Рефлексія – праця душі вчителя

Частиною реальності, що досліджується педагогікою рефлексії, є властива усякій людині, у нашому випадку вчителеві, існуючому і майбутньому, здатність глянути на себе, на свою справу збоку, міркуючи, переживаючи, оцінюючи. Предметом – як процеси цілеспрямованого впливу на зміст і характер індивідуальної рефлексії, так і її результати. Методологічна основа професійної рефлексії – ідея єдності в ній загальнолюдського і професійного, вербального і реального; методи – самоспостереження, бесіди, тренінги. <...> Водночас рефлексія не самоціль, а лише даний природою засіб життєдіяльності, у тому числі професійної, що розвивається самою людиною <...>

Тому й об'єктом уваги педагогіки рефлексії виявляються не тільки змістовні і процесуальні сторони «праці душі», але і її «продукт» – у вигляді міркувань, сумнівів, спостережень над собою і навколишніми.

Загальна логіка понять тут гранично проста: якщо рефлексія – ланцюжок внутрішніх сумнівів, дискусій із собою, викликаних виникаючими в житті питаннями, труднощами, пошук варіантів відповіді на те, що відбувається або очікуване, то професійна рефлексія – та ж внутрішня робота: співвіднесення себе, можливостей свого Я з тим, чого вимагає обрана професія, у тому числі з існуючими про неї уявленнями.

Вони рухливі – розвиваються, мають особливості в кожній з послідовних іпостасей перед(до)професійної, професійної і постпрофесійної: будь-який етап приносить свої сумніви і вимагає своїх рішень.

У свою чергу педагогічна професійна рефлексі-те ж, що і всяка професійна рефлексія, але в змісті, зв'язаному з особливостями педагогічної роботи, насамперед з власним педагогічним досвідом. Цим процесом можна і потрібно керувати, тобто свідомо впливати на нього, причому теж професійно, з огляду на етапи педагогічної освіти.

Вульфов Б.З. Педагогика рефлексии. – М., 1995. — С. 8—5

♦ Поясніть, чому рефлексія (самоаналіз, свідоме відстеження своєї, часом неусвідомлюваної, поведінки) є найважливіше для людини і людства мистецтво, якому потрібно довго і нелегко учитися. Чи можна назвати здатність до рефлексії особливим талантом чи ця здатність властива кожній особистості однаковою мірою?

Що трапилось з учителем?

Учені вигадали спеціальний термін для того, що відбувалося з російським вчителем в останні десять років. Вони назвали це «утратою професійної самоідентифікації». Дійсно, до середини 80-х років усе було зрозуміло: гарна успішність з предмету визначала не тільки якість роботи вчителя, але і давала самому вчителеві професійні орієнтири своєї роботи. Ієрархія цінностей була відомою: будь гарним предметником, декларуй вічні цінності, поводься інтелігентно. Для поколінь вчителів усього світу бути гарним предметником означало бути в ладі зі своєю совістю. Цього було достатньо. І раптом щось дивне почало відбуватися з дітьми, коли супер якісне навчання предметові не дає вчителеві того морального спокою, як було раніш.

Адамский А. Бегство от Коменского // Первое сентября. —1998.—№14.

♦ Чи згодні ви з точкою зору автора?

♦ Чи можете ви запропонувати інші, більш сучасні критерії оцінки успішності професійної діяльності вчителя?