Вироблення нових знань і формування теорій

Асторономія. Одна з найстаріших наук, яка виникла з практичних потреб людства. За розташуванням зір і сузір'їв первісні землероби визначали настання пір року. Кочові племена орієнтувалися за Сонцем і зорями. Необхідність у літочисленні привела до створення календаря. Є докази, що ще доісторичні люди знали про основні явища, пов'язані зі сходом і заходом Сонця, Місяця і деяких зір. Періодична повторюваність затемнень Сонця і Місяця була відома вже дуже давно. Серед найдавніших письмових джерел зустрічаються описи астрономічних явищ, а також примітивні розрахункові схеми для передбачення часу сходу і заходу найяскравіших небесних тіл і методи відліку часу і ведення календаря. Астрономія успішно розвивалась у Стародавньому Вавилоні, Єгипті, Китаї та Індії. У китайському літописі описується затемнення Сонця, яке відбулося у 3-му тисячолітті до н. е.

Математика Масштаби дiяльностi грецьких астрономiв за триста років від Фалеса Мiлетського до Євдокса можна назвати дивовижними. Неважко помітити з попередніх викладок, що астрономія – одна з перших наук людини – пов’язана з математикою. Приблизно стiльки ж часу витрачено вченими Греції для дивовижних досягнень в її розвитку. Перiод бурхливого розвитку математики пов’язаний з трьохстолiтнiм її удосконаленням – вiд Пiфагора Самоського (580–500 рр. до н.е.) до Євклiда (356-300 до н.е.). Чiтке усвiдомлення самостiйностi математики як особливої науки, що має власний предмет i метод, стало можливим лише пiсля достатньо великої кiлькiстi накопиченого фактичного матерiалу в VІ–V ст.ст. до н.е. До вказаного перiоду можна вважати зародження елементарної математики. В математицi, як i в астрономiї, постановка задачi вченими Греції визначалась не практичними потребами, а допитливiстю, жадобою до знання, його накопичення. Для них важливо було знайти iстину. Самоцiннiсть науки обумовлювалась власним честолюбством. Таким чином, виходила «чиста наука». Якщо єгиптяни i вавiлоняни не вбачали рiзницi мiж точним i приблизним розв’язанням задач, то це пояснювалось тим, що їх задовольняло будь-яке рiшення для практично сприйнятливого результату. Вченi Еллади прагнули до математичних розв’язків пiдiйти чисто теоретично. Їм важливо було шляхом логiчних мiркувань отримати точний розв’язок. Це i визначало характер самої науки, привело до математичної дедукцiї. У Грецiї працями вчених-енциклопедистiв були створені основи математичних наук, якi подальший свiй розвиток отримали численними роботами вчених епохи еллiнізму, зокрема Архiмедом. Його творчiсть була доведена до основ аналiзу. Чи є випадковим зв’язок математики і астрономії? Виявляється нi. Математику протягом усiєї її iсторiї аж до сучасного перiоду не можна розглядати окремо вiд астрономiї. Потреби сiльського господарства, мореплавства вимагали вiд астрономiї i математики їх розвитку.