- •1. Поняття та загальна характеристика правових підстав та форм набуття права власності на землю громадянами, юридичними особами та територіальними громадянами і державою.
- •2. Цивільно-правові форми набуття та реалізації права власності на землю (купівля-продаж, дарування, спадкування).
- •3 Поняття та юридичні підстави приватизації земель за діючим законодавством. Суб’єкти приватизації земель.
- •4. Поняття та порядок паювання земель. Суб’єкти права на земельну частку (пай).
- •5.Юридичне посвідчення права на земельну частку (пай).
- •6. Викуп земельних ділянок та його правове регулювання.
- •Тема 6. Державна реєстрація та юридичне посвідчення (оформлення) прав на землю.
- •2. Права та обмеження, що підлягають державній реєстрації.
- •3. Органи державної реєстрації прав. Державний реєстр прав.
- •4. Відмова у державній реєстрації прав на землю та їх обмежень.
- •5. Виникнення та посвідчення прав на земельну ділянку. Документи, що посвідчують права на земельні ділянки.
- •6. Порядок видачі Державних актів на право власності на земельні ділянки.
- •1. Загальні положення
- •2. Заповнення бланків державних актів
- •3. Реєстрація державних актів
- •7. Нотаріальне посвідчення правочинів із земельними ділянками.
- •Тема 7. Склад та цільове призначення земель України. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення.
- •Поняття земельного фонду України.
- •2. Склад та цільове призначення земель України. Поділ земель на категорії та його критерії. Стаття 18.Зку. Склад земель
- •Стаття 19. Категорії земель
- •3. Встановлення та зміна цільового призначення земель Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель Стаття 20. Земельного кодексу України.
- •Стаття 21.Зку. Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель
- •4. Поняття правового режиму земель. Види та структура правового режиму земель.
- •Поняття та особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення.
- •6.Суб’єкти сільськогосподарського землевикористання, їх права та обов’язки щодо використання та охорони земель сільськогосподарського призначення.
- •7.Правові форми використання земель сільськогосподарського призначення.
- •Стаття 149. Порядок вилучення земельних ділянок
- •9. Особливості правової охорони земель сільськогосподарського призначення. Стаття 162. Поняття охорони земель
- •Тема 8. Правовий режим земель житлової та громадської забудови
- •1. Поняття цільового призначення та склад земель житлової та громадської забудови, особливості їх правового режиму.
- •2. Порядок використання земель житлової та громадської забудови.
- •3. Види земель населених пунктів, їх межі. Встановлення та зміни меж населених пунктів.
- •4.Земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва.
- •5.Земельні ділянки багатоквартирних жилих будинків. Стаття 42. Земельні ділянки багатоквартирних жилих будинків
- •6. Правовий режим земель запасу.
3. Види земель населених пунктів, їх межі. Встановлення та зміни меж населених пунктів.
До земель населених пунктів можна віднести усі землі, розташовані у межах населених пунктів (сіл, селищ та міст). Землі населених пунктів, займаючи незначну частину земельного фонду України (зокрема, землі міст складають лише біля 2% території України). ЗКУ не виділяє землі населених пунктів як окрему категорію земель, а включає їх до земель житлової та громадської забудови (ст.. 38 ЗКУ). Отже, категорія „землі населених пунктів” виділяється не за критерієм цільового призначення, а за критерієм територіального розміщення.
Поняття „межі населених пунктів” визначається ч.1 ст. 173 ЗКУ як „умовна замкнена лінія на поверхні землі”, що відокремлює територію відповідного населеного пункту від інших територій. Характерною ознакою земель населених пунктів є входження до їх складу земель різних категорій (землі промисловості, транспорту, зв’язку, рекреаційні, паркові, загального користування та ін).
Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко- економічного обгрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Генеральні плани населених пунктів, на підставі яких повинні розроблятися землевпорядні проекти щодо встановлення і зміни меж районів, селищ, міст. Районів у містаї є різновидом містобудівної документації, „яка визначає принципові вирішення розвитку , планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (ст.. 1 ЗУ „Про планування і забудову території”). Зокрема, Генеральним планом населеного пункту визначаються потреби в територіях для забудови та іншого використання, а також потреби у зміні меж населеного пункту (ч.1 ст. 12 ЗУ „Про планування і забудову територій”).
При включенні земельної ділянки в межі району, села, селища, міста, району у місті, на відповідну земельну дідянку поширюється комплекс правових вимог, передбачених у містобудівній та землевпорядній документації для відповідного адміністративно-територіального устрою, вимоги нормативно-правових актів, загальнообовязкових на даній території.
Проте, відповідно до ст..ст. 14,19,41 Конституції України, ч. 1 ст. 153, ч. 1 ст. 155 ЗКУ права на землю можуть бути обмежені або припинені виключно в порядку, встановленому законом. Закон не передбачає припинення прав на земельні ділянки у разі їх включення до меж району, села, селища, міста, району у місті. Більш того, у ч. 3 ст. 173 ЗКУ наголошено, що „включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими земельними ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу”. (Щодо вилучення та викупу земельних ділянок див. Ст..ст. 146, 147, 149-151 ЗКУ).
4.Земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва.
Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених ЗКУ. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами (ст. 40 ЗКУ).
Право на приватизацію присадибних земельних ділянок мають громадяни України, що не здійснювали раніше приватизації земельних ділянок за даним видом використання (ч.4 ст. 116 ЗКУ). Норма безоплатної приватизації встановлена встановлена п. „г” ч.1 ст. 121 ЗКУ (в селах - 0,25 га та в містах – 0,10 га). Положення даної статті виключають можливість приватизації окремо земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку та окремо – для будівництва та обслуговування господарських споруд. Уся ділянка є єдиною, обєднується спільною назвою – „присадибна земельна ділянка” – і підлягає загальному обмеженню граничного розміру безоплатної приватизації.
Порядок реалізації права на приватизацію присадибної земельної ділянки визначається ст.ст. 116, 118, 125 ЗКУ.
Право на приватизацію земельних ділянок для гаражного будівництва визначене в ст. 40 ЗКУ, яка передбачає що цим правом наділені громадяни України, що не здійснювали раніше приватизації земельних ділянок за даним видом використання (п.4 ст. 116 ЗКУ). Норма безоплатної приватизації передбачена п. „д” ч.1 ст.121 ЗКУ (не більше 0,01 га). Порядок реалізації права на приватизацію земельної ділянки для гаражного будівництва визначається ст.ст. 116, 118, 125 ЗКУ.
Разом з тим, ст. 40 ЗКУ передбачає також право на оренду присадибних ділянок та земельних ділянок гаражного будівництва із земель державної та комунальної власності.
Крім цього, ЗКУ передбачає право громадян на набуття присадибних ділянок та земельних ділянок гаражного будівництва за цивільно-правовими угодами (глава 20 ЗКУ).
На жаль, ЗКУ не визначає правового режиму присадибних земельних ділянок та земельних ділянок для гаражного будівництва. Режим використання таких земельних ділянок визначається здебільшого різного роду нормативними документами.
Що стосується використання земельних ділянок житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів, то цей порядок регулюється ст. 41 ЗКУ. Зокрема, ці ділянки передаються кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
Слід наголосити, що норма даної статті передбачає приватизацію земельних ділянок саме кооперативами як юридичними особами, а не окремо громадянами, як членами кооперативу. Але ця норма не отримала розвитку в ЗКУ, яким не передбачена процедура безоплатного набуття земельних ділянок юридичними особами, а також не визначає компетенції органів виконавчої влади з цього питання.
Таким чином, чинне земельне законодавство містить чимало прогалин і суперечливих питань щодо передачі у власність земельних ділянок житлово-будівельним та гаражно-будівельним кооперативам.