2. Східний економічний макрорайон

Макрорайон розташований переважно на Лівобережній Україні. Площа становить 221 тис. км (36,7% площі України). Населення – 21,1 млн осіб (43,1 % населення України). Макрорайон включає 8 областей, які об’єднані в три економічні райони України: Північно-Східний, Донецький і Придніпровський. На макрорайон припадає 65 % виробництва промисловості та 33 % сільськогосподарської продукції, 51,8 % експорту України. Тут проживає 70 % міського і лише 30 % сільського населення.

Основні риси макрорайону: сприятливе транспортно-геогра-фічне положення; високий рівень господарської освоєності території; велика щільність населення; висока питома вага міського населення; могутній природно-ресурсний потенціал (мінеральні і земельні ресурси); потужне і дуже розгалужене за структурою виробництво, у якому провідне місце займають промисловість та сільське господарство; розміщення у двох природних зонах, що зумовило різногалузеву спеціалізацію сільського господарства; розвинена транспортна система з переважанням залізничного ван­тажообороту; активна роль у територіальному, а також міжнарод­ному поділі праці: напружена екологічна ситуація.

У багатьох аспектах це район парадоксів:

1. незважаючи на те, що його територія у своїй центральній і південній частині була освоєна найпізніше в Україні (у XIV ст.), сьогодні тут найвища освоєність;

2. район має найбільш потужний виробничий потенціал в Україні. Загальна характеристика Східного економічного макрорайону відзначається консервативною галузевою структурою, недосконалою технологією, низьким технічним рівнем.

Велику роль у економічному розвитку макрорайону відіграє його природно-ресурсний потенціал. Він значний, представлений усіма видами ресурсів. Структура ПРП територіально диференційована. Основні його складові – мінеральні, земельні та рекреаційні ресурси. Особливе значення мають мінеральні. Саме завдяки сприятливому поєднанню цінних земельних та агрокліматичних ресурсів у всіх областях склався досить розвинений АПК. Особливо цінні природні ресурси сільськогосподарського виробництва у лісостепових областях району.

Мінеральні ресурси мають велике міжрегіональне значення, їх різноманітність пов’язана з особливостями геологічної будови. Для мінеральних ресурсів властиві такі ознаки: велика різноманіт­ність, значні запаси, висока якість, велике народногосподарське значення, зручне транспортне положення родовищ, високий рівень територіального зосередження. Саме тут розташовані три з чотирьох мінеральних зон України: Донецька, Криворізька та Дніпровсько-Донецька.

Особливо важливим для району є високе забезпечення всіма видами паливно-енергетичних ресурсів. Саме тут зосереджено близько 98 % запасів кам’яного вугілля і 70 % нафти і газу України, а також усі запаси залізної і марганцевої руд у країні. Балансові запаси вугілля у Донбасі становлять приблизно 50 млрд тонн, з них на частку коксівного припадає майже 20 % (країна на 200 років забезпечена вугіллям). І сьогодні, незважаючи на різке погіршення гірничотехнічних умов, Донбас залишається одним із найбільших кам’яновугільних басейнів у Європі.

Нафтогазові родовища у макрорайоні зосереджені в основній у Дніпровсько-Донецькій провінції.

Природно-ресурсні можливості території. У Східному еко­номічному макрорайоні розміщені практично всі необхідні для розвитку чорної металургії ресурси: металеві руди та допоміжна сировина (флюсові вапняки, вогнетривкі глини, доломіти). Саме тут розміщені три з чотирьох основних районів родовищ залізної руди, руди кольорових металів; є великі поклади хімічної сировини: кам’яної солі, солей брому та йоду. У Східному макрорайоні зосереджені всі запаси марганцевих руд, які становлять близько 15 % світових.

Руди кольорових металів представлені родовищами ртуті (Донецька обл.), нікелю (Кіровоградська), титану і бокситів (Дніп­ропетровська), нефелінових сієнітів, свинцю, цинку, міді (Донець­ка обл.).

Різноманітні й високоякісні ресурси будівельних матеріалів: цементної, скляної сировини, а також каолінів, мінеральних барв­ників, вермикуліту, кам’яних будівельних матеріалів та ін.

Забезпечення макрорайону водними ресурсами незначне, а південної його частини – значно нижче. Водні ресурси представлені прісними і морськими водами. Ресурси прісної води – це поверхневий стік, транзитні та підземні води. Поверхневий стік тут невеликий у зв’язку з незначною кількістю опадів (від 500 мм на півночі до 300 мм на півдні) – запаси підземних вод також малі. Головне джерело водних ресурсів – транзитний стік за рахунок Дніпра і меншою мірою Сіверського Дінця. Для регулювання стоку та кращого водозабезпечення маловодних територій у районі побудовані водосховища і канали. Основні водосховища: Кременчуцьке, Дніродзержинське, Дніпровське; канали: Дніпро-Донбас, Сіверський Донець-Донбас, Дніпро-Кривий Ріг.

Тут дуже цінні земельні ресурси. В основному вони предс­тавлені чорноземами. У поєднанні зі сприятливими на більшості території агрокліматичними ресурсами це створило належні умови для інтенсивного розвитку високотоварного сільського господарства. Лісові ресурси обмежені і, крім крайньої півночі макрорайону, мають природоохоронне значення.

До важливих ресурсів належать рекреаційні. Вони різноманітні, мають переважно місцеве значення. І тільки на Азовському узбережжі по долинах річок, де сформувалися чудові ландшафти, рекреаційні ресурси у майбутньому можуть мати міжнародне значення.

Населення: його чисельність, структура, особливості розселення і зайнятість. За чисельністю населення макрорайон посідає друге місце в Україні; середня щільність населення в ньому найвища – до 200 осіб/км² у Донецькій області. Дуже висока і частка міського населення: від 75 % у середньому по макрорайону до 90 % у Донецькій області.

Національний склад, як і загалом в Україні, дуже строкатий: українців близько 65 % , друге місце займають росіяни.

Східний макрорайон має значні трудові ресурси, зокрема тут зосереджено близько половини спеціалістів з вищою і середньою освітою. Відповідно до структури господарства у макрорайоні дуже висока частка зайнятих у виробничому комплексі чоловіків. Тільки в останні десятиріччя, коли в макрорайоні почала більш інтенсивно розвиватися харчова і легка промисловість, підвищилася зайнятість серед жінок. У зв’язку із занепадом вугільної промисловості та високим безробіттям серед чоловіків, яке набуде особливої загрози після закриття багатьох шахт, жіноча зайнятість значно зростає.

Виробництво району. Макрорайон характеризується високою територіальною концентрацією промисловості. У ньому сфор­мувався найпотужніший в Україні промисловий комплекс, вироб­ляється більше половини промислової продукції України, майже половина її перебуває під посівами зернових. У районі вирощують озиму пшеницю і кукурудзу. На останню припадає більше 60 % збору всієї України. Кукурудза на зерно зосереджена в Придніпров’ї, пшениця вирощується в більшості областей.

13 % посівних площ зайняті технічними культурами. Серед них провідне місце займає соняшник (близько 70 % урожаю України) та цукровий буряк (30 % валового збору). Навколо міст, у складі міських АПК, а також на півдні, у зоні зрошувального землеробства, розміщене плодоовочеве виробництво.

У районі розвинені всі види тваринництва. Однак у зв’язку з недостатністю кормовиробництва рівень його розвитку відстає від місцевих потреб. Тільки м’ясо вивозиться з району. Дуже розвинена харчова промисловість, друга важлива ланка АПК.

Проблеми розвитку Східного мікрорайону. Район відзначається інтенсивними внутрішньо – і зовнішньоекономічними зв’яз­ками. їх матеріальна основа – це транспортна система, яка досить розгалужена і представлена всіма видами з найвищою щільністю транспортної мережі. Серед видів транспорту провідну роль відіг­рає залізничний, який забезпечує 65–70 % вантажообігу країни. Друге місце займає автомобільний транспорт, який здійснює переважно внутрішньорайонні перевезення. Для міжрайонних зв’яз­ків велике значення має водний, річковий і морський види транспорту. Незначний розвиток авіатранспорту (відсутність великих міжнародних авіапортів) гальмує, певною мірою, процеси міжнародної інтеграції. Основні транспортні вузли: Донецьк, Дебальцеве, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, П’ятихатки.

У Східному макрорайоні склалася складна територіально-галузева структура виробництва. Вона представлена трьома великими агломераціями (Донецько-Макіївською, Дніпропетровсько-Дніпродзержинською та Харківською), галузевими промисловими районами, численними вузлами і приміськими АПК. До вузлів належать Горлівсько-Єнакієвський, Криворізький, Краматорсько-Слов’янський, Полтавський, Луганський, Лисичансько-Рубежансь­кий, Криворізький, Алчевський, Кременчуцький, Нікопольський, Кіровоградський та ін.

Головні проблеми району стосуються основних аспектів його соціально-економічного розвитку: припинення стагнації вироб­ництва; удосконалення галузевої макроструктури промисловості та технологій; поновлення основних фондів, закриття нерентабель­них підприємств; ефективне використання колосальних обсягів відходів, покращання умов життя та екологічної ситуації.

Тому набагато більший, ніж в інших макрорайонах, обсяг продукції припадає на одну особу і на один кв. км.

Для району характерні такі негативні риси: консервативна структура з абсолютним переважанням менш ефективних галузей важкої промисловості, екоагресивними, застарілими енерго- і ресурсномісткими «відходними» технологіями, високою зношеністю основних фондів і забрудненням природного середовища. Але і сьогодні основні галузі промисловості приваблюють інвесторів (паливно-енергетичний комплекс).

Галузева структура орієнтована, в основному, на місцеві мінеральні ресурси і консервативна, оскільки в ній переважає вироб­ництво засобів виробництва. В окремих областях, особливо в Донецькій, досить однобока галузева структура. Розвиваються найбільш екоагресивні, ресурсо- та енергомісткі виробництва (енергетика, паливна, металургійна, хімічна промисловість).

Провідне місце у структурі промисловості займають машинобудування, енергетика, металургія, хімія, у яких зайнято майже 70 % працюючих. У макрорайоні розвиваються потужні, дуже роз­галужені міжгалузеві виробничі комплекси далі – (МВК). Більшість з них становить основу відповідних комплексів України.

Тут зосереджено основні виробництва паливно-енергетич­ного, металургійного, гірничо-хімічного комплексів України. Ду­же розвинені агропромисловий та будівельний комплекси. Саме продукція зазначених МВК займає нині провідне місце в експорті України.

Для господарства України особливе значення має вугільна промисловість і електроенергетика району. Саме тут зосереджено 70 % її виробництва. Це перш за все потужні ДРЕС: Вуглегірська, Луганська, Старобешівська, Слов’янська, Зуївська-2, Зміївська та багато інших. Тут працюють і основні ГЕС країни. У районі роз­вивається і нафтопереробка: у містах Кременчук та Лисичанськ (на базі російської нафти).

Досить різноманітна продукція металургійного комплексу району. Це залізна руда, кокс, сталь, прокат, феросплави та труби (у Нікополі, Новомосковську, Дніпропетровську).

На основі коксівного та природного газу, іншої хімічної сировини розвивається хімічна промисловість, випускається більше 100 видів її продукції: фенол, сульфат амонію, хлористий кальцій, азотна та фосфорна кислота, стирол і полістирол. Особливе місце серед них займає кальцинована сода, яка навіть в умовах різкого падіння її виробництва йде на експорт.

Основу АПК становить високотоварне багатогалузеве сільсь­ке господарство. Провідне місце в ньому займає землеробство, з усієї площі сільськогосподарських угідь основна частина зайнята ріллею (14 млн га).