Тема 4. Наукова та педагогічна діяльність психологів.

Терміни та категорії: галузь, дослідження, аналіз, синтез, гіпотеза, поняття, категорії, методологія, професійні знання, уміння, навички.

Питання до теми:

1. Охарактеризуйте галузі наукової психології.

2. В чому полягає специфіка наукової діяльності професійних психологів?

3. Які особливості викладацької діяльності професійних психологів ви можете назвати?

Література: 3,11, 19, 24.

2.1.2. Короткий огляд теоретичної проблематики модуля

Види психологічних знань

Як відомо, психологічні знання як знання про душевний світ людини мають різні витоки. Можна виділити наступні основні витоки психологічних знань:

• буденна психологія. Буденні психологічні знання зазвичай конкретні та формуються в кожної людини індивідуально. Їх вірогідність перевіряється особистісним досвідом, а використовуються ці знання в процесі взаємодії з іншими людьми. Бажання зрозуміти внутрішній світ іншої людини спонукає порівнювати їх дії та формулювати загальні висновки.

Буденні психологічні знання уособлюються у прислів’ях та приказках, у традиціях та знаннях, що передаються одне від одного.

Головним критерієм істиності таких знань є визнання інших людей, тобто, якщо люди бачать підтвердження буденних психологічних принципів у повякденному житті та відчувають їх практичну користь, такі принципи вважаються в народі істиною і передаються від покоління до покоління.

Особливостями буденних психологічних знань є конкретність, практичність, доступність викладення, фрагментарність та неточність використаних понять, опора на життєвий досвід та здоровий глузд.

Тобто, можна стверджувати, що буденна, або життєва психологія – це узагальнення повсякденних психологічних знань.

• психологія у мистецтві. Письменники, поети, художники у сюжетах, образах, діях героїв намагаються відтворити типовіособливості внутрішнього світу людей. Витоками психологічних знань в мистецтві є життєва мудрість, спостереження, міркування. Головним критерієм істиності таких знань є визнання глядача, слухача, читача, які впізнають запропоновані митцями образи.

Серед особливостей таких знань слід відзначити їх конкретність, образність, емоційність, фрагментарність, відсутність використання науково-психологічних понять.

• наукова (академічна) психологія. Наукова психологія спрямована на пошук закономірностей психічних явищ, вони використовує об’єктивні та достовірні методи науки та використовує для опису психічного світу людини абстрактні наукові категорії. Крім того, серед особливостей науково-психологічних знань слід відзначити високий рівень узагальнення, систематичність, доказовістьопору на наукові факти та поняття.

Також слід зазначити. що існує особливий напрямок наукової психології – прикладна психологія – яка займається вивченням шляхів використання науково-психологічних знань у вирішенні практичних завдань.

• практична психологія. В її межах відбувається пошук шляхів та розробка методів надання психологічної допомоги людям. Слід зауважити, що практична психологія, на відміну від психології наукової, вивчає не загальні закономірності психічних явищ, а індивідуальність, конкретні обставини життя людини, способи взаємодії із нею. Головним критерієм досотвірності знань практичної психології є практичний досвід та ефективність роботи спеціаліста.

Особливостями знань практичної психології можна вважати цілісність, поєднання узагальненості та конкретності, практичність, опору на досвід роботи спеціаліста.

• парапсихологія. До парапсихології відносять сукупність так званих езотеричних знань зі світу психічних явищ. До езотеричних знань відносять екстрасенсорне пізнання, телепатію, хіромантію, методи йоги, астрології.

Серед основних характеристик практичних психологічних знань виділяються відсутність можливості пояснення на основі традиційних наукових принципів, цілісність світогляду, поєднання конкретності та невизначеності, практичність висновків, опора на таємні знання. Головним критерієм істиннсті таких знань є їх правдоподібність.

Як відомо, напротязі багатьох років парапсихологія не визнавалася як один з витоків психологічних знань у осередку академічних психологів, але ж у останній час ситуація змінюється, і принципово відкидають реальність парапсихологічних явищ досить незначна кількість вчених.

Таким чином, можна зрозуміти, що витоки психологічних знань є досить різноманітними, так саме у різних значеннях може використовуватися і слово „психолог”. Але ж необхідно розуміти, що тільки люди, які одержують спеціальну психологічну освіту з наукової та практиної психології у вищих навчальних закладах, можуть вважатися професійними психологами. Знання життєвої психології, використання психологічних знань в мистецтві, парапсихології збагачує професійний досвід психологів.

Професія та спеціальність у сучасному суспільстві

В результаті суспільного росподілу праці в історії людства виникають різноманітні професії та спеціальності.

У відповідності до цього в суспільстві існує система посад. Кожна посада характеризується певною системою прав, обов’язків, норм поведінки, вимог до знань, навичок, професійної культури працівника.

Кожну таку посаду, з усією системою вимог до неї, можна назвати спеціальністю, нею необхідно оволодіти, а для цього необхідно вчитися. Спеціальність – це необхідна для суспільства галузь використання фізчних та духовних сил людини, що надає їй можливості отримати замість здійсненої праці необхідні ресурси для існування та розвитку.

З поняттям спеціальність щільно повязане поняття професії. Професія – це група споріднених спеціальностей. Так, наприклад, немає вчителя взагалі, існує вчитель хімії, фізики, математики і т.ін. Усі вони поєднуються у одну групу „педагогічна професія”.

Психологічна професія, її зміст та перспективи.

Щодо професії психолога, слід зазначити, що вона з’явилася нещодавно – у 20 столітті. Як відомо, процес розвитку психологічної професії відбувався нерівномірно у різних країнах. Так, найбільший розвиток професії психолога відбувся у США, Великій Британії, Франції, Германії, Швейцарії, Росії. Академічна психологія, що пов’язується із науковою та педагогічною діяльністю у вищих навчальних закладах, сформувалася раніше.

Як відомо, професія стає необхідною для суспільства лише тоді, коли в цих знаннях з‘являється потреба. Так, впродовж 20 століття в суспільстві відбувалося формування соціального замовлення на психологічну діяльність, вона стала соціально визнаною і, як результат, одержала нормативно-правову основу.

Сьогодні найбільш визнаною є діяльність практичних психологів в сфері педагогічної, медичної, соціальної , консультативної психології. Відбувається активний розвиток економічної. Юридичної, спортивної та військової психології.

Проблема співвідношення наукової та практичної психології на сучасному етапі розвитку.

Сучасна психологія – це складна система наук та сфер практичної психологічної діяльності, що складається з двох основних напрямків: наукової та практичної психології.

Так основною метою наукової психології є пізнання людей за допомогою наукових методів. Базуючись на окремих спостереженнях, фактах, вчені намагаються дійти розуміння загальних закономірностей.

Практична психологія має на меті надання психологічної допомоги конкретним людям або групам людей. Практичні психологи намагаються на основі знання загальних психологічних закономірностей дійти розуміння індивідуальної конкретної людини або конкретної групи.

Слід зазначити, що практична та наукова психологія не повинні протиставлятися одна одній, навпаки, вони є щільно пов’язані між собою. Тим не менш це різні типи діяльності психолога, тому вони мають різні вимоги щодо професійної підготовки спеціаліста.

Так, у відповідності до основного роду психологічної діяльності, виділяються такі типи психологічної професії:

• психолог – вчений, основною діяльністю якого є наукові дослідження, спрямовані на пошук нових психологічних знань (пояснення, доказ та прогнозування психологічних явищ, вивчення психологічних закономірностей);

• практичний психолог, який використовує психологічні знання для вирішення практичних завдань, серед яких виділяються психодіагностика, консультування, психокорекція, психотерапія та психопрофілактика);

• викладач психології, основною діяльністю якого є просвітницька та навчальна діяльність.

Кожен з цих типів діяльності пред’являє специфічні вимоги до професійної підготовки та здібностей спеціаліста. Так, досвдчений вчений не обов’язково повинний бути досвідченим практиком або вчителем, і навпаки. Наявність здібностей до декількох видів діяльності в психолога можливе, але не обов’язкове.

Видатні вітчизняні та зарубіжні психологи.

Професія психолога почала поступово формуватися наприкінці 19 – напочатку 20 століття. У ті часи в психології почали активнорозроблятися окремі наукові концепції та теоретичні напрямки. Найбільш відомими з них є біхевіоризм, психоаналіз та гуманістична психологія.

Засновником біхевіоризму (поведінковий напрямок в психології) став американський психолог Джон Уотсон (1878-1958). Психологія Уотсона орієнтувалася на природознавчі науки. Психологія розглядалася представниками цього напрямку як теорія поведінки, при цьому суб’єктивні явища не вивчалися взагалі. Свідомість як особлива форма регуляції людської поведінки виключалася з кола досліджуваних проблем. Поведінка і людини, і тварин пояснювалася зв’язками типу „стимул-реакція”.

Завдяки біхевіоризму сформувалися об’єктивні методи вивчення психіки.

Поряд з ідеями біхевіоризму знаходяться дослідження американського психолога Едварда Торндайка (1874-1949). Він також вивчав об’єктивні методи досліджень, особливу увагу придляючи вивченню законів навчання.

Свого розвитку ідеї біхевіоризму набули в працях американських психологів Е Толмена та К.Халла. У власній концепції Едвард Толмен (1886-1959) намагався поєднати ідеї біхевіоризму, гештальт-психології та фрейдизму. Так, у процес поведінки за схемою „стимул-реакція” він додавав такі складові, як мотиви, мету, процеси пізнання. Кларк Халл (1884-1952) підходив до пояснення проблеми людської поведінки з математичної точки зору.

Сучасний представник біхевіоризму – Берхус Скіннер вважає, що психологія повиннв займатися вивченням зв’язків між стимулами, реакціями та підкріпленням цих реакцій. Він є автором теорії оперантного навчання, що пояснює процес формування нового досвіду.

Слід зазначити, що у 50-ті роки 20 століття відбулася дискредитація поведінкового напрямку в психології у зв’язку із тим, що не приділялося достатньо уваги вніутрішньому психічному світу людини.

Іншою впливовою концепцією в психологіє є гештальтпсихологія. Принцип наукової обгрунтованості був провідним у дослідженнях цієї школи. Представники цієї теорії спиралися на уявлення про цілісність психічних явищ.

Так, Макс Вергеймер (1880-1943) експериментально довів, що свідомість особистості складається з цілісних образів (гештальтів), які неможливо розділяти на окремі елементи.

Відомий психолог Курт Коффка (1886-1941) фундаментально аналізував гештальтпсихологію та особливу увагу приділяв проблемам розвитку психіки дитини.

На думку Вольфганга Келера (1887-1967), процеси свідомості та фізиологічні процеси знаходяться у співвідношенні, тому він росповсюджував поняття про гештальт на головний мозок людини.

Близькими до гештальтпсихології можна вважати ідеї Курта Левіна (1890-1947). Він став автором теорії „поля”, під яким розумів життєвий простір особистості.

Глибинна психологія (психоаналіз, психодинамічний напрямок) містить коло концепцій, які базуються на провідній ролі безсвідомого, інстинктивних процесів особистості. Важливою характеристикою глибинної психології є її спрямованість на вирішення саме практичних завдань. Засновником психодинамічного напрямку в психології став Зигмунд Фрейд (1856-1939). Він створив теорію бессвідомого, в якій поведінка абиякої людини пояснюється бессвідомими психічними силами.

Видатний австрійській вчений Альфред Адлер (1870-1937) створив наукову школу під назвою „індивідуальна психологія”. Він проголошував єдність внутрішнього життя особистості, вважаючи, що між свідомістю та безсвідомим особистості немає чіткої межі. Людина, на думку Адлера, в своєму житті керується здебільшого прагненням до успіху, а також почуття спільності з іншими людьми.

Швейцарський психолог Карл-Густав Юнг (1875-1961), автор аналітичної психології, стверджував, що, крім індивідуального бессвідомого існує також і колективне бессвідомк (досвід попередніх поколінь).

Найбільш соціально роієнтованим психологом-психоаналітиком був Еріх Фромм (1900-1980). Він вважав, що соціальне оточення – це найважливіший фактор формування та розвитку особистості.

У середині 20 століття в психології з’явився такий напрямок, як гуманістична психологія. Одним з її представників був американський психолог Карл Роджерс (1902-1987). Він став засновником так званої „я-концепції” особистості, в якій головною є ідея цінності та унікальності кожної особистості. Ця концепція стала основою для створення недирективної психотерапії.

Ще одним представником гуманістичної психології був американський вчений Абрахам Маслоу, який вивчав проблеми самоактуалізації та особистісного зростання.

Важливе місце в психологічній науці займають роботи вітчизняних психологів – класиків.Так, важливим явищем радянської психології у прершій половині 20 століття стало створення культурно-історичної концепції розвитку особистості. Її автор – видатний психолог Лев Семенович Виготський (1896 – 1934) – розробив теорію про розвиток психічних функцій особистості в процесі засвоєння нею культурних цінностей. Його ідеї сприяли формуванню принципово нового підходу до головних питань формування особистості.

Великий внесок у розвиток психології зробив радянський психолог Олександр Романович Лурія (1902-1977). Його дослідження проблеми локалізації вищих психічних функцій, розробка методів нейропсихологічної діагностики стали основою нейропсихології.

Важливе місце у історії розвитку психологічної професії другої половини 20 століття займає концепція діяльності Олексія Миколаєвича Леонтьєва. На протязі багатьох дисятиріч діяльнісний підхід Леонтьєва залишався провідною концепцією сучасної психології, на базі якої проводилися (і продовжують проводитися) багаточисельні дослідження в різноманітних галузях психології.

Професіограма та психограма практичного психолога.

Як відомо, професіограма – це загальний опис професії; психограма ж – це перелік найбільш бажаних психологіяних якостей особистості, наявність яких сприяє успішному виконаннню професійної діяльності.

До кола необхідних для професійного психолога здібностей належать:

• концентрація та стійкість уваги;

• росподіл уваги;

• образотворче мислення;

• короткочасна та довгочасна пам’ять;

• комунікативні здібності, серед яких – спілкування та міжособистісна взаємодія, уміння встановлювати контакти та вислуховувати людину;

• вербальні здібності (уміння розмовляти чітко, грамотновисловлювати власні думки);

• промовницькі здібності (уміння аргументувати та переконувати;

• здатність до самоконтролю.

Професію психолога можна віднести до категорії проефсій, що допомагають людині. Тому навіть ті професійні психологи, що займаються здебільшого науковою та викладацькою діяльністю, мають цікавитися психологічними проблемами інших людей. Серед найважливіших інтересів, що характеризують особистість психолога, виділяються:

• зацікавленість та повага до іншої людини;

• схильність до співпереживання;

• творчі схильності;

• допитливість та схильність до навчання.

У зв’язку з тим, що метою професійної психологічної діяльності є психологічна допомога іншим людям, практичний психолог повинний мати високий рівень відповідальності за наслідки власної професійної діяльності, а також високий моральний рівень. Тому серед головних особистісних якостей практичних психологів виділяють:

• високий ступінь особистої відповідальності;

• толерантність;

• тактовність та вихованість;

• ініціативність;

• прагнення до самопізнання та саморозвитку;

• різноманітність інтересів;

• цілеспрямованість;

• інтуіцію, вміння прогнозувати події;

• уміння зберігати таємницю.

Існує також коло особисітсних якостей, наявність яких є небажаною або зсвім неможливою в особистості, що працює на посаді психолога. Це:

• психічна та емоційна неврівноваженість;

• агресивність, відлюдкуватість;

• нерішучість;

• відсутність схильності до співпраці з людьми;

• невміння зрозуміти позицію іншої людини;

• ригідність (негнучкість) мислення;

• низький інтелектуальний рвеь розвитку;

• низький рівень писхологічної культури.

Етичні принципи роботи практичного психолога.

В наш час у світі не існує єдиного етичного кодекса, або стандарта. В Україні прийнятий етичний кодекс, яким і регулюється професійна дільність практичних психологів.

Як відомо, етичний кодекс сприяє внутрішній регуляції діяльності психологічної спілки, а також врегулюванню відносин психологів із суспільством.

Серед головних регулятивів професійної діяльності та поведінки практичних психологів необхідно назвати етичні принципи, або правила діяльності. Зміст цих принципів грунтується на загальнолюдських моральних цінностях, саме тому завдяки їх дотриманню зберігається та зміцнюється професіоналізм, гуманність дій психолога, повага з боку колег, клієнтів та реальна користь від його зусиль.

Основними принципами професійної психологічної діяльності є:

1. не заподіяти шкоди клієнтові (ані процес, ані результати взаємодії не повинні нанести шкоди здоров’ю, соціальному статусу клієнта);

2. принцип поваги до клієнта (психолог повинний поважати особистість кієнта, його права та свободи);

3. принцип безпечності методів та методів, що використовує в свої роботі психолог;

4. принцип компетентності психолога (психолог надає тільки таку допомогу, для якої він має необхідну освіту та кваліфікацію; він повинний науково обгрунтовувати та перевіряти одержані результати);

5. принцип неупередженості (відношення до всіх клієнтів повинне бути неупередженим; позитивне або негативне відношення до клієнта ніколи не повинне впливати на формулювання висновків щодо нього);

6. принцип конфіденційності (матеріал, що отримує психолог від клієнта, не підлягає розголошенню, він повинний кодуватися певним чином та зберігатися у відповідних місцях.

Слід зазначити, що в разі порушення етичного кодексу, практичний психолог може одержати суспільну догану, або навіть бути виключений із психологічної спілки України. В разі серйозних порушень кодексу психолога може бути притягнуто до суду.

Галузі наукової психології.

Як відомо, психологія стала самостійною наукою наприкінці 19 століття, а на протязі 20 століття відбувалося накопичення наукових знань про світ психічних явищ.

Наукова психологія поділяється на фундаментальну та прикладну.

Так, фундаментальна психологія вивчає психічні явища, притамані людині в цілому, загальні психічні закономірності, що мають місце у всіх сферах психічного життя людини. До кола галузей фундаментальної психології належать наступні:

• загальна психологія (вивчає загальні закономірності психічних процесів, властивостей та станів особистості;

• психологія особистості (вивчає соціально обумовлені якості особистості, загальні закономірності характера, мотивації та самосвідомості особистості);

• диференціальна психологія (вивчає індивідуально-типологічні відмінності людей, а саме темперамент, характер, здібності, особистісні якості);

• психофізиологія (вивчає взаємозв’язок психічних явищ із діяльністю організму та нервової системи);

• нейропсихологія (вивчає анатомо-фізиологічні основи вищіх психічних функцій);

• соціальна психологія (вивчає психічні явища, що виникають в процесі взаємодії людей;

• вікова психологія (вивчає загальні закономірності розвитку різноманітних психічних процесів, властивостей та станів особистості в онтогенезі);

• психологія аномального розвитку (вивчає психологічні проблеми особистості, пов’язані із відхиленнями від нормального розвитку);

• зоопсихологія (вивчає психіку тварин, їх поведінку, а також порівнює психіку тварин та людей).

Серед кола галузей прикладної психології виділяються наступні:

• педагогічна психологія (вивчає закономірності навчальної діяльності та виховання особистості);

• медична психологія (вивчає психологічні аспекти діяльності лікаря та поведінки хворого, психічні прояви хвороб, роль психіки у виникненні, протіканні та лікуванні захворювань);

• юридична психологія (вивчає особливості взаємодії в системі „людина – право”, а також розробляє практичні рекомендації стосовно оптимізації цієї взаємодії);

• економічна психологія (виває психологічні питання, що виникають в процесі економічних відносин між людьми);

• політична психологія (вивчає психологічні основи політичних процесів, що відбуваються у суспільстві);

• психологія релігії (вивчає психологічні проблеми релігійної свідомості);

• психологія спорту (вивчає психологічні особливості особистості та діяльності спортсменів, умови та засоби ефективного тренувального процесу та змагань);

• психологія праці (вивчає основні психологічні закономірності трудової діяльності людини).

Специфіка наукової діяльності професійних психологів.

Наукова діяльність – одна з найважливіших сфер діяльності практичних психологів. Психологи-науковці проводять наукові дослідження психічних явищ, закономірностей протікання психічних процесів, станів, властивостей.

Особливостю наукових досліджень психічної сфери особистості є об’єктивність та велика вірогідність психологічних знань. Також науково-психологічні дослідження характеризуються узагальненістю, систематичністю, доказовістю, опорою на наукові факти та поняття. Серед основних завдань дослідницької діяльності наукових психологів виділяють:

• пояснення психологічних феноменів;

• доказ тих чи інших теоретичних гіпотез;

• прогнозування певних психологічних фактів.

Психологи-науковці повинні володіти такими уміннями:

• уміння працювати із науковою літературою;

• виявляти основні підходи до вивчення певних психологічних проблем;

• уміння систематизувати наукові факти;

• володіння стилістикою та мовою наукового мовлення;

• уміння писати наукові публікації та викладати результати досліджень на наукових конференціях та симпозиумах;

• уміння розроблфти. Організовувати та проводити психологічні дослідження. Спрямовані на збирання емпіричних даних;

• уміння використовувати методи математичної статистики для квалфікованої обробки емпіричних даних;

• уміння аналізувати, систематизувати та інтерпретувати отримані та оброблені дані.

Таким чином, психологи-науковці виявляють наукові факти та поглиблюють наші знання про психічний світ людини; вивчають закономірності психічного життя; розробляють теорії, що пояснюють психологічні факти та закономірності; створюють методи психологічного дослідження.

Психологи - наукові працівники працюють в наукових інститутах, центрах, в психологічних лабораторіях інститутів та університетів. Наукові дослідження також є важливим видом професійної діяльності викладачів університетів та інститутів.

Викладацька діяльність професійних психологів.

Викладання психології є ще однією сферою професійної діяльності психологів. Слід зазначити, що з самого початку 20 століття наукова та педагогічна діяльність були щільно взаємопов’язані. Тому більшість відомих українських та російських психологів працювали викладачами у вищіх навчальних закладах.

Метою викладацької психологічної діяльності є розповсюдження психологічних ідей, а також підготовка майбутніх вчених та практиків.

Звичайно, професія викладача психології має власну специфіку на відміну від професії психолога-науковця, або практичного психолога. Викладач повинний не тільни мати психологічні знання; він повинний вміти передавати ці знання студентам.

Викладачеві психології необхідно мати:

• високий рівень загальної та спеціальної освіти;

• фундаментальне знання пердмету, який він викладає;

• уміння самостійно підбирати навчальний матеріал, визначати оптимальні засоби та ефективеі методи навчання;

• артистичні та ораторські здібності;

• уміння пояснювати навчальний матеріал таким чином, щоб забезпечити його розуміння та засвоєння студентами;

• спостережливість, вимогливість та уміння зрозуміти студента;

• уміння створити мотивацію студентів з метою засвоєння навчального матеріалу;

• комунікативні та організаторські здібності;

• педагогічний такт.

Викладання психології відбувається на психологічних факультетах університетів; в педагогічних, медичних, юридичних та інших вищіх навчальних закладах; у загальноосвітніх навчальних закладах. Завдання викладача психології у кожному з цих типів закладів відрізняються: від цілісного формування особистості психологів-професіоналів до формування психологічної грамотності, культури та компетентності школярів та студентів.