1. Психодіагностика.

Психодіагностика – це діяльність психолога, спрямована на кількісне вимірювання та якісне оцінювання психічних функцій та психологічних особливостей людини.

Головним завданням психодіагностики є проведення оцінки розвитку психологічних якостей в конкретної людини та поставити діагноз стосовно його психічного розвитку.

Слід зазначити, що в своїй роботі психолог-діагност орієнтується на певні норми у проявах психічних функцій людини (вікові, індивідуально-психологічні, патопсихологічні). Відхилення від норми визначає діагноз. Діагностика здійснюється на основі об’єктивних показників діяльності та суб’єктивних показників, які повідомлює про себе людина.

Психологи-діагности в своїй роботі використовують професійні психологічні спостереження, тести, бесіди. За допомогою них психолог констатує наявність або відсутність певних психологічних якостей, емоційних реакцій, проявів поведінки та їх відповідність психологічній нормі.

2. Психологічне консультування.

Пихологічне консультування – це бесіда, що будується спеціальним чином і спрямовується на надання психологічної допомоги клієнтові.

Мета психологічного консультування – допомогти клієнтові досягнути відчуття психологічного благополуччя, полегшити переживання стресу, розв’язати життєву кризу, підвищити здатність знаходити вихідіз складних ситуацій та самим приймати рішення.

Психологи-консультанти працюють з окремими клієнтами, парами, сім’ями та групами людей. В процесі консультування психолог допомагає клієнтам подивитися на труднощі, що виникають, під різними кутами, а також винайти способи дії в складних ситуаціях. Також психолог допомагає людям долати психологічні бар’єри, розвивати в собі певні якості.

3. Психокорекція.

Психокорекція – це вплив психолога на певні психічні функції, якості та форми поведінки особистості, српямований на подолання відхилень у поведінці або у психічному розвитку людини. Корекційні заняття проходять індивідуально або в групі досить тривалий час. Метою таких занять може бути, наприклад, подолання дефіциту уваги, корекція неадекватних емоційних реакцій на події, корекція особистісних якостей, норм соціальної взаємодії людини, труднощі у навчальній діяльності і т.ін.

В якості психокорекційних методів використовуються різні види інтелектуального тренінга, соціально-психологічні тренінги, методи оптимізації процесів саморегуляції особистості, рольові ігри, групові дискусії.

4. Психотерапія.

Психотерапія передбачає використання немедикаментозних методів психологічного впливу для покращення почуття психологічного благополуччя клієнта.

Серед особливостей психотерапії видіялють:

• використання психологічних методів змінення особистості (на відміну від засобів медицини, фармакології, педагогіки, права);

• використання цих методів тільки професійно, тобто підготованими спеціалістами-психологами, що діють цілеспрямовано та усвідомлено, науково обгрунтовуючи власні дії.

5. Психопрофілактика.

Психопрофілактика передбачає розширення психологічних знань та підвищення психологічної культури людей. В процесі психопрофілактичної роботи психолог у науково-популярній формі знайомить людей із основами психології, формує в них потребу у психологічних знаннях та бажання використовувати їх в житті.

Виділяються такі рівні психопрофілактики, як:

• первинна психопрофілактика (робота, спрямована на збереження психічного здоров’я населення та підвищення психологічної культури);

• вторинна психопрофілактика (спрямовується на хворих людей та попереджає розвиток деструктивного відношення до хвороби, до можливої інвалідності);

• третинна психопрофілактика (передбачає роботу з інвалідами з метою оптимізації процесів ресоціалізації, адаптації у нормальному суспільстві).

Серед методів психопрофілактики необхідно виділити лекції, бесіди, семінари, виставки, перегляд фільмів.

Діяльність психологів в сфері освіти.

Необхідність роботи психологів в сфері освіти була усвідомлена ще напочатку 20 століття. В ті роки актуальним стало вирішення багатьох психологічних проблем, що були пов’язані із шкільною освітою та розвитком дітей.

Вже з 50-х років 20 століття серед головних завдань педагогічної психології виділилися наступні:

- психологічне та психолого-педагогічна діагностика та оцінка шкільного функціонування дітей та юнацтва;

- виявлення дітей із відхиленнями у психологічному розвитку;

- допомога вчителям щодо індивідуалізації змісту та методів навчання;

- допомога дітям щодо вибору оптимальних шляхів шкільної освіти;

- створення сприятливого психологічного клімату у колективі, виявлення та корекція порушень у міжособистісних відносинах учнів одне з одним, із вчителями, із батьками;

- активна участь у профорієнтаційній роботі.

Соціальна психологія як спеціалізація практичних психологів.

Соціальна психологія вивчає закономірності поведінки та діяльності людей, зумовлені їх приналежністю до соціальних груп, а також психологічні характеристики соціальних груп.

Серед головних проблем, що вивчає соціальна психологія, слід назвати:

• розуміння людини людиною;

• переконання та соціальні стереотипи;

• міжособистісні відносини;

• симпатії та конфлікти;

• вплив інших людей на думку та поведінку особистості;

• психологія відносин в малій групі;

• масові соціально-психологічні явища.

Необхідність соціально-психологічних досліджень в умовах сучасного суспільства відчувається у багатьох сферах суспільного життя, а саме: в сфері економічних відносин, в засобах масової інформації, в політиці, в рекламі, в банківській сфері, в педагогіці, юриспруденції та медицині. Тому соціальна психологія у різноманітних прикладних питаннях є однією з найбільш популярних галузей сучасної психології.

Медична психологія як спеціалазація практичних психологів.

Медична психологія вивчає психологічні аспекти діяльності лікаря та поведінки хворого. Вона вивчає психологіяні прояви хвороб, роль психіки у їх виникненні, протіканні, лікуванні, а також в укріпленні здоров’я людини.

Незважаючи на те, що необхідність використання психологічних знань в медицині була усвідомлення ще у 18 столітті, медична психологія як галузь прикладної психології виокремилася тільки у 20 столітті. Першими практичними психологами в медицині були лікарі (З. Фрейд, Е. Кречмер, Г. Роршах, В.М. Бєхтєрєв та ін.).

На сучасному етапі розвитку у відповідності із завданням, які вона вирішує, медичну психологію можна вважати медичною наукою; у відповідності ж до теоретичних передумов та методів дослідження вона відноситься до психології.

Медична психологія спрямована на вирішення наступних завдань:

• вивчення психологічних факторів розвитку, профілактики та лікування захворювань;

• вивчення впливу захворювань на психіку людини;

• вивчення різноманітних проявів психіки у їх динаміці;

• вивчення порушень розвитку психіки;

• вивчення характеру міжособистісних відносин хворого із мікросередовищем, що оточує;

• розробка принципів та методів психологічного дослідження в клініці;

• створення та дослідження психологічних методів впливу на психіку людини з метою лікування та профілактики.

Тобто, психологи, що працюють в медичній сфері, надають психологічну допомогу населенню та лікарям; приймають участь у профілактиці, діагностиці, лікуванні, психокорекції, реабілітації хворих з психосоматичною, соматопсихічною патологією, дітей та підлітків з дефектами психічного розвитку.

Сучасна психологічна діагностика особистості хворого дає можливість не тільки прогнозувати ефективність лікування, а й дозволяє попереджувати в хворих несприятливе протікання хвороби.