(Infinitive)

Інфінітив являє собою безособову форму дієслова, яка тільки називає дію. Він не має ні особи, ні числа й відповідає неозначеній формі дієслова в українській мові. У словнику дієслово подається зазвичай у формі інфінітива. Формальною ознакою інфінітива є|з'являється,являється| частка|частка,часточка| to|.

Форми інфінітива

Таблиця 23.

INFINITIVE	ACTIVE	PASSIVE
Indefinite	V (to write)	to be + V3 (to be written)
Continuous	to be + Ving (to be writing)	–
Perfect	to have + V3 (to have written)	to have + been + V3 (to have been written)

Інфінітив у формі|у формі| Indefinite| вживається: якщо дія, яку він виражає, одночасна з дією, вираженою дієсловом-присудком речення; з дієсловами, що виражають намір, надію, бажання і т.п. Indefinite Infinitive може означати дію, майбутню по відношенню до дії, вираженої дієсловом-присудком |значить|: He was the first surgeon to speak to me about it. – Він був першим хірургом, який заговорив про це зі мною. They conduct blood test to determine the amount of the hormones. – Вони виконують аналіз крові для того, щоб встановити рівень гормонів.

Інфінітив у формі|у формі| Continuous| виражає тривалу дію, що відбувається одночасно з дією, вираженою дієсловом-присудком: He seems to be writing something. – Він, здається, щось пише.

Інфінітив у формі|у формі| Perfect| виражає|виказує,висловлює| дію, що передує дії, вираженій дієсловом-присудком: I am glad to have seen you. – Я дуже радий, що ми побачилися з вами.

Суб’єктний інфінітивний комплекс

(Subjective Infinitive Construction)

В англійській мові суб'єктний інфінітивний комплекс, який виконує функцію складного підмета. Суб'єктний інфінітивний комплекс складається з двох частин. Перша частина комплексу – іменник у загально­му відмінку або особовий займенник у називному відмінку. Друга частина комплексу – інфінітив, що виражає дію, яку виконує або зазнає особа чи предмет, позначений іменником (займенником). This girl is known to be a good student. – Відомо, що ця дівчина гарна студентка.

Особливістю суб'єктного інфінітивного комплексу є те, що перша і друга його частини відокремлені одна від одної присудком.

Присудком можуть бути такі дієслова (у пасивному стані): to say – гово­рити; to report – повідомляти; to expect – сподіватися; to know – знати; to think – думати; to consider – вважати; to believ e– думати, вірити; to suppose – припу­скати та інші: This text-book is said to be printed in Lviv. – Кажуть, що цей підручник друкується у Львові. The delegation is reported to have arrived in Kyiv. – Повідомляють, що делегація прибула до Києва. He was thought to have gone. – Думали, що він пішов. Не was seen to enter the laboratory. – Бачили, як він заходив до лабораторії.

Суб'єктний інфінітивний комплекс вживається з дієсловами to seem, to appear – здаватися, to prove – стверджувати; to turn out – виявлятися; to happen; to chance – траплятися: He appears to be ill. – Здається, що він хворий.

Суб'єктний інфінітивний комплекс вживається зі словосполученнями to be sure – напевно, to be certain – безперечно, to be likely – мабуть, to be unlikely – навряд: They are likely to return next week. – Мабуть, вони повернуться наступного тижня.

Українською мовою речення з суб'єктним інфінітивним комплексом пере­кладають здебільшого за допомогою складнопідрядних речень. Переклад слід по­чинати з присудка, який в українській мові перетворюється на неозначено-особове або безособове головне речення.

Інфінітив перекладається як присудок підрядного речення. Якщо вжи­вається простий інфінітив, то він перекладається теперішнім часом, перфектний – минулим, а пасивного стану – присудком як активного, так і пасивно­го стану відповідного часу. Не is said to live here. – Кажуть, що він живе тут. Не is said to have lived here. – Кажуть, що він жив тут. Не is thought to be discharged. – Вважають, що його випишуть з лікарні.