Тема 4 дії солдата в бою

І Вступна частина

• перевірити наявність особового складу;

• об’явити тему та питання заняття.

5 хв.

Навчальні питання

70 хв.

1. Вибір вогневих позицій і обладнання окопу на позиції відділення. Спостереження і доповідь командиру про помічене.

Оборона – вид загальновійськового бою. Головна мета оборони полягає в тому, щоб відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат в живій силі, озброєнні і військовій техніці, утримати важливі райони (об’єкти) місцевості і створити сприятливі умови для переходу в наступ.

Дати під запис.

Оборона повинна бути стійкою й активною, здатною протистояти ударам ядерної і хімічної зброї, авіації, вогню артилерії, масованим атакам танків і піхоти противника.

Сила оборони визначається майстерно організованою системою вогню, умілим використанням місцевості і її інженерного обладнання, а також маневром, вогнем і підрозділами.

У обороні кожний солдат, уміло використовуючи особисту зброю, а також інженерні споруди, може знищити велику кількість солдат противника, а також наступаючих танків і бронетранспортерів.

Показати декілька прикладів з бойових дій ВВВ.

Перехід до оборони в залежності від обстановки може здійснюватися в умовах безпосереднього зіткнення з противником або без зіткнення з ним.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, тобто під його вогневим впливом, оборонні роботи розпочинаються з самоокопування. У наступнім одиночні окопи для стрільби стоячи з’єднуються в окоп на відділення і траншею на взвод.

Перед самоокопуванням кожний солдат повинен уміло вибрати місце для стрільби і спостереження на місцевості.

В першу чергу солдат повинен знайти на місцевості невеличке природне укриття або ввірву від бомби (снаряду), швидко укритися від вогню противника та приготуватися до бою.

Висвітити слайд.

Головне тут у тому, щоб як можна швидше вибрати таке місце, з якого зручніше вражати противника, бачити його, а самому залишатися непомітним.

Місце для стрільби і спостереження повинно забезпечувати якомога більший сектор спостереження й обстрілу, надійний захист спостерігача (стрільця) від вогню противника, а також можливість вражати противника в зазначеному командиром секторі на дальність не менше 400 м.

Не рекомендується вибирати місце для стрільби і спостереження біля ясно видимих орієнтирів, на топографічному гребені висот, біля окремих будівель і інших місцевих предметів, що добре проглядаються з боку противника.

Дати під запис.

Якщо поблизу нема ніякого укриття, то необхідно швидко окопатися. Перш ніж приступити до окопування, з положення лежачі, солдат повинен коротко вивчити місцевість. При цьому особливу увагу звернути на такі місця, як невеликі складки, низини, навали, борозни на ріллі та другі укриття, які може використати противник для потайного наближення до позицій.

При необхідності солдат повинен додатково розчистити сектор огляду і обстрілу.

Обладнавши позиції для себе, солдат повинен приступити до удосконалення позиції відділення.

Висвітити слайд.

Механізоване відділення обороняє позицію до 100 м по фронту, маючи на ній основні, запасні (тимчасові) позиції для вогневих засобів, які дозволяють спільно із сусідніми відділеннями знищувати противника вогнем перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу.

На позиції відділення стрільці, кулеметник та гранатометник розташовуються так, щоб усі підступи до неї перед фронтом і на флангах знаходилися під ефективним, особливо фланговим та перехресним вогнем, а загородження і перешкоди добре проглядалися і прострілювалися. Відповідно до цього будується і система вогню. Відділення повинно бути готовим до маневру на напрямок, якому погрожують, ведення вогню вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

Бойова машина піхоти, яка має потужне озброєння та броньовий захист, є основою оборони позиції відділення. Її вогнева позиція може обладнуватися в центрі позиції відділення, на фланзі або позаду позиції на віддаленні до 50 м. БМП без десанту в обороні може виділятися для дій у вогневій засаді, як кочуючий вогневий засіб, у складі бронегрупи батальйону (роти).

Показати на схемі.

На позиції відділення можуть розташовуватися вогневі засоби старших командирів.

Гранатометне відділення займає вогневу позицію до 20 м, а протитанкове відділення – до 50 м по фронту.

Вогнева позиція відділення включає основні та запасні вогневі позиції вогневих засобів і бойової машини піхоти (БМП).

Послідовність обладнання позиції відділення:

Дати під запис.

1. – улаштування одиночних окопів для стрільби лежачи, маскування БМП під фон місцевості (окоп для стрільби з автомату, окоп для гранатомета, окоп для снайпера, окоп для стрільби з кулемета);

2. – заглиблення окопів до 1,1 м улаштування ніш для особового складу і парних окопів з нішами, початок відривання окопу для БМП;

3. – сполучення одиночних та парних окопів в траншею глибиною 0,6 м в окоп на відділення, закінчення відривання окопу для БМП;

4. – заглиблення траншей до 1 м, улаштування запасних бійниць та площадок бліндажу або перекритої щілини, примкнутих окопчиків, перекритих бійниць, ніш для боєприпасів, відривання та маскування окопу для БМП на запасній позиції, відривання ходу сполучення до окопу БМП на основній позиції, до КСП взводу і далі в тил.

Спостереження

В усіх підрозділах для спостереження за діями противника, сусідніх підрозділів і сигналами старшого командира призначаються спостерігачі.

Пояснити дії спостерігача з використанням прикладів бойових дій у Чечні.

Вони призначаються з числа підготовлених солдат, що мають гарний зір.

Отримавши завдання на дії в якості спостерігача, солдат повинен швидко зайняти й обладнати зазначене командиром місце і вести безперервне спостереження.

Спостереження ведеться неозброєним оком або за допомогою приладів спостереження (бінокля, перископів і т. д.).

Про все помічене спостерігач негайно доповідає командиру підрозділу.

Форма доповіді

Приклад 1. “Орієнтир перший, праворуч 0-20, ближче 100, в окопі – кулемет”, де “0-20” – кут у тисячних між напрямком на орієнтир і напрямком на ціль (визначається за допомогою бінокля і т.д.); “Ближче 100” – ціль розташована по відношенню спостерігача на 100 м ближче орієнтиру (визначається на око).

Форму доповіді потренувати декількома навчаємими.

Приклад 2. “Орієнтир другий, у створі, “далі 200, коло куща - гармата”, де слово “у створі” означає, що ціль розташована по відношенню спостерігача на одній лінії з орієнтиром.

Приклад 3. “Праворуч – окреме дерево, ліворуч 0-30, далі 100, у кущах – танк”.

Приклад 4. “Ліворуч – окремий будинок, праворуч 1-20, в окопі – кулемет”, де ціль і орієнтир знаходяться на однаковій відстані від спостерігача, але ціль розташована правіше орієнтира на 120 тисячних (читається і вимовляється: один-двадцять).

По сигналу оповіщення – “Радіаційна небезпека” спостерігач залишається на місці і продовжує спостереження.

По спалаху ядерного вибуху спостерігач повинен швидко лягти на дно окопу, а після проходження ударної хвилі продовжувати спостереження. Якщо після нанесення ядерного удару радіоактивна хмара поширюється в напрямку позиції підрозділу спостерігач зобов’язаний подати сигнал “Радіаційна небезпека”, надіти індивідуальні засоби захисту і продовжувати виконання поставленого завдання.

Пояснити з використанням плакату ядерного вибуху.

При артилерійському і мінометному обстрілі позиції підрозділу спостерігач залишається на місці і продовжує вести спостереження.

З переходом противника в атаку спостерігач голосом і вставленим сигналом викликає підрозділ на позицію і разом з іншими солдатами підрозділу відбиває атаку противника, одночасно ведучи безперервне спостереження за ним.

При хімічному нападі противника спостерігач подає сигнал “Хімічна тривога” і, одягнувши індивідуальні засоби захисту, продовжує виконання завдання.

2. Підготовка і ведення вогню по піхоті, танкам і повітряним цілям противника

З переходом танків і піхоти противника в атаку солдати по сигналу спостерігача “Бойова тривога” або по команді командира відділення “Відділення до бою” швидко займають свої місця на позиції і готуються до відбиття атаки противника.

З підходом танків і піхоти противника на дальність дійсного вогню зброї відділення солдати по команді командира відділення відкривають вогонь по танках, що атакують, і піхоті, намагаючись відокремити її від танків, а гранатометники знищують танки противника. Крім того, танки противника знищуються вогнем танків, протитанкової артилерії і протитанкових управляємих ракет підрозділів, що обороняються.

Пояснити суть дій стрільців.

Солдату необхідно завжди пам’ятати, що його вогонь особливо ефективний в той час, коли противник повинен знизити рух атаки при подоланні перешкод перед переднім краєм.

По мірі підходу противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найвищої напруги. Вогонь протитанкових засобів відділення зосереджується в першу чергу по головному танку, або по танку з тралом, який долає загородження перед переднім краєм оборони, а потім по решті атакуючих танків та іншим броньованим машинам. За сприятливих умов обстановки з метою знищення танків, які долають загородження перед позицією відділення, командир може вислати вперед гранатометника з помічником. Для потайності їх висування використовуються аерозолі (дими). По можливості в боротьбі з танками противника можуть брати участь кулеметники та снайпер, які зосереджують свій вогонь по приладам спостереження танків.

Пояснити послідовність зосередження і застосування вогню.

Пояснити суть дій солдата у цьому випадку.

З підходом піхоти противника до позиції на відстань 30-40 м відділення закидає її гранатами. Якщо противник увірвався на позицію, відділення знищує його вогнем впритул, гранатами та в рукопашній сутичці. Розповсюдження противника по траншеї і ходу сполучення повинно бути затримано вогнем та швидким установленням заздалегідь підготовлених рогаток, їжаків та інших переносних загороджень.

Запитати які гранати застосовуються при цьому.

Якщо противник атакує позицію сусіднього відділення здійснює допомогу сусіду вогнем. При нальотах авіації противника солдати по команді командира відділення ховаються в укриття або ведуть залповий вогонь по літаку, чи вертольоту противника, що низько летять.

У період відбиття атаки танків і піхоти противника та нальоту його авіації солдати, насамперед, відбивають атаку танків і піхоти противника, а потім, якщо атака противника відбита, відбивають наліт авіації.

Дати під запис.

3. Дії при ядерному вибуху під час вогневої підготовки, при відбитті атаки танків і піхоти.

Перед переходом в атаку противник може наносити по наших підрозділах, що обороняються, ядерні удари і проводити вогневу підготовку наступу.

Від спалаху ядерного вибуху до приходу ударної хвилі проходить усього декілька секунд.

Висвітити слайд.

По сигналу оповіщення “Радіаційна небезпека” солдати по команді командира відділення “Відділення в укриття”, забравши особисту зброю, займають перекриту щілину (бліндаж), якщо вона обладнана на позиції відділення.

А у випадку спалаху ядерного вибуху необхідно діяти дуже швидко – кидком зайняти найближче, у двох-трьох кроках укриття, лягти у канаву, воронку, укритися за пагорбом, насипом, стінкою з цегли, у яру і т. п. У окопі чи траншеї лягти на дно.

Роз’яснити суть дій солдат у відповідності вражаючих факторів ядерного вибуху.

На відкритій місцевості швидко повернутися спиною до вибуху та лягти на землю обличчям до низу, ногами у бік вибуху, сховавши зброю та кисті рук під себе та закрити очі.

При діях на бойовій машині необхідно швидко зачинити люки, бійниці, жалюзі, увімкнути систему захисту від зброї масового враження, а в кабіні автомобіля пригнутися нижче вітрового скла.

Після проходження ударної хвилі одягти індивідуальні засоби захисту і приготуватися до бою або діяти за командами командира відділення.

Якщо слідом за ядерним вибухом противник почав вогневу підготовку, солдати, крім спостерігача, по команді командира відділення швидко ідуть в обладнане укриття, а якщо воно не обладнане, лягають на дно окопу (траншеї) у готовності до негайного зайняття своєї позиції і відбиттю атаки танків і піхоти противника.

Танки та інші бронеоб’єкти противника – це самі важливіші і найбільш небезпечні для солдата цілі на полі бою.

Разом з тим, танк нестрашний солдату, коли солдат навпроти нього діє сміливо та обмірковано, добре знає його тактико-технічні характеристики, уразливі місця і вміло використовує свою зброю.

Вибір засобів та способів знищення бронеоб’єктів противника залежить від конкретної обстановки. Для враження танків та інших броньованих цілей в бою використовують: ПТУР, гранатомети, протитанкові міни, а також вогонь з стрілкової зброї по приладам спостереження.

Нагадати дальність дії різних протитанкових засобів.

Якщо до окопу наближається танк і його не вдалось знищити з гранатомета, то необхідно зачекати поки він підійде на відстань 25-30 м. На такій відстані танк вже своїм вогнем не загрожує солдату.

Боротьбу з танками та іншими рухомими броньованими об’єктами можна вести з використанням протитанкових мін. Протитанкові міни на місцевості встановлюються за допомогою мінного загороджувача, а солдатом – вручну.

Боротьбу з броньованими машинами може вести кулеметник і снайпер, відкриваючи вогонь по приладам спостереження.

Навести приклади такої боротьби з використанням історичного досвіду.

В окремих випадках за наказом командира відділення, може призначатися солдат, який, використовуючи рельєф місцевості під прикриттям вогню відділення чи димів пересувається з гранатометом до цілі, та знищує її.

4. Способи знищення противника, який ввірвався в траншею, обходить позицію відділення або атакує з тилу. Допомога пораненому.

Якщо окремі групи противника, які увірвались на передній край оборони, спустяться у траншею, то солдат, щоб не допустити подальшого розповсюдження цих груп, швидко установлює заздалегідь заготовленні їжаки або рогатки. Установивши перешкоди, він веде бій з противником який вклинився та одночасно спостерігає за траншеєю. Противника, який намагається пересуватися по траншеї або пошкоджує перешкоди, солдат знешкоджує вогнем в упор, гранатою та у рукопашній сутичці.

Бій ведеться до повного знищення противника і без наказу командира позиція не залишається.

Ні появлення противника на флангах відділення, ні оточення не може примусити солдата відійти з займаємої позиції.

Якщо противнику вдалось увірватися на позицію сусіднього відділення, то солдат за наказом командира займає запасні позиції у траншеї, та знищує противника влучним вогнем, а на близькій відстані – ручними гранатами та багнетом.

Відхід на другу позицію проводиться тільки по команді командира, під прикриттям вогню артилерії і мінометів. Відхід здійснюється зненацька, для противника, для цього використовуються дими, туман та інші умови обмеженої видимості.

Дати під запис.

Коли солдату наказано прикривати відхід, то він повинен наполегливо утримувати займаєму позицію, не допускати прориву противника. По досягненню відходячими наміченого рубежу солдат по сигналу командира починає відхід.

Пояснити особливості відходу і вказати на специфічні дії особового складу в цей період.

Відхід здійснюється перебіжками. Зробивши першу перебіжку, солдат забезпечує вогнем відхід своїх товаришів.

При відході важливо вміти швидко та непомітно у взаємодії з сусідами відірватися від противника потайки зайняти новий вигідний рубіж, приготуватися до бою та відбити напад противника, нанести йому втрату.

Допомога пораненому

Якщо поранений (хворий) знаходиться у бойовій машині, то в залежності від обставин та його стану перша медична допомога надається в машині чи після витягування із неї.

Витягування поранених з бойової машини проводиться вдвох або втрьох, дбайливо, з урахуванням загального стану потерпілого та характеру поранення.

Пораненні можуть витягуватися крізь усі люки бойової машини.

При наданні допомоги пораненому або обпеченому необхідно дотримуватися певної послідовності. Так, при пораненні у голову, верхні кінцівки та груди першу допомогу краще за все надавати на робочих місцях в положенні сидячи. При пораненні у нижні кінцівки медичну допомогу треба надавати у положенні лежачи.

Дати під запис.

При наданні першої медичної допомоги при пораненні перш за все треба зупинити кровотечу, захистити рану від подальшого потрапляння інфекції, попередити виникнення у пораненого шоку.

Тимчасово кровотечу можна зупинити такими способами: накладенням тиснучої пов’язки, притиснути кровотечні судини пальцем, накладенням кровозупиняючого джгута, максимальним згинанням кінцівки.

При кровотечі необхідно пошкоджену ділянку тіла припідняти та забезпечити спокій. Цим створюються найбільш сприятливі умови для зупинки кровотечі.

Способи зупинення кровотечі доповісти з практичними діями на навчаємих.

Найбільш простий спосіб зупинення кровотечі є накладення тиснучої пов’язки, але її не слід накладати надто туго. Для цього використовується індивідуальний перев’язний пакет.

Місце, де буде накладатися джгут, необхідно захищати одягом, рушником, ватно-марлевою пов’язкою чи іншими матеріалами.

При відсутності джгута для зупинення кровотечі потрібно вміти використовувати закрутку, яку можна зробити з будь-якої достатньо міцної тканини, ременя, мотузки чи т.п.

Наклавши на кінцівку джгут чи закрутку, треба зробити відмітку про час накладення. Цю відмітку підкладають під джгут.

Джгут накладають влітку не більше ніж на годину, взимку на півгодини. По закінченні цього часу необхідно натиснути пальцем відповідну артерію і потім ослабити джгут. Коли кінцівка стане рожевою та теплішою, він знову затягується.

В цілому джгут накладається не більше ніж на 2 години. В холодний час кінцівка із джгутом повинна бути добре утеплена.

Після надання першої допомоги пораненого треба швидко винести з поля бою. Це можна зробити на спині, на плащ палатці, на шинелі.

Використання шприц-тюбика

Шприц-тюбик знаходиться в індивідуальній аптечці у гнізді № 1. Він негайно вводиться під шкіру при виявленні отруйних речовин.

Показати шприц-тюбик.

Для використання шприц-тюбика необхідно зняти ковпачок з голки, та ввести її всю у м’які тканини тіла; стиснути корпус тюбика пальцями, видавити зміст та не розтискаючи пальців витягнути голку. У термінових випадках можна уводити ліки, не знімаючи одягу. Коли симптоми враженн не пройшли, можна ввести ліки з шприц-тюбика вдруге.

ІІІ. Заключна частина

1. Відповіді на можливі запитання.

2. Дати завдання на самопідготовку: Вивчити бойовий статут Сухопутних військ ч ІІІ сторінки 36-83.