Періодизація історії хімії

Відповідно до класифікації, яка прийнята більшістю істориків науки, історію хімії можна поділити на наступні епохи (поділ умовний, тому що науку неможливо поділити. В історичному її розвитку це єдиний процес): 1. Період доалхімічний – від початку цивілізації до ІV ст. н.е. Цей період характерний відсутністю понять, що узагальнюють набуті практичні знання, які традиційно передавались нащадкам з покоління у покоління кастами жреців. Це, можна сказати, епоха накопичення емпіричних знань без спроб їх теоретичного пояснення. 2. Період алхімічний – з ІV ст. н.е. до початку ХVІ ст. Він характеризується магічною вірою в силу філософського каменя, пошуком еліксиру довголіття, створенням міфів, з яких знаменитим

став міф про Гермеса Трисмегісте. Цей період можна поділити на підперіоди і позначити їх іменами народів, що практикували перетворення неблагородних металів у золото і срібло (алхімія єгипетська, грецька, арабська, раннього і пізнього середньовіччя, натуральна магія та інші). 3. Період об’єднання хімії охоплює ХVІ, ХVІІ і ХVІІІ ст.ст. Він складається з чотирьох підперіодів: ятрохімії (хімія лікування), пневматичної хімії (хімії газів), теорії флогістону і антифлогістичної системи Лавуазьє. Цей період з його підперіодами надто важливий тому, що з ним пов’язано зародження і становлення хімії як науки, незалежної від інших природничих наук. Що це за підперіоди? Підперіод ятрохімії – друга чверть ХVІ – середина ХVІІ ст. Він характеризується працями Парацельса та ідеєю приєднання хімії до медицини. На неї дивились як на універсальну науку. Протягом цього підперіода народилась справжня прикладна хімія. Її можна розглядати як початок сучасної промислової хімії, оскільки в цей підперіод отримали розвиток металургія, виробництво скла і фарфора, мистецтво перегонки та ін. Підперіод пневматичної хімії. Йому властиві дослідження газів і відкриття газоподібних простих тіл і сполук. Крім Роберта Бойля, автора відомого закона залежності газу від тиску, з пневматичною хімією пов′язані імена Блека, Кавендіша, Прістлі, Фонтани та інших. Усі ці хіміки, за винятком Бойля, були прихильниками теорії флогістона. Підперіод теорії флогістону хронологічно співпадає з періодом пневматичної хімії. Він характеризується широким розповсюдженням теорії флогістона. Теорія створена на рубежі ХVІІ і ХVІІІ ст. Г.Е.Шталем для пояснення явищ горіння і випалу металів. Уявлення про флогістон, попередником якого було поняття І.І.Бехера «жирна земля»; початок горючості, що відповідає флогістону, швидко розповсюдилось протягом століття. Люди видатного розуму Прістлі і Блек були настільки захоплені ідеєю флогістона, що так і не усвідомили ролі отриманого і дослідженого ними кисню в явищах горіння і випалу. Підперіод антифлогістонної системи. Він характеризується новаторськими працями Лавуазьє. Вивчаючи горіння і випал, він з’ясував роль кисню у ціх явищах. Цим вчений-хімік зруйнував основу теорії флогістона. Вніс чіткість в поняття хімічного елемента. Експериментально довів закон збереження речовини.

4. Період кількісних законів охоплює перші шістдесят років ХІХ ст. і характеризується виникненням і розвитком атомної теорії Дальтона, атомно-молекулярної теорії Авогадро, експериментальними дослідженнями ваги атома, встановленням і обгрунтуванням правильної атомної ваги елементів, розробкою атомної реформи Канніццаро з його точними формулюваннями основних понять: атом, молекула, еквівалент. 5. Сучасний період триває з кінця 60-х років ХІХ ст. до наших днів. Це золотий період хімії, тому що протягом півтора століття

була створена періодична класифікація елементів, виникли уявлення про валентність, теорія ароматичних сполучень і стереохімія. У цей проміжок історії поглибились методи дослідження побудови речовин, були досягнуті величезні успіхи у синтетичній хімії. Підготовлено знищення всяких перешкод між інертною і живою матерією. У цей період відкрито електролітичну дисоціацію Арреніуса, виникла термодинамічна трактовка хімічних процесів. Відкрито радіоактивність та її наслідки. Створена електронна теорія матерії. Засновано вчення про радіоактивність, ядерну фізику і уяву про будову атома. Здавалось, вчені відтворили давню мрію алхіміків про перетоврення елементів, оскільки внаслідок ядерних реакцій речовина роздрібнюється на електрони, протони, нейтрони і т.д., тобто на частини, що менше атома. П’ятий період ми не будемо розглядати у цій книзі. Він заслуговує більш грунтовного вивчення в історичному плані. Тим більше, що у останній період поле хімічних досліджень значно розширилось. Ознаки незалежних наук набули окремі гілки хімії – неорганічна хімія, органічна хімія, фізична хімія, технічна хімія, геохімія, біохімія, ядерна хімія та ін.