини, присвячені загальновідомим та цікавим для студентів темам з предмету, що вивчається. Вікторини проводилися задля збирання інформації про обізнаність студентів щодо основних теоретичних положень соціальної педагогіки як науки, про сфери та об’єкти роботи соціального педагога, методики та технології соціального виховання та соціально-педагогічної допомоги, про професійні мотиви та рівень пізнавальної активності студентів. Це дозволило створити умови для самопрояву у сфері професійних знань, виявити потенційних інтелектуальних лідерів у колективі, надало заняттю елемент змагання, азарту. Протягом вікторини постійно урізноманітнювалися зміст та форма питань (питання з варіантами відповідей; питання з підказками; бліц-питання; питання спрямовані на пошук вірної версії; питання-жарти та ін.).

Таким чином, в експериментальній групі було використано методи активного навчання для стимулювання пізнавальної активності студентів.