Розділ 9. Динаміка берегової зони.

Тема 9.1. Класифікація морських берегів

9.1.1. Берегова зона. Динаміка берегової зони

Лінія перетину поверхні моря з поверхнею суші називається береговою лінією. Її положення змінне: при згонах і відпливах вона відходить в сторону моря, при припливах і нагонах вона переміщається в сторону суші.

Берегова зона складається із:

1. Підводного берегового схилу.

2. Прибійної зони.

3. Самого берега.

Підводний береговий схил уявляє собою мілководну частину моря, рельєф якої утворений хвилями при даному рівні моря. Верхньою межею цього схилу є берегова лінія. До берегової лінії прилягає прибійна зона – ширина її залежить від нахилу дна і розміру хвилі.

Частина моря розташована над підводним береговим схилом називається прибережною.

Зі сторони суші до берегової лінії прилягає самий берег – смуга суші, на якій є форми рельєфу, утворені морем. Узбережжя – смуга суші, на якій збережені форми рельєфу, утворені морем при історично високих рівнях.

До факторів формування берегової зони відносяться: атмосферні опади, дія припливів криги, твердий річковий стік та ін. Велику роль відіграє і поступовий вертикальний рух земної кори і зміна об’єму води в океанах та морях.

9.1.2. Класифікація морських берегів.

Береги розділяються по контуру берегової лінії і по походженню, по рельєфу узбережжя, по матеріалам, які складають берег та ін.

1. По контуру берегової зони:

   1. Прямолінійні – береги можуть бути пологими, крутими та прямовисними.

   2. Бухтові (звивисті) береги – характерні наявністю близько розташованих одна від

одної бухт та затонів (берег у м. Севастополя).

3. Дугоподібні береги - складаються із ряду дугоподібних звивистостей. Вигнутий беріг чергується з випуклим.

4. Подвійні береги - утворюються косами та відмілинами, що йдуть паралельно корінному берегу.

5. Острівні береги – навколо основного берега розташовані острови та скелі.

1. По походженню:

   1. Дельтовий берег – утворений дельтами, що впадають в море річок і має рівнинний вигляд.

   2. Лагунні береги – уявляють собою ряд неглибоких лагун або лиманів, відокремлених від моря косами.

   3. Фіордові береги - для них характерні довгі, вузькі та глибокі затоки з високими і дуже крутими берегами. Фіорди утворені льодовиками і затоплені морем.

   4. Шхерні береги – оточені багаточисленними невеликими скелястими островами і скелями (Швеція , Фінляндія).

   5. Ріасові береги – утворені внаслідок затоплення морем гірських долин. Характерні воронкоподібні і розгалуджені бухти і затоки (Берег Китаю).

2. В залежності від матеріалу , що складають береги, розрізняють: піщані, малопіщані, скелясті, льодові та мерзлотні.

9.2. Формування берегів різних типів

9.2.1. Повздовжній потік наносів

Під впливом вітрових хвиль і течій утворюється потік наносів навколо берега.

Розрізнюють поперечний і повздовжній рух наносів. В одних місцях відбувається

руйнування порід, в інших – акумуляція.

Наносами називають рухомий матеріал, який переміщається в узбережній зоні моря.

Наноси можуть бути мілкозернистими (d<0,05мм), крупнозернистими (d>0,05мм).

Характеристиками потоку наносів є:

1. Ємкість – максимальна кількість наносів, яка переміщується в одиницю часу.

2. Потужність – кількість матеріалу, який переносить потік в одиницю часу через даний переріз.

3. Ступінь насичення- відношення потужності потоку до його ємкості.