3.2. Завдання для практичних занять з дисципліни

Практичне заняття до теми 5 „Практична психологія як сфера професійної діяльності психологів”.

Завдання:

1. Формулювання основних завдань професійної діяльності практичних психологів.

2. Аналіз та обговорення основних етапів діяльності практичних психологів.

3. Конспектування основних розділів „етичного кодексу практичного психолога”.

4. Визначення прав, обов’язків та принципів роботи практичних психологів.

5. Складання письмового огляду основних видів діяльності практичних психологів.

Література: 7, 9,21,23

Практичне заняття до теми 7. „Професійна компетентність психолога як умова збереження нервово-психічного здоров’я особистості”.

Завдання:

1. Обговорення позитивних та негативних боків щодо реалізації основних моделей професійного розвитку особистості.

2. Проблема професійного стресу та деформації особистості: її роль в житті спеціалістів, які працюють в системі „людина-людина”.

3. Ааліз та обговорення шляхів профілактики та подолання емоційної напруженості та стресових становищ серед професійних психологів.

Література: 1, 6, 12, 17.

Практичне заняття до теми 8. „Сфери професійної діяльності практичних психологів”.

Завдання:

1. Формулювання основних цілей, завдань та методів діяльності психолога в сфері освіти.

2. Професійна діяльність психолога в сфері сімейного консультування: розробка програми профілактики розлучень.

3. Професійна діяльність психолога в сфері психологічного консультування та психотерапії: письмовий аналіз основних вітчизняних та закордонних психотерапевтичних парадигм.

4. Визначення перспективних напрямків професійної діяльності практичних психологів в українському суспільстві.

Література: 4, 5, 6, 21

Практичне заняття до теми 9. „Особливості використання електронних ресурсів з проблем психологічної науки та практики”

Завдання:

1. Визначення ролі електронних інформаційних систем у житті студентів та професійних психологів.

2. Обговорення проблеми використання комп’ютерних програм щодо вивчення психічних процесів, станів та властивостей особистості.

3. Інтернет як невичерпне джерело інформації з проблем теорії та практики психології.

4. Перелік основних інтернет-ресурсів з наукової та прикладної психології.

Література: 4, 6, 9, 17

3.3. Вправи з оптимізації процесу міжособистісного спілкування в студентському колективі

Вправи з налагодження контакту та створення працездатності студентів

• Ведучий пропонує помінятися місцями, тим, в кого є однакова ознака, зовнішня чи внутрішня. Вправа починається з фрази „пересядьте всі ті, в кого є ....” При цьому ведучий повинний намагатися зайняти місце кого-небудь із тих, хто пересаджується за вказаною ознакою. Ситуація використовується для того, щоб одержати нову інформацію про студентів.

• Виконується послідовно в парах декілька завдань, кожне з яких виконує спочатку один учасник пари, а потім інший (приблизно по 3 хвилини на кожного учасника).1. Мовчки розглядаємо один одного. 2. необхідно розповісти один одному про те, кого ви бачите перед собою, при цьому розповідати тільки про зовнішність, уникаючи використання оцінок. Починати зі слів „Я бачу перед собою ...” 3. Розповісти один одному про те, яким був, на ваш аогляд, співрозмовник, коли йому було 5 років, при цьому розповідати можна і про зовнішність, і про харатер, і про поведінку. Той, хто слухав, має 1 хвилину на зворотній зв’язок. Починати зі слів „Коли тобі було 5 років, ти був...”. 4. Розповісти співрозмовнику про те, яка він людина. Говоріть про все, що допоможе відповісти на запитання „Яка людина мій співрозмовник”.5. У кожного з членів групи є хвилина на те, щоб презентувати групі свого співрозмовника як людину, з якою вони будуть разом навчатися на протязі наступних 5 – 6 років. Покращує групову атмосферу, скорочує дистанцію між учасниками студентської групи.

• Пропонується почати роботу з того, щоб висказати побажання на сьогодняшній день кожному з членів групи. Починає хтось за бажанням, умовою вправи є те, що кожний може побажати щось тільки одній людині, і йому теж бажають тільки один раз (щоб охопити всіх учасників). Також можна виходити по одному до центра аудиторії та бажати щось усій групі в цілому. Створює позитивний емоційний фон в групі.

• Один з студентів загадує кілька рядків із загальновідомої пісні або вірша. Завдання групи – вгадати ці рядки. Вони мають можливість запитати ведучого 10 разів про що завгодно, при цьому ведучій повинний таким чином відповісти на запитання, щоб у кожній відповіді було сховане одне слово із цих рядків (із збереженням усіх граматичних ознак). Спрямоване на мобілізацію уваги студентів.

• Бажаючий виходить до центру аудиторії та повертається до всіх спиною. Решта студентів запитує в нього про які завгодно теми, студент, який стоїть, повинний відверто відповідати, спочатку називаючи ім’я того, хто запитує. Дає можливість одержати додаткову інформацію про членів групи.

Вправи, спрямовані на встановлення контакту, сприйняття та розуміння емоціного стану інших.

• Відбувається робота в парі. Один з пари приймає вигляд втомленої, приголомшеної, засмученої людини, при цьому намагається дійсно відчути щось подібне. Інший учасник взаємодії повиння знайти засоби щодо покращення емоційного стану співрозмовника, спонукати його на посмішку, при цьому не використовуючи ніякого фізичного контакту. Аналізуються заходи, які використовували обидві сторони в процесі вправи.

• Одному з членів групи пропонують вийти з аудиторії на декілька хвилин. Поки він відсутній, обирають одного з членів групи, який буде приймати акитвну участь у вправі. Коли відсутній повертається у аудиторію, йому пропонують визначити того члена групи, який готовий вступити із ним у емоційний контакт, і при цьому використовує тільки невербальні засоби спілкування. При цьому решта групи навпаки повинна проявляти небажання контактувати з ним. Після виконання вправи обговорюються ті ознаки, які були визначальними для встановлення контакту.

• Члени групи отримують картки із назвою почуття або емоції. Прочитавши назву, кожен із учасників вправи виходить до центра аудиторії та, використовуючи невербальні засоби спілкування, намагається показати це почуття або емоцію аудиторії. Решта групи намагається вгадати, прояв чого саме їм показують Допомагає сформувати „бібліотеку” емоційних проявів, якою можна буде користуватися для аналіза емоційних станів інших людей.

Вправи, спрямовані на розвиток здібності щодо розуміння станів, властивостей людей та груп.

• Члени групи отримують картки з назвою різних тварин. Назва однієї тварини повиння бути написана на двох картках. Члени групи повинні знайти собі пару, використовуючи лише невербальні засоби спілкування: жести, міміку, пантоміміку. Після того, як пари визначаться, розглядається питання стосовно тактики виконання вправи. Вправа дозволяє одержати досвід орієнтування в світі, що оточує, за допомогою невербальних засобів спілкування, підвищує настрій учасників.

• Учасникам вправи пропонується, поміркувавши, деякий час, сказати, якого кольору зараз його настрій, внутрішній стан. Потім пропонується згадати, якого кольору настрій був зранку, як змінювався до цього моменту і чому. Потім пропонується охарактеризувати свій теперішній настрій та емоційний стан. Як варіант пропонується виєначити, якого кольору зараз внутрішній стан вашого сусіда. Вправа спрямована на розвиток здібност івербалізовувати власний стан, самопочуття та знаходити слова для його визначення.

• Група росподіляється на підгрупи і обирає почуття або емоцію, намагаючись показати її за допомогою невербальної дії або скульптурного зображення. У цій дії повинні приймати участь всі члени підгрупи. В той час як перша підгрупа демонструє почуття або емоцію, інша група намагається вгадати, що саме їм показують. Вправа дозволяє виявити конкретні мімічні, пантомімічні, жестикуляційні прояви, які є сигнально вагомими для розуміння стану інших людей.

Вправи з формування професійних навиків спілкування

• Активне слухання: розбитися на пари та сісти обличчям один до одного. Один з учасників пари стає „слухачем”, інший – „доповідачем”.

Слухач отримує інструкцію поводити себе у відповідності з діями, які є показниками активного слухання, а саме:

- сідає навпроти співрозмовника;

- слухаючи його, розлаблюється та зберігає відкриту позу;

- підтримує „контакт очей”;

- трохи нахиляється до свого співрозмовника;

- хитає головою у необхідні моменти;

- використовує належний вираз обличчя;

- час від часу запитує співрозмовника;

- включає у мовлення „мм” або „да”, і т.ін.

Доповідач починає розмовляти із своїм співрозмовником на одну з цікавих для нього тем (наприклад, „моє хоббі”, „найщасливіший момент в моєму житті”, або „витоки стресу в моєму житті”).

В той час як завданням доповідача є розповісти, завданням слуача є слухати співрозмовника, використовуючи показники активного слухання. Учасники вправи виконують її на протязі 10 хвилин, після чого міняються ролями та працюють ще на протязі 10 хвилин. Цього разу розповідач розповідає, а слухач отримує диаметрально протилежне попередньому слухачеві завдання – діяти так, як діє неефективний слухач, тобто відвертається від співрозмовника, не дивиться на нього, зберігає закриту позу, робить не відповідний до ситуації вираз обличчя і т.п.

По завершенню завдання відбувається обговорення, на якому учасники вправи відповідають на питання, чи допомагало їх розповіді те, що їх співрозмовники уважно слухали, або, навпаки, не намагалися використовувати навики активного слухання. Крім того, слухачі відповідають на питання, чи допомагало їм використання формальних елементів активного слухання зосередитись та сконцентрувати увагу на розповіді іншої людини.

• Активне слухання: розбитися на невеликі групи по 3-4 особи та на портязі 15 хвилин провести „мозковий шторм” з метою визначення якостей особистості (не путати якості особистості та навички), якими, на Ваш погляд, повинний володіти добрий слухач. Кількість якостей, які необхідно записати на аркуші паперу, не обмежується.

Після роботи у підгрупах відбувається представлення отриманих результатів іншим учасникам групи, та створюється узагальнений лист якостей особистості, необхідних для ефективного слухача. Узгоджений перелік якостей записується усіма учасниками вправи. Також відбувається дискусія на предмет того, чи можна розвинути вказані якості за допомогою вправ, або ж вони є даними від природи.

• Емпатія: розбитися на пари. В парах відбувається обговорення визначення поняття емпатії та відповідей на наступні питання:

а) в чому різниця між поняттями емпатія, симпатія та ідентифікація?

б) до якої мірі можна відчувати емпатію до іншої людини?

в) у відношенні до кого вам легко буває проявити емпатію, а до кого прояв емпатії з вашого боку не є можливим?

г) чи є емпатія якістю, яка є в людини від народження, чи можна розвивати цю здібність за допомогою вправ?

д) яка роль емпатії в роботі практичного психолога?

На протязі 15 хвилин відбувається обговорення питань, а висновки записуються. Через 15 хвилин починається обговорення цих питань у загальному колі.

• Емпатія: розбитися на невеликі групи по 3-4 особи та на портязі 15 хвилин провести „мозковий шторм” з метою визначення прикладів висловлювань, які б демонстрували прояви емпатії (наприклад, „здається, що ви відчуваєте...”, „ви кажете про це так, ніби це вас дуже бентежить” і т.п.). Кожна підгрупа повинна сформулювати якомога більше подібних віисловлювань. Після цього починається загальне обговорення створених формулювань. Учасники вправи вирішують, чи можна вважати ці висловлювання емпатійними. Після завершення аналізу студенти законспектовують емпатійні висловлювання.