21. Реферативний переклад

Перш ніж говорити про особливості та правила реферативного перекладу, необхідно ще раз нагадати, що основним видом технічного перекладу є повний письмовий переклад. Усі інші види технічного перекладу є його похідні, тобто його скорочені варіанти. Одним із таких скорочених варіантів повного письмового перекладу є реферативний переклад.

Назва "реферативний переклад" походить від слова "реферат". Але засоби короткого викладення суті питання можуть бути різними. В області технічного перекладу визначились три форми складання реферату, яким відповідають три самостійні види технічного перекладу:

1. Реферативний переклад.

2. Переклад типу "експрес-інформація".

3. Сигнальний переклад патентних рефератів.

Реферативний переклад - повний письмовий переклад раніше визначених частин оригіналу. Як правило, реферативний переклад повинен бути значно коротшим від оригіналу (разів у 5-10) та не перевищувати 2000 знаків.

Робота над реферативним перекладом складається із таких етапів:

а) первинне знайомство з оригіналом, ознайомлення з даною областю та термінологією, уважне читання;

б) розмітка тексту за допомогою квадратних дужок для виключення його другорядних частин та повторень;

в) читання інших частин оригіналу, без дужок;

г) письмовий переклад оригіналу, що залишився за дужками.

Якщо в оригіналі є малюнки, креслення, то потрібно вибирати найбільш важливі і пояснити їх в перекладі.

Стандартні фрази для реферування:

1. Das gelesende text heißt ..., der Text wurde von... verfaßt, der Titel deutet auf...

2. Das Thema dieses Textes ist..., in diesem Auszug handelt es sich um..., der Text handelt von..., in dieser geschichte geht es sich um..., in diesem Text gestaltete der Autor...

3. Der Text wirft ein wichtiges Problem auf..., der Autor wirft eine Frage über..., im Gegensatz zu..., aus dieser Tat ergibt sich, daß..., der Autor hebte folgende Eigenschaften hervor..., er kommt in Konflikt...

4. Es wird betont..., es erklärt sich durch..., es wird gesagt...

5. Zum Abschluß..., aus dem text laßt sich schließen, daß...daraus ist zu schlußfolgern, daß...

6. Weiter..., auch..., sowie..., außerdem..., dabei...

7. Das heißt..., in diesem Zusammenhang..., in Bezug..., zum Beispiel..., vor allem.

Стиль реферованого тексту має відповідати мові науково-технічної літератури. Текст закінчується ініціалами референта та його прізвищем.

22. Анотаційний переклад

Анотаційний переклад - це вид технічного перекладу, який полягає в складанні анотації оригіналу на іншій мові.

Слово «анотація» походить від латинського annotatio -примітка. Анотація - це коротка, стисла характеристика змісту та перелік основних питань книги, статті, рукопису тощо. Отже, анотація повинна дати читачу уявлення про характер, її будову та призначення оригіналу.

Для того, щоб зробити анотаційний переклад, потрібно прочитати книгу або статтю, скласти план, потім сформулювати основні положення, зробити перелік основних питань. Стиль анотаційного перекладу книги або статті відрізняється вільним перекладом, головне дати коротку характеристику оригіналу.

При складанні анотацій на друковані твори необхідно дотримуватись певних вимог:

• Анотації повинні бути складені так, щоб їх зміст був доступний для засвоєння при читанні і водночас відо¬бражати найбільш важливі моменти першоджерела.

• Анотації повинні бути науково грамотні, не мати оцінки якості першоджерела і не відображати суб’єктивних поглядів автора.

• Анотації повинні бути написані лаконічною, точною і водночас простою мовою, не вживаючи складних синтаксичних конструкцій.

При складанні анотацій необхідно враховувати:

• Анотація повинна розкривати, а не повторювати своїми словами заголовок джерела інформації;

• Обсяг анотації залежить від значимості анотованого матеріалу, його особливостей і призначення.

Для структури анотації характерні складові частини.

1. Вступна частина включає:

- назву статті;

- прізвище та ім'я автора на українській мові;

- назву статті, прізвище та ім'я на мові оригіналу;

- назву журналу або книги, видавництво на мові оригіналу;

- рік, місяць, число, номер періодичного видання;

- кількість сторінок.

2. Описова частина, яка складається з переліку основних положень оригіналу і дуже стислу характеристику матеріалу.

3. Заключна частина, яка підсумовує виклад автора першоджерела, наводяться посилання на бібліографію та кількість малюнків.