Тема 10 Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку План

1. Західний економічний макрорайон.

2. Східний економічний макрорайон.

3. Південний економічний макрорайон.

1. Західний економічний макрорайон

Основні риси Західного економічного макрорайону. Захід­ний економічний макрорайон розташований, в основному, на Правобережній Україні, включаючи її північну та центральну час­тини. Це найбільший з трьох макрорайонів країни, площа якого становить 269,4 тис. км (44,6 % площі країни). Населення макрорайону – 22,04 млн осіб (43,3 % населення України). Питома вага району в товарній продукції промисловості України набагато нижча від зазначених вище показників і становить близько 37 %, сільського господарства, навпаки, вища – 52 %.

Макрорайон включає 4 економічних райони – Київський (або Столичний), Карпатський, Північно-Західний та Подільський, до складу яких входить 13 областей, тобто більше половини їх загальної кількості в Україні.

Основні риси. Район у цілому характеризується:

• сприятливим геополітичним та транспортно-географіч­ним положенням, високим рівнем господарської освоєності території; кращою, порівняно з іншими макрорайонами, забезпеченістю трудовими ресурсами;

• потужним і різноманітним природно-ресурсним потен­ціалом;

• великим і розгалуженим за структурою виробничим потенціалом;

• значною територіальною диференціацією економічних і соціальних умов при переважанні областей із середнім та нижчим за середній рівнем соціально-економічного розвитку.

У територіальному поділі праці район відзначається:

• різноманітною продукцією АПК, виробництвом цукру, м’яса, тваринного масла, овочеконсервною продукцією;

• виробництвом різноманітної промислової продукції: приладів, літаків, автобусів, засобів автоматизації та обчислювальної техніки, сірки, калійних та суперфосфатних добрив, штучних, лляних, синтетичних тканин, паперу, меблів тощо.

Значні резерви інтенсифікації міжнародних економічних зв’яз­ків макрорайону та розширення його зовнішньої функції пов’я­зані з функціонуванням у ньому столичної Київської агломерації, двох єврорегіонів – Буг і Карпати, вільних економічних зон. Великий науково-технічний потенціал макрорайону створює передумову для інтенсивного розвитку в ньому інноваційного комплек­су, у тому числі таких форм його територіальної організації, як технопарки і технополіси.

Сприятливе геополітичне положення більшості областей та значний інтеграційний потенціал зумовлюють його певну інвестиційну привабливість, яка підсилюється завдяки сприятливій екологічній ситуації (за винятком зони впливу Чорнобильської катастрофи). Надходження інвестицій у район нині є найбільшим у країні (завдяки м. Києву), але гальмується загальним її соціально-економічним станом.

Природно-ресурсний потенціал. Велику роль в економічному розвитку макрорайону відіграє його природно-ресурсний потенціал далі – (ПРП). Він дуже значний, представлений усіма видами ресурсів. Структура ПРП територіально диференційована. Основ­ні природні ресурси: мінеральні, земельні, рекреаційні, а також лісові та водні. Особливе значення мають цінні земельні й агрокліматичні ресурси. Саме завдяки їх сприятливості на всій території макрорайону, особливо на Поділлі, склався такий потужний АПК. Більше половини площі – під родючими чорноземами. Досить цінними є природні ресурси сільськогосподарського виробництва у лісостепових областях району. Мінеральні ресурси мають велике народногосподарське та міжнародне значення. Це сірка і калійні солі у Прикарпатті, нафта і газ на півночі Дніпровсь­ко-Донецької та Прикарпатської провінцій, руди титану в Житомирській області, поліметали, алуніти і ртуть у Закарпатті, каоліни у Вінницькій області, цінні кам’яні облицювальні матеріали у Житомирській, Київській та Вінницькій областях тощо.

Саме в цьому макрорайоні позитивний водний баланс і найбільші запаси не тільки поверхневих, але й підземних вод України.

Тут зосереджено майже всі лісові ресурси України, які мають експлуатаційне значення. Вони розміщені у двох районах роз­витку лісопромислового комплексу: Поліському і Карпатському.

Якщо всі зазначені вище ресурси досить повно використовуються, то різноманітні і цінні рекреаційні ресурси освоюються недостатньо. Вони представлені мінеральними водами, грязями, озокеритом, водними та лісовими ресурсами, чудовими краєвидами Карпат, Поділля, Волині.

Населення району.Населення району становить 43,3 % усього населення України, а його щільність трохи нижча за середньоукраїнську і становить 82 особи / км².

Цей показник значно відрізняється у Київській (155 осіб/км²) та західних областях, де він перевищує 100 осіб/ км² (і сягає 126 осіб/км ²у Львівській), та в поліських областях, де знижується до 53–59 осіб/км².

Макрорайон має досить значний працересурсний потенціал – 11,7 млн осіб працездатних (чи 42,7 % усього потенціалу України). Найбільший працересурсний потенціал зосереджено у м. Києві, Львівській, Вінницькій, Київській областях. Зіставлення попиту на робочі місця та потреби в них демонструє сумну картину.

Коефіцієнт навантаження на одне вільне робоче місце (вакан­сію) при середньому по країні – 11,2 од. у 1997 році сягав у Волинській області 127 од.; у Івано-Франківській - 112,8; Львівсь­кій – 43,9; Чернівецькій – 31,6; Чернігівській – 25,7; Рівненській – 32,9. Лише у м. Києві та Черкаській області він нижчий за середній по країні. У цьому віддзеркалюється досить значне в районі безробіття – велике соціальне лихо нашого часу. Висока забезпеченість району трудовими, до того ж, значною мірою висококваліфікованими ресурсами мала б сприяти подальшому розвитку тут праце- і наукоємних галузей господарства.

Виробничий комплекс. На основі досить інтенсивного та тривалого освоєння природних і трудових ресурсів у районі склав­ся великий і розгалужений виробничий комплекс. У ньому майже рівномірно розвиваються промисловість і сільське господарство, у яких зайнята більшість працюючих у районі. Добре розвинені будівництво і транспорт. Завдяки інтенсивним міжгалузевим зв’яз­кам тут функціонують провідні за народногосподарським значенням, складні за структурою та відмінні за розміщенням міжгалузеві виробничі комплекси: ПЕК, АПК, гірничохімічний, лісопромисловий, будівельний та інші. Добре розвинене машинобудування, у якому частка прогресивних наукомістких галузей набагато більша, ніж у Східному макрорайоні. Саме машинобудування, харчова і легка промисловість займають провідне місце в галузевій структурі промислового району. Особливо поширені численні підприємства харчової, легкої промисловості, промисловості будівельних матеріалів.

Серед зазначених міжгалузевих комплексів велику роль відіграє паливно-енергетичний. Він працює на кам’яному вугіллі Львівсько-Волинського басейну, бурому вугіллі в Черкаській та Закарпатській областях, нафті та газі численних родовищ Прикарпаття та півдня Чернігівської області та місцевому паливі – торфі. Енергетика в ПЕК представлена всіма своїми галузями й об’єд­нує великі ДРЕС (Трипільську, Ладижинську, Бурштинську, Добротвірську), АЕС (Чорнобильську, Рівненську, Хмельницьку), кіль­ка ГЕС, численні ТЕЦ та ЛЕП. Однак енергетика району має переважно внутрішньорайонне значення, на відміну від Східного економічного району, який постачає її не тільки іншим районам України, але й за кордон.

Це пояснюється значними площами, зайнятими у Поліссі під лісом, болотами, а також нижчою концентрацією промисловості. Спільною для району є висока частка людей старшого віку в сільській місцевості, хоч щільність сільського населення теж характеризується великими відмінностями в лісостепових і полісь­ких областях (в останніх вона значно зменшилася).

Великі відмінності існують і у віковій структурі населення: у Вінницькій, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській та Чернігівській областях кількість пенсіонерів на 1 000 жителів значно перевищує середньоукраїнський показник, а в Чернівецькій, Рівненській, Львівській і особливо в Закарпатській областях та м. Києві – значно нижча. Більш відчутні відмінності у природному прирості населення, який у трьох областях з тринадцяти у 1997 році був позитивним, на відміну від усіх інших областей України. Це Закарпатська, Івано-Франківська та Рівненська області. У Волинській, Львівській, Тернопільській, Чернігівській областях перевищення смертності над народжуваністю на 01.01.97 р. було трохи нижчим, ніж у середньому по країні. Краще становище щодо відтворення населення в зазначених областях завдяки ситуації, що склалася в містах. У 8 областях району природний приріст позитивний саме у міського населення.

Очікувана ж тривалість життя знизилась, як і в Україні в цілому, майже на три роки.

Національний склад населення району досить строкатий, з абсолютним переважанням українців – до 92–95 % у більшості областей у загальній чисельності населення кожної області. Друге місце займають росіяни, далі йдуть поляки, євреї, білоруси, румуни, молдовани, угорці тощо.

Розселення населення у макрорайоні досить неоднорідне. У його системі сталися значні зміни у другій половині XX століття.

Перш за все це стосується збільшення кількості великих і середніх міст, чисельності міського населення, що зумовлено про­цесами урбанізації, викликаними розвитком продуктивних сил у західних областях України.

Сільське населення розселене по території району досить неоднорідно. У західних областях і на Поділлі воно становить по­ловину всього населення, а в Київській області – лише 30 %.

Найбільша щільність мережі міських поселень – у Львівській (понад 70), Київській та Житомирській областях. У макрорайоні нараховується більше ніж 185 міст та 330 поселень міського типу. Більшість малих і середніх міст району мають сприятливі умови для подальшого розвитку, тобто є центрами зростання, здебільшого внутрішньорайонного значення – важливими елемен­тами просторового каркасу розвитку України.

Особливу роль відіграє в економічному розвитку всієї України АІЖ цього макрорайону. Він працює на базі могутнього аграрного сектора, у якому співіснують і багатогалузеве рослинництво, і тваринництво. Ґрунтово-кліматичні умови сприятливі для вирощування всіх сільськогосподарських культур поліської та лісостепової зони: озимої пшениці та жита, цукрового буряка, плодоовочевих, картоплі, льону (у Поліссі та Прикарпатті), тютюну (у Прикарпатті). У Закарпатті клімат подібний до субтропічного, тому тут поширене садівництво та виноградарство. Плодоовочеконсервні виробництва розміщені по всій території району. Тваринництво в Західному макрорайоні має переважно молочно-м’ясне спрямування. Крім основної його ланки, скотарства, тут поширене свинарство, птахівництво і меншою мірою – вівчарство, бджільництво, рибальство, а в передгір’ях Карпат – конярство.

Таким чином, у районі провідну роль відіграють такі спеціалізовані АПК: зернопромисловий, бурякоцукровий, картопле-крохмально-спиртовий, плодоовочеконсервний, а також молоко- і м’ясопромисловий.

Транспортний та науково-технічний отенціал макрорайону. Розвиток інтенсивних зовнішніх та внутрішніх економічних зв’язків базується на розгалуженій транспортній системі. У реалізації внутрішніх зв’язків провідну роль відіграє автомобільний, а зовнішніх – залізничний транспорт. Система шляхів сполучення тут досить розгалужена. Згідно зі структурою і спеціалізацією господарства у вантажообігу залізничного транспорту провідну роль відіграють: цукровий буряк, зерно, будівельні матеріали, мінеральні добрива, нафтопродукти, машини, лісоматеріали, продукти тваринництва. Значну частину становлять і транзитні вантажі, які йдуть у країни Східної Європи, їх обсяги останнім часом значно зменшилися, але й нині серед них переважають руда, вугілля, метал, зерно та різноманітне обладнання.

Західний макрорайон має великий науково-технічний потенціал. Тут працює більше 100 вищих і майже 300 середніх навчаль­них закладів. До останнього часу функціонувала розгалужена сис­тема академічних і галузевих НДІ. Великий культурний, науковий та інтелектуальний потенціал району зосереджений переважно у містах Києві, Львові, Вінниці та інших обласних центрах.

Територіальна структура виробництва. Досить складна територіальна структура виробництва. До її основних елементів пот­рібно віднести Київську та Львівську агломерації, приблизно 20 промислових вузлів, які сформувалися, в основному, навколо обласних центрів, а також на базі освоєння великих родовищ мінеральних ресурсів (Нововолинсько-Червоноградський, Калусько-Долинський, Прилуцький, Ватутіно-Звенигородський, Коростенсь­кий тощо).

Саме в зазначених агломераціях та вузлах дуже погіршена екологічна ситуація, яка в цілому по району є досить спокійною. Тут йдеться про стан природи, тобто характер забруднення основ­них її компонентів: води, повітря, фунтів. Звичайно, це не стосується зони екологічного лиха, що розташована саме в цьому макрорайоні, – зони впливу Чорнобильської катастрофи. Вона потребує особливої стратегії економічної і соціальної реабілітації території.

Потрібно зазначити, що макрорайон дуже неоднорідний що­до природних, економічних, соціальних, етнічних, навіть історич­них і конфесійних умов. Тому проблеми розвитку й розміщення продуктивних сил, трансформації структури виробництва різні в кожному економічному районі. До спільних проблем розвитку Західного макрорайону потрібно віднести:

1. посилення збалансованості соціально-економічного і екологічного розвитку;

2. модернізацію технологій, що застосовуються в усіх галузях господарства;

3. перебудову структури виробництва з випереджаючим розвитком найбільш наукомістких галузей третинної і четвертинної сфери із забезпеченням її відповідності інтегральному потенціалу;

4. розбудову виробничої, комунікаційно-інформаційної, соціальної інфраструктури;

5. технічне переозброєння промисловості, сільського господарства, будівництва;

6. розширення зовнішньої функції і частки її в експортному секторі країни;

7. інтенсивний розвиток рекреаційного комплексу в усіх економічних районах;

8. модернізацію транспортної системи району для її інтегрування в загальноєвропейську;

9. збільшення власної бази паливно-енергетичних ресурсів;

10. екологізацію господарства та розвиток екологічної інфраструктури;

11. пріоритетний розвиток основних центрів просторового каркасу зростання продуктивних сил району.