- •3. Зміст операційного менеджменту
- •4. Загальна характеристика ом як навчальної дисципліни.
- •5.Операційний мен-т як різновид функціонального мен-ту.
- •6. Метологічні основи вивчення дисципліни - системний підхід.
- •7. Операційна функція організації. Входи і виходи операційної системи.
- •9. Загальна характеристика операційного мен-ту як виду практичної діял-ті.
- •10. Загальна характеристика ом як навчальної дисципліни.
- •11. Структура операційної системи.
- •12. Метологічні основи вивчення дисципліни - системний підхід.
- •13. Методологічні основи вивчення дисципліни – концепція життєвих циклів.
- •14. Еволюція теорії упр-ня операціями.
- •15. Еволюція практики упр-ня операціями.
- •16. Сучасна концепція управляння операціями.
- •17. Сучасні принципи.
- •18. Цілі та задачі упр-ня операціями.
- •19. Функції та методи упр-ня операціями.
- •20. Система упр-ня операційною діял-тю.
- •21. Функції апарата упр-ня вир-вом.
- •22. Операційна функція організації.
- •23. Входи і виходи операційної системи.
- •24. Складові елементи операційної системи.
- •25. Структура операційної системи.
- •26. Види виробничої структури.
- •27.Зовнішнє оточення ос.
- •28. Моделі зовнішнього оточення ос.
- •29. Види взаємодії між ос та її зовнішнім оточенням.
- •30. Інформаційні та матеріальні потоки в ос.
- •31. Характеристики та властивості ос.
- •32. Види операційних систем.
- •33. Вимоги, яким має відповідати операційна система сучасного рівня розвитку.
- •34. Мета та завдання діял-ті операційного менеджера
- •35. Результати операційної діял-ті.
- •36. Продукти як кінцевий результат операційної діял-ті.
- •38. Технологія як домінанта операційного процесу.
- •39. Стратегічні рішення в сфері операцій.
- •40. Виробнича стратегія – сутність та складові.
- •41. Необхідність розробки та узгодження виробничої стратегії з іншими стратегіями організації.
- •42. Організація виробничого процесу в часі.
- •43. Визначення місця розташування ос.
- •44. Вибір устаткування та варіантів його розміщення.
- •45. Потужність операційної системи.
- •46. Стратегічний, тактичний, оперативний рівень упр-ня операціями
- •47. Масовий тип вир-ва.
- •49. Стратегічні рішення в сфері операцій.
14. Еволюція теорії упр-ня операціями.
Перші зафіксовані ідеї в області організації вир-ва відносять до часу єгипетських фараонів.
Сократ сформолював принцип системності до упр-ня, а Ксенофонт визнав його особливим видом мистецтва.
Персидський цар Кір висунув ідею мотивації, а також поставив ідею складання планів.
Платон сформулював принцип спеціалізації. Діоклетіан сформулював принцип делегування повноважень. Макіавеллі – принцип масової згоди. Промислова революція 18-19ст. потребувала широкого застосування наукового експеременту.
Адам Сміт сформулював принцип “економічної людини”, яка намагається задовольнити власні потреби. Розробив концепцію контролю та розрахунку оплати праці. Джозеф Вартон розробив перший управлінський курс для викладання в коледжі.
ЗАХІД.
Школи менеджементу.
Раціоналістична школа. Тейлор – родоначальник наукових основ організації вир-ва. Гілберт намагався застосувати свої методи. Не тільки у вир-ві та й в побуті. Гант – на якому кожний робітник міг побачити результатти своєй праці та заробітку за будь-який час.
Школа адміністративного мен-ту. Анрі Файоль – 14 універсальних принципів, головну увагу приділяв упр-ню персоналом та адмінітративним кадрам. Емерсон сформулював 12 принципів продуктивності праці. Генрі Форд І розробив неперервну потокову систему, сформулював принципи організації вир-ва та упр-ня.
Школа людських відносин. Мюнстерберг підкреслив залежність виробничої праці від психологічних факторів. Мері Фаллєт – проблема конфліктів на підприємстві та стиль керівництва. Мейо – теорія людських відносин.
РОСІЯ
На початку 20-х років були сформульовані основні закони наукової організації вир-ва.
15. Еволюція практики упр-ня операціями.
Більшість нововведень в ОМ були розвинуті особистостями чи організаціями, вклад яких був фундаменом, який зробив можливим всі майбутні досягнення.
Перші зафіксовані ідеї в області організації вир-ва відносять до часу єгипетських фараонів.
Сократ сформолював принцип системності до упр-ня, а Ксенофонт визнав його особливим видом мистецтва.
Персидський цар Кір висунув ідею мотивації, а також поставив ідею складання планів.
Платон сформулював принцип спеціалізації. Діо Клетіан сформулював принцип делегування повноважень. Макіавеллі – принцип масової згоди. Промислова революція 18-19ст. потребувала широкого застосування наукового експеременту.
Адам Сміт сформулював принцип “економічної людини”, яка намагається задовольнити власні потреби. Розробив концепцію контролю та розрахунку оплати праці. Джозеф Вартон розробив перший управлінський курс для викладання в коледжі.
ЗАХІД.
Школи менеджементу.
Раціоналістична школа. Тейлор – родоначальник наукових основ організації вир-ва. Гілберт намагався застосувати свої методи. Не тільки у вир-ві та й в побуті. Гант – на якому кожний робітник міг побачити результатти своєй праці та заробітку за будь-який час.
Школа адміністративного мен-ту. Анрі Файоль – 14 універсальних принципів, головну увагу приділяв упр-ню персоналом та адмінітративним кадрам. Емерсон сформулював 12 принципів продуктивності праці. Генрі Форд І розробив неперервну потокову систему, сформулював принципи організації вир-ва та упр-ня.
Школа людських відносин. Мюнстерберг підкреслив залежність виробничої праці від психологічних факторів. Мері Фаллєт – проблема конфліктів на підприємстві та стиль керівництва. Мейо – теорія людських відносин.
РОСІЯ
На початку 20-х років були сформульовані основні закони наукової організації вир-ва.