2.2.2. Короткий огляд теоретичної проблематики модуля

Підготовка психологів в Європі.

Підготовка практичних психологів в різних країнах відрізняється за тривалістю, змістом та структурою освіти. Зазвичай в Європейських країнах термін професійної психологічної підготовки складає 5–6 років, при цьому студенти мають можливість самостійно регулювати навчальне навантаження та темпи вивчення психології.

В Європі виділяють три осносвні типи професійної освіти:

• бесперервна п’ятирічна спеціалізована освіта (студенти з самого початку спеціалізуються переважно у одній сфері психології, наприклад, клінічній, віковій або педагогічній психології);

• .бесперервна п’ятирічна загальна освіта (студенти починають із загальної психологічної освіти та починають спеціалізуватися тільки на останніх курсах, або навіть після закінчення внз);

• бесперервна спеціалізована освіта типу „три плюс три” (студенти у перші три роки одержують загальну психологічну освіту, а потім або продовжують вивчення психології у наступне триріччя, або продовжують навчання за іншою спеціальністю).

Якщо говорити про зміст психологічної освіти, слід зазначити, що він складається з таких основних предметних психологічних галузей, як загальна психологія, біологічна психологія; соціальна психологія, психологія розвитку, диференціальна писхологія, клінічна, організаційна та педагогічна психологія. Крім того, існує широке коло дисциплін за вибором студентів, професійна практика та дослідницькі проекти.

У післядипломній освіті психологів в странах Європи існує два основних напрямки: дослідницький та практичний. В першому випадку маються на увазі навчальні програми, спрямовані на одержання ступеню доктора філософії; в другому випадку це програми, спрямовані на засвоєння конкретних професійних знань, умінь та навичок.

Підготовка психологів в США.

Вища психологічна освіта в США складається з трьох основних рівнів навчання:

• двохрічний коледж (студенти обирають курси спеціалізації за власним бажанням, дотримуючись при цьому певного порядку та вимог навчального закладу; майбутні психологи навчаються ефективному спілкуванню, розумінню основних сфер психологічних знань та зосереджуються на головній темі, за якою продовжуватимуть подальше навчання; одержавши ступінь молодшого спеціаліста, випускники коледжу можуть працювати у клініках в якості помічників психологів);

• чотирьохрічний коледж (може бути самостійним навчальним закладом або входити до складу університету; до навчальної програми входять загальноосвітні дисципліни, курси спеціалізації та дисципліни за вибором студентів; одержавши ступінь бакалавра, випускники чотирьохрічного коледжум можуть здійснювати психодіагностику, консультування клієнтів під керівництвом більш досвідчених фахівців, або викладати психологію у середній школі);

• дослідницька або професійна школа (мається на увазі засвоєння практичного професійного досвіду або написання дисертації на основін проведеного дослідження; спеціалісти одержують ступінь магістру та можуть працювати помічниками психолога, консультувати пацієнтів, проводити дослідження або викладати у двохрічному коледжі).

Слід зазначити, що вищу проефсійну кваліфікацію мають спеціалісти із ступенем доктора філософії. Такий ступінь – дослідницький, тому задля його одержання необхідно провести велику дослідницьку роботу в сфері психології, напистати та захистити дисертацію. Доктор філософії може проводити консультування клієнтів, писати науові книги, проводити дослідження.

Ступінь доктора психологічних наук надається за вагомий практичний внесок у сферу психології.

Специфіка професійної психологічної підготовки в Україні.

Підготовка психологів в Україні здвйснюється у вищіх навчальних закладах. Повний курс вищої психологічної освіти надає достатньої кваліфікації для того, щоб роспочати психологічну діяльність.

Традиційно в українській освіті існує п’ятирічна модель підготовки спеціаліста. В процесі підготовки майбутні психологи набувають теоретичних знань, практичних умінь та навичків, в них формується професійна спрямованість, уявлення про сфери діяльності практичних психологів, відбувається особистісне зростання студентів.

В процесі навчання студенти вивчають такі загальні гуманітарні та соціально-економічні дисципліни, як філософія, економіка, іноземна мова, право, соціологія, політологія, педагогіка, фізична культура і т.ін.

Серед математичних та природознавчих дисциплін вивчаються математика, інформатика, концепції сучасного природознавства.

Великої ваги в підготовці психологів набувають такі загальнопрофесійні дисципліни, як введення до спеціальності, загальна психологія, історія психології, соціальна писхологія, психофізиологія, педагогічна психологія, вікова психологія, інженер.на психологія, психодіагностика, порівняльна психологія і т.ін.

До кола спеціальних дисциплін можна віднести логіку, етику, методологічні проблеми викладання психології, методику викладання психології.

Крім того, існує певна кількість дисциплін спеціалізації. Які встановлює вуз, а також курсові та дипломна роботи.

В процесі підготовки спеціалісти-психологи набувають відповідних теоретичних знань, практичних умінь, навичків та професійної спрямованості. Випускники внз можуть професійно займатися науково-дослідницькою, навчально-виховною, психодіагностичною, корекційною, консультаційною та психопрофілактичною діяльністю.

Післядипломна психологічна освіта в Україні.

Спеціалісти – психологи можуть продовжити навчання у аспірантурі. Перелік спеціальностей у аспірантурі здебільшого співпадає із переліком спеціалізацій у вищому навчальному закладі. Термін навчання у аспірантурі – 3 роки (заочна форма навчання – 4 роки). За цей час аспіранти вивчають філософію, іноземну мову, психологію вищої освіти.

Найважливіша форма професійної підготовки у аспірантурі – проведення під керівництвом наукового керівника дослідження, в процесі якого необхідно продемонструвати уміння вирішувати конкретну наукову проблему.

Підготовлена на базі дослідження дисертація захищається у вченій раді, а після успішного захисту аспірантові надається вчений ступінь кандидата психологічних наук.

Вищою професійною психологічною кваліфікацією в Україні є вчений ступінь доктора психологічних наук, який надається пошукачеві після успішного написання та захисту докторської дисертації. В такій дисертації відображається широкий науково-дослідницький досвід з вивчення нового напрямку в психологічній науці.

Крім вченого ступеня, для оцінювання кваліфікації психологів в сфері науки та педагогіки використовується система вчених звань. Так, звання доцента зазвичай надається кандидатам наук, що мають досвід наукової та педагогічної діяльності у внз. Звання професора надається докторам психологічних наук, що мають широкий досвід наукової, викладацької діяльності та екрівництва науковою роботою аспірантів.

Професійне психологічне суспільство: мета та завдання.

Досвід суспільних відносин вказує на те, що представники спільної професії поєднуються у професійні організації. Таке об’єднання відбувається завдяки співпадінню цілей, завдань та інтересів проесіоналів.

Так, психологічне суспільство – це система комунікації та взаємодії психологів, яка є необхідною для успішного виконання ними власної професійної діяльності.

Якщо говорити про склад професійного психологічного суспільства, слід наголосити, що до нього входять психологи, що викоують професійну психологічну діяльність. Здебільшого вони працюють у наукових закладах, у навчальних закладах, у організаціях та на підприємствах, в також займаються приватною практикою.

Головними осередками науково-дослідницької психологічної думки вУкраїні є Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, а також факультети психології в вищіх навчальних закладах нашої держави (серед них – і факультет соціальної педагогіки та психології Запорізького національного університету). В останні роки діяльність психологів стала звичайним явищем у освітніх та медичних закладах. Психологи працюють і у штаті багатьох інших закладів. В нашій державі існує досить велика кількість осередків професійної психологічної культури.

Серед основних спеціалізацій, в межах яких успішно реалізують себе професійні українські психологи, можна назвати вікову, педагогічну та соціальну психологію. Тобто, більшість психологів України працюють в сфері освіти та виховання. Меньша кількість психологів працює в сфері психології праці.

Можна виділити наступні завдання, на вирішення яких спрямовується діяльність професійних психологічних суспільств:

• обмін науковою інформацією та досвідом практичної діяльності;

• регулювання норм та стандартів професійної діяльності;

• підвищення кваліфікації професійних психологів;

• регулювання взаємовідносин психологів та роботодавців;

• сприяння розвитку психологічної науки, практики та освіти;

• вирішення актуальних психологічних проблем суспільства;

• підвищення психологічної грамотності та культури населення;

• зміцнення взаємозв’язків психології та інишших наук;

• залучення української психології до системи міжнародного психологічного суспільства з метою збагачення досвідом та прогресивного розвитку вітчизняної науки.

Усі психологічні спілки та організації проводять регулярні зустрічі, конференції. В процесі їх проведення психологи обговорюють наукові та практичні проблеми професійної діяльності, а також організаційні питання. Зазвичай кожна психологічна спілка публікує періодичні інформаційні бюлетені, часописи.

Проблема професійного стресу та деформації практичних психологів.

Як відомо, існує декілька аспектів умов трудової діяльності людини, в межах функціонування яких підвищується ризик нервово-психічних порушень в діяльності:

• по-перше, монотонна праця, яка характеризується відсутністю творчого елемента, при цьому ж існує необхідність постійної концентрації уваги, відчувається страх помилки;

• по-друге, робота із складним обладнанням, яка потребує необхідності постійного слідкування та швидкого реагування на відхилення у нормальній роботі, у випадку ж помилки можливі катасторфічні наслідки;

• по-третє, трудова діяльність за розкладом, в нічну та денну зміни, що порушує графік сну та неспання людини;

• по-четверте, діяльність, яка характеризується постійним спілкуванням з багатьма людьми, необїідністю швидко реагувати на проблеми інших та допомагати у їх вирішенні;

• по-п’яте, спільна діяльність у великому колективі, в якому деякі особистісні особливості сприяють підвищенню емоційної напруженості та конфліктності в колективі;

• по-шосте, ситуації, коли керівники не мають досвіду врегулювання конфліктів серед підлеглих, тим самим сприяючи погіршенюю міжособистісних стосунків;

• по-сьоме, необхідність постійно збільшувати обсяг інформації з метою збереження або підвищення рівня професійної компетентності.

Професія психолога належить до кола емоційно напружених у зв’язку з тим, що відноситься до групи професій „людина-людина”, тим самим прередбачаючи постійне напружене спілкування психолога із клієнтами, які приходять до нього за психологічною доопмогою. Психолог постійно працює в складній ситуації, кожного дня стикається з негативними емоційними преживаннями клієнтів, що може спричиняти виникнення в нього професійного стресу та навіть синдрому вигорання.

Під поняттям вигорання необхідно розуміти стан фізичного, емоційного та психічного виснаження, що спричиняється тривалою діяльністю в хронічних стресових ситуаціях.

Серед проявів емоційного виснаження виділяються почуття беспорадності, незадоволеності собою та професійною діяльністю, роздратованості, пригніченості. Важливим проявом виникнення професійного вигорання є постійна незадоволеність собою, зменьшення почуття особистої успішності, зниження професійної та особистісної самооцінки.

Звичайно, необхідно розуміти, що професійний стрес посилюється тоді, коли він доповнюється сімейними та соціальними стресами.

Серед основних шляхів подолання професійного стресу психологів видіяляються такі:

1. уважне та турботливе ставлення колег до проблем психолога, в якого виникає синдром професійного вигорання. Зазвичай саме колеги-психологи перші помічають психологічні прояви професійного вигорання та першими можуть прийти на допомогу;

2. проходження психологічного консультування, психокорекційних заходів та психотерапії у якості клієнта з метою вирішення внутрішньоособистісних конфліктів та подолання професійного стресу;

3. використання навичок самодіагностики та саморегуляції;

4. бесперервне підвищення власної професійної кваліфікації.

Основні завдання професійної діяльності практичних психологів.

Як відомо, практична психологія в Україні розпочала активний розвиток у 80-х роках 20 століття. За останні десятиріччя кількість практичних психологів в нашій країні значно збільшилася. Сьогодоні практичні психологи активно допомагають людям у вирішенні психологічних проблем, що виникають в сферах освіти, виробничої діяльності, соціального та особистого життя.

Слід зазначити, що в процесі надання психологічної допомоги, писхолог вступає у взаємодію із клієнтами із таких основних позицій:

• психолог як експерт (психолог є носієм спеціальних знань та досвіду, тому він може надавати професійної оцінки певним подіям, рішенням людей, тобто, проводити психологічну експертизу);

• психолог як вчитель (у відповідь на відповідний запит з боку клієнтів психолог передає спеціальні знання, що є необхідними для успішного здійснення ними певних видів діяльності; передача знань найчастіше відбувається шляхом проведення лекцій, тренінгів, ділових ігор);

• психолог як консультант (психолог включається в діяльність клієнта, надаючи йому психологічної допомоги).

До кола основних завдань діяльності практичних психологів можна віднести:

1. виявлення психологічних особливостей конкретної людини або групи людей;

2. виявлення психологічних причин, що викликають труднощі;

3. надання психологічної допомоги у подоланні цих труднощів;

4. допомога державним, комерційним, суспільним закладам у ефективному використанні психологічного фактору при вирішенні практичних завдань;

5. пропаганда психологічних знань та підвищення психологічної культури людей;

6. підвищення власної професійної компетентності.

Етапи професійної діяльності практичного психолога:

1. Психолог отримує заказ від клієнта, на базі якого складає програму роботи із ним, домовляється про розподіл прав, відповідальності.

2. Психолог обирає адекватні завданням психологічної діяльності теоретичні концепції, методи роботи, конкретні методики дослідження, форми роботи із клієнтом, засоби реєстрації та обробки первинних даних.

3. Психолог здійснює роботу із клієнтом у формі бесіди, анкетування, інтерв’ю, спостереження, тестування.

4. Психолог обробляє первинні матеріали, здійснює їх інтерпретацію, формулює висновки щодо проблемної ситуації клієнта.

5. Психолог разом із клієнтом здійснюють пошук конструктивного рішення щодо змінення проблемної ситуації.

6. Клієнт самостійно здійснює конструктивні кроки, спрямовані на вирішення проблемної ситуації.

Права та обов’язки практичних психологів.

Практичний психолог має право:

• самостійно обирати концепцію та визначати шляхи виконання власних професійних обов’язків;

• одержувати конфіденційну інформацію про психологічні властивості, особливості та стани клієнтів;

• проводити з клієнтами соціально-психологічні заходи;

• надавати психологічної допомоги особам, що звертаються за нею;

• розробляти нові методи психологічної роботи та отримувати на них авторські права;

• підтримувати професійні зв’язки із різноманітними організаціями та приватними особами з метою вирішення психологічних проблем.

Практичний психолог зобов’язаний:

• вивчати психологічні проблеми життя та діяльності клієнтів;

• надавати психологічну допомогу у подоланні критичних ситуацій, психологічних труднощів, активно сприяти розвитку особистості та оптимізації професійної діяльності клієнтів;

• керуватися в своїй роботі етичними принципами професійної психологічної діяльності;

• організовувати та проводити консультування, психопрофілактику, психодіагностику, психокорекцію, психотерапію;

• постійно вдосконалювати власну професійну компетентність.

Основні види дільності практичних психологів.

Серед провідних видів діяльності практичних психологів виділяються: