Романська система

Романська система (Франція, Італія, Бельгія, Японія та інші) розділяє спадкоємців на класи, що послідовно призиваються до спадкування, на підставі ступеню їх споріднення.

Кожний клас призивається до спадкування в тому випадку, коли немає нікого з усіх, які входять в попередній клас. В середині кожного класу вирішальною є ступінь споріднення спадкоємця з спадкодавцем: родич більш близької ступені відстороняє від спадкування більш далеких родичів.

Як загальне правило, в країнах романської системи є чотири класи спадкоємців (в Японії – три).

На перше місце серед спадкоємців за законом ця система становить низхідних родичів (дітей, в тому числі всиновлених). Вони призиваються до спадкування одночасно в рівних долях. Щодо низхідних родичів більш далекого ступеню споріднення, тобто онуків, правнуків та інших, то для них встановлено право представництва.

До другого класу у Франції та Італії входять батьки спадкодавців, а також його брати та сестри. При цьому згідно із французьким правом батько та мати отримують по ¼ спадкового майна, а інше майно – брати та сестри. Якщо один із батьків є померлим, його частка переходить до братів та сестер.

Спадкоємці третього класу (у Франції та Італії) – дід та бабка, а також прадід та прабабка. Спадкове майно в цьому випадку ділиться порівну: половина йде у материнську лінію, половина – у батьківську. Висхідні більш близького ступеню в кожній лінії виключають висхідних більш далекої лінії.

Четвертий клас спадкоємців згідно із французьким та італійським правом – інші бокові родичі. До них відносяться дядьки та тітки, племінники та племінниці, двоюрідні брати та сестри і інші, але, як правило, не далі шостої ступені. В цьому випадку у Франції половина спадкового майна переходить до родичів по батьківській, а половина – до родичів по материнській лінії.

Для романської системи спадкового права характерно те, що той із подружжя, хто залишився жити, не входить ні в один із цих класів. Його інтереси, як правило суттєво попираються. У Франції та в Італії він у більшості випадків отримує на майно не право власності, а узуфрут – право довічного користування (право власності на це майно отримують його соспадкоємці, а він не отримує спадкового майна, або отримує його, якщо немає інших спадкоємців).

Система Парантел

Найбільш значним представником системи парантел є спадкове право Німеччини. Парантела охоплює групу родичів по крові, які походять від спільного предка, включаючи і самого цього предка. Як і при класах, що встановлюються романською системою, доки є члени попередньої парантели, особи, що належать до наступної парантели, до спадкування не призиваються.

Першу парантелу складають низхідні родичі спадкоємця.

Другу парантелу – батьки спадкодавця та їх низхідні родичі. В середині цієї парантели батьки займають привілейоване положення. Якщо обидва батьки живі, то весь спадок переходить до них.

Третю парантелу складають дід та бабка спадкодавця і їх низхідні родичі. Кожен дід та бабка отримують ¼ спадкового майна.

Четверту парантелу складають прадід та прабабка спадкодавця та їх низхідні родичі.

В четвертому та наступних порядках режим розподілу є більш простим. Низхідні родичі не заступають місце свого предка. Не приймається до уваги і різниця в ступенях спорідненості. Кількість парантел законом не обмежена, тому спадкування не обмежується будь-яким ступенем спорідненості.

Той з подружжя, що залишився жити, не входить ні в одну із парантел, однак отримує право власності з низхідними спадкоємцями – ¼, з батьками та їх низхідними – ½.

Слід відзначити, що згідно із & 1934 Німецького цивільного укладення, якщо той із подружжя, що залишився жити не входить до кола родичів, що мають право спадкування, то він одночасно спадкує і як родич. Спадкова доля, що належить йому на підставі споріднення із спадкодавцем, вважається окремою спадковою долею.