Тема 3. Економіка сша, Англії, Франції та Німеччини від першої до другої світових війн

(1914-1939 р.)

План.

1. Вплив першої світової війни на господарство провідних капіталістичних країн.

2. Подолання соціально-економічних наслідків І світової війни, відновлення господарства Англії, Франції, Німеччини. Плани Дауеса і Юнга та їх роль у відновленні господарства Німеччини. Стабілізація економіки у провідних країнах світу в 1924-1928 рр.

3. Світова економічна криза 1929-1933 рр. (на прикладі США). «Новий курс» Ф. Д. Рузвельта та його історичне значення.

1. Вплив і-ої світової війни (1914-1938 рр.) на провідні капіталістичні країни (Німеччина, Англія, Франція, сша)

Передусім належить зрозуміти причини І-ої світової війни, які були обумовлені суперечностями між провідними країнами на початку ХХ століття. При цьому особливу вагу звернути на такі фактори: зростання воєнного виробництва, вивіз капіталу, суперечності на ринках збуту, особливо між Німеччиною, Англією та Францією. Зростала питома увага США у світовому господарстві.

Перша світова війна була дуже тяжкою: 10 млн. убитих, 20 млн. покалічених людей. Тисячі зруйнованих міст, сіл, підприємств тощо. Країни понесли великі фінансові втрати.

Німеччина потерпіла катастрофічну поразку. Різко скоротився обсяг промислового виробництва. Зростав державний борг. Різко погіршився стан населення країни: у 1916 р. розпочався голод, знизилася заробітна плата, робочий день зріс до 12-14 годин.

За умовами Версальського договору 1919 р. Німеччина повернула Франції Ельзас та Лотарингію, а також передала шахти Саарського вугільного басейну. Німецькі колонії поділили між собою Англія, Франція, Бельгія, Японія. І крім того, Німеччина повинна була сплатити воєнну контрибуцію (132 млрд. золотих крон).

Німеччина втратила 1/8 території, ¾ родовищ залізних руд, 1/3 вугілля та сталі. Так вона була покарана за спробу домогтися світового панування.

Англія та Франція були серед країн-переможців, але і вони вийшли з війни знесиленими.

Англія втратила 2/3 торгового флоту, заборгувала США 4 млрд. дол. Вдвічі зменшився експорт товарів. Англія втратила третину національного багатства. З’явилися труднощі у таких галузях, як сталеплавильна, текстильна, суднобудівельна. Державний борг зріс у 13 разів.

Франція в роки війни постраждала ще більш ніж Англія. Німеччина окупувала 13 найрозвиненіших районів Франції, вони були зруйновані, особливо житниці. Франція втратила понад 10 % населення. Після війни з’явилася недостатність продовольства. Франція змушена була відновлювати своє господарство, розвивати промислове виробництво, електростанції. Великі витрати на війну підірвали стабільність французької валюти. Вона перестає грати роль світового кредитора.

По-іншому розвивалося господарство США. У війну ця країна вступила тільки у 1917 р., фактично не приймала участь. У той же час вона торгувала з усіма воюючими країнами, що допомогло США збільшити промислову продукцію, сільськогосподарську сировину та продовольство. За роки війни в США сконцентрувалося ½ золотого запасу світу. Із боржника (до війни) США стали кредитором багатьох країн. Урешті американська валюта посіла панівне місце у світовій фінансово-кредитній системі. Центр світового господарства перемістився з Європи до США.

2. Подолання соціально-економічних наслідків І світової війни, відновлення господарства Англії, Франції, Німеччини. Плани Дауеса і Юнга та їх роль у відновленні господарства Німеччини. Стабілізація економіки у провідних країнах світу в 1924 - 1928 рр.

Після першої світової війни в Англії, Франції, Німеччині відбувався процес востановлення господарства. Англія досягла довоєнного рівня лише до 1929 р., в той час у ряді галузей, а саме: в металургійній, вугледобувній, судно будівельній навіть відчувався спад. Помітне пожвавлення відбувалося в авіаційній, автомобільній, електротехнічній промисловості. Але ці нові галузі становили 10 % усього обсягу індустрії. Технічне відставання деяких галузей спричинило втрату конкурентоспроможності англійських товарів на світовому ринку.

Недоліком післявоєнної економіки була її залежність від імпорту сільськогосподарської продукції та промислової сировини. В Англію ввозили понад 60 % потрібних харчових продуктів.

Економіка Франції після війни стала зміцнюватися, особливо в галузі промислової сировини. Лотарингія давала залізну руду, Саарська область – кам’яне вугілля, що сприяло розвитку металургійної промисловості. Отримані від Німеччини репарації Франція вклала у будівництво зруйнованих фабрик та заводів. З’явилися найсучасніші промислові галузі, гідроелектростанції, також стабілізувалася французька валюта.

У той час сільське господарство відставало від післявоєнного розвитку промисловості. В аграрному господарстві переважали дрібні ферми, які не мали доброго технічного забезпечення, тому переважала ручна праця. Французькі селяни розорялися, йшли в міста на промислові підприємства.

Господарство Німеччини після першої світової війни опинилося у скрутному становищі. З Версальським договором вона лише за 2 роки повинна була виплатити державам-переможцям 20 млрд. золотих марок. Таких грошей Німеччина не мала, тому платила натурою. Так, у рахунок репарацій було передано 5 тис. паровозів, 150 тис. вагонів, 140 тис. корів, сільськогосподарські машини тощо.

Німеччина втратила зовнішні ринки, звузилися внутрішні ринки. Занепало сільське господарство. Катастрофічне становище в економіці було причиною краху кредитно-фінансової системи. Все це ускладнило відбудову господарства країни.

Стурбовані таким станом Німеччини США, Франція, Англія вирішили прийнять участь у відновленні її господарства.

У 1924 р. на Лондонській конференції держав-переможців був прийнятий план Дауеса. Він передбачав надання позик і кредитів, переважно американських, на відбудову господарства та оздоровлення фінансів Німеччини з метою, що така допомога дасть можливість справно оплачувати репарації Англії та Франції, які у свою чергу за цей рахунок покриють воєнні борги США в період І-ої світової війни. План Дауеса діяв до 1929 р. Він сприяв стабілізації господарства країни. Німеччина подолала розруху збільшила промислову продукцію на 13 % порівняно з 1913 р. Найбільше інвестицій надходило з США, які вкладалися в оновлення основного капіталу важкої промисловості, що дало Німеччині збільшити експорт машин та промислового устаткування на світовий ринок.

В умовах економічної кризи 1929-1933 рр., яка була дуже важкою для Німеччини, план Дауеса виявився неефективним. Тому був вироблений новий репараційний план під керівництвом американського банкіра О.Юнга “План Юнга”. Згідно з цим планом передбачалось зниження розмірів щорічних платежів, скасування контролю над економікою Німеччини. Розмір репараційних платежів зменшувався на 20% і встановлювався на 37 років. Але в зв’язку з кризою 1929-1933рр. план Юнга практично припинив своє існування.

Після відновлення господарства капіталістичних країн настав період часткової тимчасової стабілізації (1924-1928рр.), який характеризувався масовим оновленням устаткування, раціоналізації виробництва, зростання енергоозброєння праці, запровадження нових методів у виробництві. Особливо слід відзначити реорганізацію управління виробництвом на основі системи Ф.Тейлора – наукового менеджменту, що став одним із головним факторів зростання продуктивності праці. Це досягалося за рахунок:

а) вивчення робочих рухів працівника – заміни грубих практичних методів науково обґрунтованими, раціональними прийомами;

б) навчання робітників раціональним прийомам праці, надання письмових інструкцій з вказівками не тільки на те, що необхідно виконати, але й те, як цього досягти за конкретно обумовлений час. Виконання завдання передбачало підвищення заробітку від 30 до 100 відсотків.

в) одночасно з раціоналізацією праці здійснювалася стандартизація знарядь праці, постачання, запроваджувалася загальнозаводська система порядку робіт тощо.

Все це сприяло швидкому зростанню основних галузей економіки США: хімічної, електричної, автомобільної, радіотехнічної тощо. Стандартизація, масовий випуск деталей, вузлів стали звичайним явищем у багатьох галузях промисловості. Система Тейлора, конвеєризація дала змогу підприємцям наповнити товарами національний та світовий ринки. Промислово-фінансові групи Рокфеллера, Моргана, Дюпона та ін. процвітали. Нафтова, автомобільна, електротехнічна галузі в темпі росту не мали собі рівних. У цей період США стають процвітаючою країною, яка виробляла промислову продукцію на 10% більше, ніж усі індустріальні країни разом. На початку 1929р. США давали 48 % світового промислового виробництва. Особливо великі досягнення були у виробництві машин. Найбільшими були заводи “Форд”, “Дженерал Моторс”, “Крейслер”. Сільське господарство до деякої міри відставало від бурхливого розвитку промисловості. Але також відбувалися структурні перетворення, індустріалізація ферм. У цілому сільське господарство не мало собі рівних щодо кількості випущеної продукції, технічного устаткування та продуктивності праці.