3. Південний економічний район

Основні риси Південного економічного макрорайону. Південний макрорайон розташований на півдні і південному заході України, переважно на території Причорноморської низовини та Кримського півострова. Площа становить 113 тис. км (близько 19 % території України), населення складає 7,7 млн осіб (15 %), валовий національний дохід – 13 %. У ньому виробляється 8 % промислової та 14 % сільськогосподарської продукції країни, близько 10,8 % її експорту. Це єдиний район, де питома вага міського і сільського населення в його загальноукраїнській кількості майже однакова: міського близько – 15 %, сільського – 15,5 %.

До його складу входить два економічних райони: Причорноморський (що складається з трьох областей: Одеської, Миколаївської і Херсонської) та Автономна Республіка Крим.

Основні риси:

– винятково сприятливе геополітичне положення; значно нижчий, ніж в інших районах країни, рівень господарського освоєння території, крім прибережної зони;

– високий рівень сільськогосподарського освоєння; досить потужний, але однобокий природно-ресурсний потенціал; невисоке забезпечення трудовими ресурсами; розріджена система поселень;

– щільність транспортної мережі нижча за середню; досить розгалужена структура виробництва; розвинені промисловість і сільське господарство, нерівномірне розміщення продуктивних сил з високою концентрацією у прибережній зоні; складна екологічна ситуація, особливо в районі великих міст та Чорному морі.

У територіальному поділі праці економічний макрорайон представлений промисловою продукцією (машинобудування – судна, верстати, обладнання для АПК, кіноапаратура; хімія – бром, кальцинована сода, двоокис титану, лаки, фарби; промисловість будівельних матеріалів). Провідне місце в ланці спеціалізації займає високотоварний АПК, який постачає на зовнішній ринок зерно, соняшник, плодоовочеконсервну та рибну продукцію, виноград, ефірну олію, тютюнові вироби, коньяк тощо.

Розгалужені зовнішні зв’язки району як міжнародні, так і внутрішньодержавні склалися, перш за все, завдяки сприятливому геополітичному, транспортно-географічному положенню. Район належить до басейну Чорного моря, межує з промислово розвиненими Донбасом і Придніпров’ям. Річка Дунай з’єднує із краї­нами Центральної Європи, а Чорне море – із країнами Середземномор’я. Приморське положення макрорайону визначає своєрідність його функцій у державному та міжнародному поділі праці. Це перш за все:

1. транспортно-посередницькі функції, бо район є морськими воротами України, саме в ньому розташовані всі її чорноморсь­кі порти;

2. розвиток морегосподарського комплексу, у якому провід­ну роль відіграє морське суднобудування;

3. пов’язані з приморським розташувальним і унікальні рекреаційні ресурси, які лягли в основу розвитку потужного рекреаційного комплексу регіону.

Природно-ресурсні передумови розвитку. Поряд із рекреаційними, важливу роль у природно-ресурсному потенціалі району відіграють земельні ресурси. Цінні чорноземи займають більшість площі району. Інші ресурси досить обмежені і суттєво не впливають на формування спеціалізації господарства. Мінеральні ресурси, за винятком нафти і газу Південноукраїнської провінції, залізної руди Керченського родовища, йодобромних солей у районі Сивашу, представлені численними, поширеними по території родовищами сировини будівельних матеріалів. Досить обмежені ресурси прісних вод. І опади, і поверхневий стік тут незначні, тому основну роль у прісних водних ресурсах відіграє транзит­ний стік Дніпра, Дністра, Південного Бугу. Особливо напружений водний баланс у Криму.

Величезне народногосподарське значення має Чорне море. Тут здійснюється промислова ловля риби. За останні роки зменшилася кількість та видова різноманітність рибних ресурсів.

Лісові ресурси зосереджені у Криму, у балках та ярах Північ­ної і Центральної частини Причорномор’я. У Причорномор’ї, Пів­денному районі в цілому лісистість низька і становить приблизно 5 %, майже всі ліси мають природоохоронне і рекреаційне значення.

Загальна характеристика населення. Населення в макрорайоні багатонаціональне, українці становлять 52 %, росіяни – 37 %, далі йдуть болгари, молдовани, євреї, білоруси, татари, гагаузи.

Населення в макрорайоні зростало більш повільно, ніж в інших районах України. Тут дуже низька його щільність – 68 осіб/км²(по країні – 85 осіб/км²). Особливо це відчувається в сільсь­кій місцевості – у степовій периферійній частині вона становить 20 осіб/км².

Трудові ресурси по території району розміщені нерівномірно, особливо в Криму. Проте частка зайнятих тут вища, ніж в інших регіонах. Частка міського населення наближається до середньореспубліканської і становить 66 %. Тут розташовано 5 великих міст та майже 140 поселень міського типу.

Провідні галузі спеціалізації виробничого комплексу. У Південному макрорайоні розвивається досить потужне промислове і сільськогосподарське виробництво. Провідну роль відіграють ма­шинобудування, харчова, легка промисловість. Основу виробництва становлять потужні міжгалузеві комплекси: АПК, рибопереробний (у складі морегосподарського), машинобудівний, рекреаційний. Паливно-енергетичний комплекс незначний і не забезпечує район енергією. Створено Південну енергосистему. Комплекс працює на привізній сировині.

Машинобудування досить розгалужене за структурою. Провідне місце займає судно – та верстатобудування, сільськогосподарське, точне машинобудування.

Досить розвинена хімічна промисловість району, яка працює на місцевій ропі Сивашу, солях лиманів та довізній сировині.

Традиційною для району є й третя провідна галузь - легка промисловість, переважно текстильна та взуттєва.

Особливо інтенсивно розвинена тут, у складі потужного АПК, харчова промисловість. Вона базується на розгалуженому сільському господарстві і включає майже всі свої виробництва. Провідне місце займають консервне, молочне, ефіроолійне, рибне, м’ясне, тютюнове виробництво. Саме на харчову продукцію припадає майже половина промислової продукції району. Відновлюється виноградна промисловість після завданих їй великих збитків.

На сільське господарство припадає більше ніж 45 % усієї продукції району. Воно має зерново-тваринницький напрям з ши­рокорозвиненим садівництвом і виноградарством.

Сільське господарство високотоварне і бере активну участь у територіальному поділі праці. Ще на початку минулого століття тут сформувалась одна з основних у царській Росії зона зернового господарства, перш за все озимої пшениці. Сьогодні є всі можливості не тільки забезпечити країну своїм зерном, але й вивозити його за кордон, як і раніше, у великих обсягах. На жаль, ці можливості сьогодні не реалізовуються. Виробляється тут також соняшникова та ефірна олія, тютюнові вироби, вирощується виноград і баштанні культури.

Це основний район постачання України продукцією рибної та виноробної промисловості. Особливу роль у їх розвитку відіграють Крим та Одеська область.

Транспорт досить розвинений. Але щільність мережі незнач­на. Основні його види: залізничний, водний (особливо морський), автомобільний.

Добре розвинене рекреаційне господарство. Саме тут зосереджено приблизно 70 % усіх санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів України. Вони мають і міждержавне значення, особливо в Криму.

У перспективі основними напрямами розвитку господарства будуть: розбудова морегосподарського, агропромислового, рекреаційного, машинобудівного комплексів.

Шляхи вдосконалення розміщення продуктивних сил. Важ­ливим для Південного макрорайону є вдосконалення розміщення його продуктивних сил. Сьогодні воно досить нерівномірне. За великої концентрації господарської діяльності у прибережній час­тині і Криму рівень господарського освоєння північної частини території найнижчий в Україні (40–45 % від середнього). Це стосується щільності населення, поселень, промислових центрів. Територіальна структура промисловості взагалі малорозвинена. До її основних елементів необхідно віднести п’ять великих вузлів, які склалися навколо основних центрів та міста Севастополь. Крім загальнодержавних, є й специфічні проблеми розвитку продуктивних сил регіону. Вони пов’язані з необхідністю більш ефек­тивного розвитку міжгалузевих виробничих комплексів, удосконаленням технологій, економічного і соціального розвитку північ­них областей Причорномор’я, більш раціональним використанням рекреаційних ресурсів, створенням сучасної банківської, транспортної інфраструктури, вирішенням проблем водопостачання, особливо в Криму. Бар’єри зростання для економічного розвитку – напружений водний та паливно-енергетичний баланс, екологічна ситуація, особливо Чорного і Азовського морів, південного берега Криму та прибережної зони Причорномор’я і, як у країні в цілому, фінансова незабезпеченість необхідних для економічної розбудови краю трансформаційних процесів.