- •1. Поняття та загальна характеристика правових підстав та форм набуття права власності на землю громадянами, юридичними особами та територіальними громадянами і державою.
- •2. Цивільно-правові форми набуття та реалізації права власності на землю (купівля-продаж, дарування, спадкування).
- •3 Поняття та юридичні підстави приватизації земель за діючим законодавством. Суб’єкти приватизації земель.
- •4. Поняття та порядок паювання земель. Суб’єкти права на земельну частку (пай).
- •5.Юридичне посвідчення права на земельну частку (пай).
- •6. Викуп земельних ділянок та його правове регулювання.
- •Тема 6. Державна реєстрація та юридичне посвідчення (оформлення) прав на землю.
- •2. Права та обмеження, що підлягають державній реєстрації.
- •3. Органи державної реєстрації прав. Державний реєстр прав.
- •4. Відмова у державній реєстрації прав на землю та їх обмежень.
- •5. Виникнення та посвідчення прав на земельну ділянку. Документи, що посвідчують права на земельні ділянки.
- •6. Порядок видачі Державних актів на право власності на земельні ділянки.
- •1. Загальні положення
- •2. Заповнення бланків державних актів
- •3. Реєстрація державних актів
- •7. Нотаріальне посвідчення правочинів із земельними ділянками.
- •Тема 7. Склад та цільове призначення земель України. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення.
- •Поняття земельного фонду України.
- •2. Склад та цільове призначення земель України. Поділ земель на категорії та його критерії. Стаття 18.Зку. Склад земель
- •Стаття 19. Категорії земель
- •3. Встановлення та зміна цільового призначення земель Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель Стаття 20. Земельного кодексу України.
- •Стаття 21.Зку. Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель
- •4. Поняття правового режиму земель. Види та структура правового режиму земель.
- •Поняття та особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення.
- •6.Суб’єкти сільськогосподарського землевикористання, їх права та обов’язки щодо використання та охорони земель сільськогосподарського призначення.
- •7.Правові форми використання земель сільськогосподарського призначення.
- •Стаття 149. Порядок вилучення земельних ділянок
- •9. Особливості правової охорони земель сільськогосподарського призначення. Стаття 162. Поняття охорони земель
- •Тема 8. Правовий режим земель житлової та громадської забудови
- •1. Поняття цільового призначення та склад земель житлової та громадської забудови, особливості їх правового режиму.
- •2. Порядок використання земель житлової та громадської забудови.
- •3. Види земель населених пунктів, їх межі. Встановлення та зміни меж населених пунктів.
- •4.Земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва.
- •5.Земельні ділянки багатоквартирних жилих будинків. Стаття 42. Земельні ділянки багатоквартирних жилих будинків
- •6. Правовий режим земель запасу.
4. Поняття та порядок паювання земель. Суб’єкти права на земельну частку (пай).
Як вже було сказано у темі № 3, на другому етапі земельної реформи кожний член КСП, який мав право на земельну частку (пай) та на майновий пай, отримав відповідні сертифікати, що підтверджували його право власності на певну кількість кадастрових гектарів (тобто умовних, а не в натурі) землі, а також на майно певної вартості.
На реалізацію положень ЗK України 1992 року на умовах та в порядку, встановлених указами Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 р. та «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 р., були здійсненні заходи щодо паювання між членами колективних сільськогосподарських підприємств (надалі КСП) земель, що належали цим підприємствам на праві колективної власності.
Власники земельних часток (паїв) отримали право розпоряджатися ними аж до виділення земельної частки (паю) в натурі у вигляді земельної ділянки на місцевості, право на яку посвідчується державним актом на право приватної власності на землю.
Таким чином, в процесі другого етапу реформування було розпайовано сільськогосподарські землі, що знаходились у колективній власності. В результаті цього етапу майже 6 млн. громадян України, які були членами близько 11000 КСП, отримали сертифікати на право на земельну частку (пай).Правовою підставою цього етапу був Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11. 1994 р.
Отже, КСП були реорганізовані у форми господарювання приватного типу або ж ліквідовані. У процесі проведення цих заходів КСП перестали існувати, а питання про передачу членам КСП земельних ділянок у розмірах земельних паїв у приватну власність не було вирішено до кінця. Розв’язання цієї проблеми було покладено на ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 р. Цим Законом сільські, селищні міські ради та районі державні адміністрації наділені повноваженнями щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв). Вони приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв). При цьому сільські, селищні міські ради приймають рішення щодо земельних ділянок у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - щодо земельних ділянок за межами населених пунктів.
5.Юридичне посвідчення права на земельну частку (пай).
Документом, який посвідчує право власності на земельну частку (пай) є Державний акт на право приватної власності на землю. Цей порядок регулюється ст. ст. 126, 202 ЗКУ, а також наказами Держкомзему України № 43 від 04.05.1999 р. „Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі”; а також про форму державного акту на право приватної власності на землю, завт. ПКМ, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.. 125 ЗКУ, право власності на земельну ділянку виникає „з моменту державної реєстрації цього права”. Правові засади реєстрації визначаються ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.