40. Виробнича стратегія – сутність та складові.

Виробнича стратегія – одна з функціональних стратегій організації, що являє собою комплекс довгострокових взаємопов’язаних рішень щодо того, як з технологічної, організаційної та ресурсної точки зору буде організована майбутня операційна діял-ть. Виробнича стратегія має довгостроковий дискретний характер.

Основні елементи виробничої стратегії (рис).

Виробнича стратегія дуже тісно пов’язана з маркетинговою та інноваційною стратегіями організації, у певних аспектах вона взаємодіє з конкурентною (ринковою) стратегією фірми.Ядро виробничої стратегії складає технологічна стратегія, яка визначає тип підприємства. Складається з власне технології, ресурсів та організації вир-ва.

Оболонка: стратегічні рішення в інших галузях

41. Необхідність розробки та узгодження виробничої стратегії з іншими стратегіями організації.

Для того, щоб виробнича стратегія була дійсно ефективною, необхідно забезпечити її чіткий взаємозв’язок з основною стратегією, тобто ці дів стратегії не повинні розроблятися ізольовано одна від одної. Навпаки, загальна стратегія організації повинна враховувати сильні і слабкі сторони вир-ва, посилюючи перші і за можливості усувати останні. В свою чергу, виробнича стратегія повинна бути узгодженою з загальною і формулюватися таким чином, щоб відповідати задачам і цілям організації.

Стратегія вир-ва підтримує стратегію організації таким чином, щоб у центрі уваги знаходилися задачі, що формуються з урахуванням потреб клієнта.

Важливо, щоб функціональні стратегії не конфліктували, а доповнювали одна одну. Необхідно сфокусувати енергію функціональних служб організації на досягнення єдиної мети: зробити компанію більш конкурентоспроможною і вдосконалювати обслуговування клієнта.

Виробнича стратегія найтіснішим чином пов’язана з усіма іншими основними видами діял-ті організації: фінансовою діял-тю, маркетингом, діял-тю служби персоналу тощо. Стратегія розвитку вир-ва зав’язана і на безліч факторів зовнішнього середовищі організації. Отже, кінцева ефективність виробничої стратегії обумовлена не тільки її власним змістом, але і тим, наскільки комплексно і органічно вона взаємопов’язана з усіма іншими спеціалізованими стратегіями організації.

42. Організація виробничого процесу в часі.

Основою організації виробничого процесу в часі є виробничий цикл. Виробничий цикл – це інтервал від початку до закінчення виготовлення продукції, тобто час, протягом якого предмети праці, що запускаються у вир-во (сировина, матеріали, напівфабрикати) перетворюються у готову продукцію.

До вступу у виробничий цикл предмети праці знаходяться деякий час у вигляді виробничих запасів. Цей час у виробничий цикл не входить. Для визначення розмірів незавершеного вир-ва, правильної розробки виробничої програми і забезпечення її виконання окремими цехами розраховується тривалість виробничого циклу Тц.

Час вир-ва Тпр складається з тривалості виконання технологічних операцій Ттех, природних процесів Те, допоміжних операцій – підготовчо-заключних Тп-1, транспортних t_Т, контрольних Тк.

Час перерв Т_пер ділиться на перерви в робочий і неробочий час, так звані регламентовані перерви. Перерви в робочий час складаються з перерв партіонності і перерв міжопераційного tмо і міжцехового Тмц очікування.

Структура виробничого циклу залежить від особливостей продукції, технологічних процесів її виготовлення, типу вир-ва тощо.

Тривалість виробничого циклу може визначатися для окремих деталей, вузлів, виробів, а також для їх партій.