Проблема здібностей: історія розвитку

Чи кожен педагог може стати майстром своєї справи, чи для досягнення педагогічного успіху необхідні якісь особливі обдарування? Іншими словами, які фактори впливають на успіх педагогічної діяльності, на формування професійної майстерності: природні чи соціальні? Які складові педагогічної майстерності?..

В історії педагогіки протягом століть переважала точка зору, відповідно до якої вміло готує до життя людей вихователь, що володіє педагогічним талантом. Основна умова успіху в роботі викладача – його спеціальні здібності. Задача підготовки педагога-вихователя полягає тільки в більш глибокому і міцному розвитку закладених природою задатків.

Вітчизняна психологія дотримується інших поглядів. Однак щоб розібратися в цій проблемі, необхідно познайомитися з її історією. Уперше поняття «здібності» ввів у науку Платон. Він вважав, що людина народжується з уже готовими здібностями і надалі змінити їх не може. За Платоном, одні народжуються зі здібностями до керівництва, а інші – зі здібностями до ремісництва або землеробства і можуть успішно займатися тільки відповідною професією.

Перші роботи Платона поклали початок расовим теоріям – теоріям про нерівність людей, що живуть у світі, відповідно до здібностей і, отже, нерівності прав, що існує до сьогодні. Автори цих теорій замовчують, що геніальний представник людства Платон надалі переглянув свою теорію і в останні роки життя стверджував, що люди поділяються між собою, як золото, срібло, мідь і залізо. Але за певних обставин золото може стати сріблом, а срібло породою золотою, утім, як і усе в природі переходить з одного в інше.

Проблемою здібностей як і психічних явищ займався іспанський лікар Хуан Дуарте. Його концепція може бути виражена двома словами – «дарування вроджені».

По-іншому розглядали здібності середньовічні філософи-матеріалісти. Ф.Бекон поділяв науки відповідно до трьох основних особливостей людського розуму: пам'яті відповідає історія, уяві – поезія, розуму – філософія. Він справедливо вважав, що немає такої розумової вади, що не могла б бути виправлена належними заняттями, і одним з перших (правда, Авіценна говорив про це п'ятьма століттями раніш) висунув прогресивне положення про виховуваність здібностей.

Чеський педагог-гуманіст Я.А.Коменський пішов далі. Він увів у науку термін дидактика, під яким розумів «мистецтво усіх учити всьому», стверджуючи, що це можливо і необхідно. Таким чином, Коменський не тільки відстоював принципову можливість розвитку здібностей, але доводив, що це необхідно робити стосовно кожної конкретної дитини.

Усі психічні функції людини – результат її виховання, вважав К.Гельвецій. У книзі «Про людину, її розумові здібності і її виховання» він яскраво і послідовно виклав архіважливу для свого часу ідею про розумову рівність людей. Люди, за Гельвецієм, народжуються однаковими. В абсолютистській середньовічній Франції філософ стверджував, що син короля нічим не відрізняється від сина селянина. А якщо вони стають різними, то тільки тому, що одержують різне виховання. Це був ляпас дворянству того часу. Основна концепція Гельвеція – «виховання всемогутнє».

Гельвеція тактовно підправляв його сучасник Д.Дідро. На його думку, виховання може багато, але воно не усемогутнє, а задатки в людей різні, тобто вони не народжуються однаковими. Але в житті не настільки велику роль відіграють задатки, скільки особисте прагнення людини до самовдосконалення. Нам здається, що останнє твердження Дідро більш значуще в наші дні, ніж тоді, коли ці слова були вимовлені.

Дотепер учителі нерідко поділяють учнів на здатних і нездатних, називаючи здатними краще підготовлених, а також сангвініків і холериків, які швидше схоплюють пояснення викладача. Особливо часто це буває в початковій школі. Забувають педагоги, що здібності – це не тільки те, що має молода людина тепер, але і те, що свідчить про можливості придбання знань, умінь і навичок надалі. І не замислюються вони над тим, що часто невстигаючі школярі, ставши дорослими, залишають далеко позаду шкільних відмінників.

Д.Мейджор у 47 років став прем'єр-міністром. Проте він погано навчався в школі, звідки пішов у 16 років, недовчившись. І незабаром не витримав іспиту на місце кондуктора автобуса, тому що погано рахував усно. А.П.Чехов зазвичай одержував за гімназичні твори трійки. У школі погано навчалися І.Ньютон, Ч.Дарвін, У.Черчілль, В.Скотт, Д.І.Менделєєв і багато інших найбільших розумів людства. <...> Приховані можливості людини величезні. Сьогодні не настільки важливо дати тому, якого навчають, певний обсяг знань, як необхідно розбудити в нього любов і схильність до предмета, старанність у заняттях, звичку до завзятої і наполегливої роботи над собою. <...>

Найактуальніша проблема наших днів – виявлення здібностей особистості. Успіх цієї роботи значною мірою залежить від включення людини в різноманітні види діяльності. Чим різноманітніші будуть захоплення школяра або студента, тим імовірніше, що він зможе виявити свої потенційні можливості. Комплексна, різнобічна діяльність не тільки сприяє виявленню здібностей, але і створює базу для успішних занять улюбленим видом діяльності надалі.

Інший спосіб виявлення здібностей – дозвіл вихованцеві виконувати те або інше завдання старшого будь-яким чином. Як тільки людина, виконуючи будь-яку роботу, надана самій собі, вона мимоволі починає спиратися на свої сильні сторони, виявляти свої здібності. Дайте повну волю старшокласникові, запропонувавши йому замінити на годину педагога групи продовженого дня. І ви побачите, що один стане розповідати казку в класі, інший організує рухливі ігри на свіжому повітрі, третій – гімнастичне заняття в залі...

Одноразова перевірка ніколи не дозволяє виявити справжні здібності людини. Вона виявляє тільки рівень підготовленості. Той, хто сьогодні відстає від товаришів, завтра може усіх перегнати. Адже здібності – це не тільки те, що є в даний момент, але і те, що говорить про можливості придбати знання, уміння і навички надалі.

У тих видах діяльності, де необхідно гарне знання людини, здібності розвиваються дуже пізно. Це педагогіка, психологія, письменницька праця, робота менеджера. Але завзята робота і тут дозволяє домогтися свого.

Станкин М.М. Профессиональные способности педагога: Акмеология воспитания и обучения. — №1998. — С.3-11

♦ Складіть тезовий конспект прочитаного уривка.