4. Промисловий переворот в Англії.

Першою країною промислового перевороту була Англія. Саме тут зміни в економіці набули найбільшої глибини й вивели цю країну в лідери світового капіталістичного господарства.

Промисловий переворот починається із технічних винаходів, що являють собою прості машини, які поступово вдосконалюються. Англійські технічні винаходи другої половини ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. докорінно змінили виробництво, мали велике значення для господарства інших країн.

Технічна революція в Англії привела до перемоги машинного виробництва, фабрики над мануфактурою. Тобто докорінно змінився як характер виробництва, так і його форми.

Технічна революція викликала корінні зміни в соціальній структурі суспільства. Виникли нові класи: промислова буржуазія і промисловий пролетаріат.

Внаслідок промислового перевороту в Англії сформувалась нова структура капіталістичного суспільства.

Виникнення заводів і фабрик привело до підвищення питомої ваги міського населення. В середині ХІХ ст. населення Англії вже майже на ¾ складалось із міських мешканців.

Змінилась структура англійської буржуазії – замість купця головну роль у буржуазному суспільстві починає відігравати підприємець.

Промисловий переворот змінив організацію та умови праці. Із введенням машин підприємці одержали можливість повністю контролювати працю робітника. З’явилась можливість широко використовувати на підприємствах некваліфікованих робітників, а також замінити працю чоловіків працею жінок і дітей.

Це викликало здешевлення робочої сили та зниження реальної заробітної плати, виникнення масового безробіття, погіршення умов праці, подовження робочого дня (16-18 годин на добу). Усе це призводить до класової боротьби робітничого класу проти буржуазії.

Студент повинен усвідомити, що перші форми боротьби були примітивні, стихійні (рух луддитів).

Та поступово робітничий рух стає більш організованим. Робітники створюють свої перші профспілки (закон 1824 р.). Починається чартистський рух (“Чартизм - це концентрована форма опозиції проти буржуазії”).

Капіталістична індустріалізація привела до серйозних змін в економіці. Фабрична система одержала перемогу над ремеслом і мануфактурою. Сформувався технічний базис капіталістичного виробництва. Вже перші десятиліття промислового перевороту сприяли посиленню вільної конкуренції, яка породжувала прагнення до швидкого розширення виробництва.

У ході промислового перевороту Англія стає “фабрикою світу”. Особливо великих успіхів досягла бавовняна промисловість. За 130 років (1741-1871 р.р.) споживання бавовни зросло в 1000 разів.

У 1868 році в Англії діяло 2849 бавовняних фабрик, що нараховували 32 млн. прядильних веретен та понад 379 тис. ткацьких верстатів.

Швидко зростала продукція металургії. У 1830 році виплавка чавуну зросла у 6 разів, виробництво сталі у 4 рази. Видобуток вугілля з 1854 по 1875 р.р. зріс у 2 рази.

Швидко збільшувалась потужність парових двигунів (у 1800 р. вона складала 5 тис. к. с., а у 1870 – 4 млн. к. с.)

Більша частина парових двигунів застосовувалась у залізничному транспорті та пароплавстві.

Швидкими темпами відбувалась індустріалізація транспорту. Протяжність залізничної мережі Великобританії та Ірландії зросла у 25 разів, а кількість пароплавів - 12,5 разів.

Темпи зростання промислової продукції були досить високі. У 1860-1870 р.р. було вироблено промислової продукції у 6 разів більше, ніж на початку століття. У середньому в кожне десятиріччя 1800-1870 р.р. приріст промислової продукції складав більше 6%.

З 1800 –1870 р.р. споживання бавовни у легкій промисловості зросло у 19 разів, видобуток вугілля – більше ніж у 10 разів, виробництво чавуну у 32 рази.

Особливо високими темпами розвитку характеризуються 1860-1870 рр. Приріст промислової продукції складав 11%.

Однак, якщо в першій половині 19 ст. темпи зростання галузей другого підрозділу були вищі, ніж галузі першого підрозділу (продукція легкої промисловості за десятиліття зросла на 6%, важкої промисловості – на 4%), то у другій половині 19 ст., тобто в 1860-1870 р.р. за темпами приросту продукції важка промисловість випередила легку промисловість (9,3% проти 6,7%). Це було обумовлено тим, що у зв'язку з розвитком промислового перевороту в Європі підвищився попит на англійське вугілля, машини, метал. Тому промисловість Англії почала орієнтуватись на експорт. Вивіз металу, вугілля, коксу, машин за 20 років зріс у 5 разів.

Велику роль у розвитку важкої промисловості відіграв розвиток механізованого транспорту.

До середини століття Англія вкрилася досить широкою залізничною мережею, загальна довжина якої з 1835р. по 1850 р. зросла майже у 23 рази.

1838 року було здійснено перший океанський рейс: Ліверпуль - Нью-Йорк. Суднобудівництво стає однією з найбільш динамічних галузей англійської промисловості: за двадцятиліття, з 1850-1870 р. р., загальний тоннаж збудованих пароплавів подвоївся.

Промислова революція викликала зміни і в сільському господарстві. Індустріалізація Англії вимагала великої кількості робочої сили, що вело до прискорення експропріації англійського селянства. Внаслідок цього воно як клас на початку 19 ст. остаточно зникає. Англія перетворилась на країну значного землеволодіння.

У середині 70 років 19 ст. крупні землевласники володіли половиною всіх земель країни.

Лендлорди більшу частину землі здавали в оренду фермерам. Фермери-орендарі вели інтенсивне господарство, використовуючи найману робочу силу та механізацію.

На початку 70-х років ХІХ ст. капіталовкладення у фермерське господарство Англії досягло 450 млн. фунтів стерлінгів, а число найманих робітників-1 млн.

Таким чином, в аграрному устрої Англії поєднувались старе феодальне землеволодіння (лорди, лендлорди) і нова чисто капіталістична оренда (фермери).

Англійське землеробство розвивалося під охороною аграрного протекціонізму, введеного крупними землевласниками з метою підвищення прибутковості своїх помість. Це проявлялося у виданні 1815 р. “Хлібних законів”. Однак під тиском англійської буржуазії та робітничого класу в 1846 р. ці закони були скасовані.

Завдяки застосуванню штучних добрив, парового плуга, жаток, продуктивність праці у сільському господарстві Англії значно підвищилась. Так, урожайність зернових культур в Англії була удвічі більша, ніж у Франції.

Створивши першу в історії людства фабрично-заводську промисловість, Англія зайняла виняткове положення у світовому господарстві.

У середині ХІХ ст. вона виробляла близько половини світової промислової продукції.

Машинне виробництво безперервно здешевлювало вартість англійських промислових товарів. Якщо фунт бавовняного прядива у 1788 р. коштував 35 шилінгів, то в 1833 р. – тільки 3.

Здешевлення продукції забезпечило для Англії не тільки європейський, а й світовий ринок. Дешеві англійські товари витісняли більш дорогі товари інших країн. Технічне переоснащення промисловості в інших країнах попервах повністю залежало від поставок англійських машин, металу, вугілля.

В Англії до 40-х років ХІХ ст. панував промисловий протекціонізм, який сприяв швидкому розвитку англійської промисловості. Коли ж індустріалізація завершилась і англійська промисловість зміцніла, буржуазія проголосила необмежену свободу торгівлі – фрітредерство. На його основі були укладені двосторонні торгові угоди з багатьма країнами світу. Це привело до того, що Англія зайняла основні позиції в світовій торгівлі та в морських перевезеннях.

Найважливішим наслідком торгово-промислової гегемонії Англії був подальший швидкий розвиток британського капіталізму. В першій половині ХІХ ст. англійський капіталізм проникає в Африку, підкоряє Австралію, захоплює колонії у тихоокеанському басейні.

У 1840-1843 рр. Англія вела з Китаєм війну, що відкрила ринки Китаю для англійських товарів, торгові війни на Середньому Сході та ін.

Гегемонія Англії у світовій торгівлі та промисловості сприяла нагромадженню капіталу, створювала умови для швидкого розвитку англійського кредиту. Створення Англійського банку відноситься до 1694 р., а на кінець ХVІІІ ст. в країні було вже близько 350 банків.

У середині ХІХ ст. Лондон перетворився на світовий кредитний центр. Англійський банк стає “банком банків”. Він не тільки кредитує промисловість і торгівлю, а здійснює керівництво кредитною системою країни.

Таким чином, у домонополістичний період англійський капіталізм відіграв роль не тільки світового промисловця, купця і перевізника товарів, а й роль світового банкіра.