- •3. Зміст операційного менеджменту
- •4. Загальна характеристика ом як навчальної дисципліни.
- •5.Операційний мен-т як різновид функціонального мен-ту.
- •6. Метологічні основи вивчення дисципліни - системний підхід.
- •7. Операційна функція організації. Входи і виходи операційної системи.
- •9. Загальна характеристика операційного мен-ту як виду практичної діял-ті.
- •10. Загальна характеристика ом як навчальної дисципліни.
- •11. Структура операційної системи.
- •12. Метологічні основи вивчення дисципліни - системний підхід.
- •13. Методологічні основи вивчення дисципліни – концепція життєвих циклів.
- •14. Еволюція теорії упр-ня операціями.
- •15. Еволюція практики упр-ня операціями.
- •16. Сучасна концепція управляння операціями.
- •17. Сучасні принципи.
- •18. Цілі та задачі упр-ня операціями.
- •19. Функції та методи упр-ня операціями.
- •20. Система упр-ня операційною діял-тю.
- •21. Функції апарата упр-ня вир-вом.
- •22. Операційна функція організації.
- •23. Входи і виходи операційної системи.
- •24. Складові елементи операційної системи.
- •25. Структура операційної системи.
- •26. Види виробничої структури.
- •27.Зовнішнє оточення ос.
- •28. Моделі зовнішнього оточення ос.
- •29. Види взаємодії між ос та її зовнішнім оточенням.
- •30. Інформаційні та матеріальні потоки в ос.
- •31. Характеристики та властивості ос.
- •32. Види операційних систем.
- •33. Вимоги, яким має відповідати операційна система сучасного рівня розвитку.
- •34. Мета та завдання діял-ті операційного менеджера
- •35. Результати операційної діял-ті.
- •36. Продукти як кінцевий результат операційної діял-ті.
- •38. Технологія як домінанта операційного процесу.
- •39. Стратегічні рішення в сфері операцій.
- •40. Виробнича стратегія – сутність та складові.
- •41. Необхідність розробки та узгодження виробничої стратегії з іншими стратегіями організації.
- •42. Організація виробничого процесу в часі.
- •43. Визначення місця розташування ос.
- •44. Вибір устаткування та варіантів його розміщення.
- •45. Потужність операційної системи.
- •46. Стратегічний, тактичний, оперативний рівень упр-ня операціями
- •47. Масовий тип вир-ва.
- •49. Стратегічні рішення в сфері операцій.
24. Складові елементи операційної системи.
Операційна система (ОС) – це одна з підсистем організації, в рамках якої здійснюється реалізація операційної функції, що включає в себе дії, в результаті яких виробляється продукція, надаються послуги, виконується робота для задоволення потреб зовнішніх споживачів.
Виробничі системи – це особливий різновид систем, які складаються з працівників, засобів і предметів праці та інших елементів, необхідних для функціонування системи, в процесі якого створюються продукція ті послуги.
На первинному рівні виробнича (операційна) система може розглядатись як група механізмів, що обслуговується робітником. Системами більш високого рівня є цехи, галузі. Отже, елементами операційної (виробничої) системи є люди, матеріальні об’єкти, енергія, інформація. З точки зору класичного підходу можна інакше визначити склад елементів операційної системи, а саме це: праця, засоби праці, предмети праці, а також технологія і організація вир-ва.
До складу ОС входять: засоби, предмети праці; персонал; інформаційні ресурси; енергія; технологія й організація.
25. Структура операційної системи.
Операційна система (ОС) – це одна з підсистем організації, в рамках якої здійснюється реалізація опера-ційної функції, що включає в себе дії, в результаті яких виробляється продукція, надаються послуги, виконується робота для задоволення потреб зовнішніх споживачів.
Структура операційної (виробничої) системи – це сукуп-ність елементів та зв’язків між ними, що забезпечують цілісність системи, тобто збереження основних власти-востей системи при різних зовнішніх і внутрішніх змінах. Структура опера-ційної системи визначається складом і взаємозв’язками її елементів і підсис-тем, а також зв’язками із зовнішнім се-редовищем. Розрізняють просторову (розташування елементів системи у просторі) і часову (послідовність зміни стану елементів і системи в цілому) структури виробничих систем. Вони тісно взаємопов’язані і взаємозалежні.
На самому загальному рівні в складі операційної системи виділяють три основних підсистеми:
Переробна підсистема (трансформуюча підсистема, підсистема переробки, конверсії, підсистема основного вир-ва тощо ) виконує продуктивну роботу, безпосередньо пов'язану з перетворенням входів в вихідні кінцеві результати; у рамках цієї підсистеми відбувається процес безпосереднього створення корисності у формі продукції чи послуг. У сфері вир-ва аналогом підсистеми трансформації виступає основне вир-во.
Підсистема забезпечення (підтримки, обслуговування) прямо не пов’язана з вир-вом виходу, але вико-нує необхідні функції забезпечення ефективної роботи підсистеми перетворення; основні результати її діял-ті споживаються підсистемою трансформації, а побічні надходять у зовнішнє середовище. У вир-ві ця підсистема представлена допоміжним та обслуговуючим господарствами.
Підсистема упр-ня (планування і контролю) отримує ін-формацію від підсистем перетворення та забезпечення про стан систем і не-завершене вир-во. На основі комплек-сної інформації з внутрішнього і зовні-шнього середовища, підсистема упр-ня приймає рішення щодо перспекти-вних цілей і функцій систем трансфор-мації та забезпечення, тобто визна-чає, як повинні працювати підсистеми. Конкретні питання, що підлягають вирішенню, як правило, включають планування завантаження виробничих потужностей, диспетчеризацію, упр-ня матеріально-виробничими запасами, контроль якості тощо.
Сукупність виробничих підрозділів (цехів, ділянок, обслуговуючих господарств та служб), які прямо чи непрямо беруть участь в виробничому процесі, їхня кількість і склад, та зв’язки між ними визначають виробничу структуру. До факторів, які визначають виробничу структуру, відносяться: характер продукції, технологія, масштаб вир-ва, ступінь спеціалізації, ступінь кооперування з іншими підприємствами, ступінь спеціалізації в середині підприємства.