12. Метологічні основи вивчення дисципліни - системний підхід.

Системний підхід передбачає досл-ня усіх складових операц. мен-ту у взаємозв’язку і взаємовпливу з ме-тою розуміння їх структури, орг-ї то-що, виявлення закономірностей роз-витку і вдосконалення методів упр-ня.

В основу системн підходу як методу наукового дослідження покладено по-няття системи. Під системою розу-міється сукупність взаємопов’язаних в єдине ціле елементів, направлених на досягнення конкретної мети. Елемент системи – це об’єкт, яви-ще або процес, який є частиною ціло-го і який при такому розгляданні не треба роз’єднувати на складові частини.

З наведених визначень системи та елемента системи можливо зробити наступні висновки:

6. будь-яка система складається з двох або більше елементів;

7. елементи системи мають характерні лише для себе якості (тільки тоді їх можна відрізнити від інших елементів);

8. між елементами системи існу-ють зв’язки, за допомогою яких елементи системи впливають одне на одного;

9. система має свою часову визначеність тобто її склад можна визначити у кожний даний момент часу;

10. система має свою просторову визначеність, тобто будь-яка система має свої межі; це означає, що система має своє зовнішнє середовище, з яким вона певним чином пов’язана..

Структура системи – це сукупність та характер зв’язків між її елементами. З наведених визначень системи, елемента системи та структури системи можна зробити наступні висновки:

1. будь-які реальні або абстрактні об’єкти, явища і процеси можна представити як системи;

2. будь-яку систему можна розглядати також і як елемент іншої системи більш високого рівня.

Існування і функціонування систем зумовлено рядом закономірностей: цілісністю; інтегративністю; комунікативністю; ієрархічністю; здійснюваностю тощо.

Операційна система організації відноситься до класу економічних систем, які мають ряд характеристик. До цих характеристик відносяться такі: нестаціонарність окремих параметрів системи; унікальність поведінки системи в конкретних умовах; спроможність змінювати свою структуру і формувати варіанти поведінки; спроможність протистояти ентропійним тенденціям; спроможність пристосовуватись до змін зовнішнього середовища; здатність і прагнення до цілевстановлення, тобто спроможність до формування цілей всередині системи.

Ці особливості визначають конкретні форми організації вир-ва, які відрізняються одна від одної переважно характером зв’язків між елементами системи.

13. Методологічні основи вивчення дисципліни – концепція життєвих циклів.

Теорія життєвого циклу грунтується на уявленні про те, що кожний об’єкт (продукт, система тощо) проходять у своєму розвитку ряд етапів, при чому деякі з них повторюються неодноразово. Склад і послідовність етапів життєвого циклу визначається особливостями самого об’єкту та характером зовнішніх умов. У загальному вигляді виділяється три стадії життєвого циклу об’єкту: зародження; зрілості; ліквідації.

У маркетингу розглядається життєвий цикл товару, який складається (за Ф.Котлером) з п’яти чітко виражених етапів:

• розробка, в процесі якої здійснюється розробка та впровадження у життя нової ідеї; на цьому етапі обсяг продаж дорівнює нулю, а витрати зростають по мірі наближення до заключних стадій проектування;

• виведення на ринок, супроводжується повільним ростом обсягу продаж і відсутністю прибутку із-за високих витрат на маркетингові заходи;

• зростання – період швидкого завоювання ринку і збільшення прибутку;

• зрілість – зростання обсягу продаж стає повільнішим, але рівень прибутку залишається незмінним;

• спад – зниження обсягу продаж і зниження прибутку.

Склад етапів життєвого циклу операційної системи має деякі особливості, що викликані особливостями функціонування виробничих систем. До їх складу належать:

• Проектування і створення операційної системи. На даному етапі здійснюється аналіз ринку, визначаються власні можливості, формуються бізнес-план, плани діял-ті та програми, створюється сама операційна система тобто матеріальна її частина, здійснюється пробний її запуск тощо.

• Запуск операційної системи. Характеризує початок роботи і освоєння операційною системою проектних показників.

• Стабільне функціонування. Характеризує функціонування операційної системи в нормативному режимі. На даному етапі основними завданнями є виконання планових показників; утримання під контролем усіх факторів вир-ва; максимізація часу функціонування у нормативному режимі.

• Поява протиріч у функціонуванні операційної системи. Функціонування операційної системи з перебоями, що викликані проблемами як внутрішнього, так і зовнішнього характеру призводить до наростання протиріч у виробничій системі, швидке усунення яких є задачею операційного менеджеру. Цей етап характеризує функціонування операційної системи в перехідному режимі. В залежності від масштабу протиріч (з точки зору можливості їх усунення) операційна система переходить до одного з двох можливих етапів:

1. вихід з кризи, реорганізація операційної системи і відновлення стабільного функціонування у нормативному режимі на якісно новому рівні;

2. ліквідація операційної системи при неможливості усунення протиріч або при наявності великих невиправданих витратах на їх усунення.

При застосування на підприємстві ефективного мен-ту, операційна система може ніколи не виходити за замки етапу стабільного функціонування.